Люксембург очолює рейтинг країн із найвищою погодинною оплатою праці до утримання податків у Європі.
Водночас найнижчі показники брутто-зарплат фіксуються у східноєвропейських державах, хоча саме вони наразі демонструють найшвидші темпи зростання доходів населення. Пише Мінфін. Про це повідомляють Контракти.UA.
На континенті також зберігається колосальний розрив у загальних витратах бізнесу на утримання робочої сили та соціальні внески. Про це повідомляє статистична служба Європейського Союзу (ЄС), відома як Eurostat.
Згідно зі свіжими статистичними даними, Люксембург пропонує працівникам найвищу середню заробітну плату до оподаткування (брутто) у розмірі 49,7 євро за годину. Наступні позиції займає група скандинавських країн: Ісландія (47,0 євро), Норвегія (45,8 євро) та Данія (44,7 євро).
На протилежному кінці європейського рейтингу опинилися Латвія та Румунія з показником 12,9 євро за годину, а замикає список Болгарія, яка пропонує найнижчу середню погодинну оплату на континенті: лише 10,5 євро до утримання податків.
Попри низькі абсолютні цифри, саме Східна Європа лідирує за динамікою доходів. У період з 2021 по 2025 рік Болгарія зафіксувала найбільший приріст брутто-зарплат: на 69,4%. Польща також продемонструвала значний стрибок: заробітки до сплати податків там зросли на 66%. Далі йде Румунія зі збільшенням показника на 61,3%. Працівники в Хорватії, Литві та Угорщині також побачили зростання номінальної оплати праці в середньому більш ніж на 50%.
Натомість найповільніше зарплати зростали у заможних країнах: Норвегії (5,5%), Швеції (6,1%) та Італії (10,6%). Провідні економіки блоку, такі як Німеччина, Франція та Іспанія, також показали зростання, яке виявилося нижчим за середній показник по ЄС: близько 20%.
Ведення середнього бізнесу в ЄС супроводжується значним фіскальним навантаженням для роботодавців. Для компаній, що мають у штаті щонайменше 10 працівників, загальна вартість робочої сили (сума брутто-зарплати та податків, які сплачує сама компанія) становить близько 35 євро за годину, а виключно для країн Єврозони цей показник підвищується до 38 євро.
Близько чверті від цієї суми йде на витрати, не пов'язані з оплатою праці: насамперед на соціальні внески роботодавця. Проте розподіл цих витрат кардинально відрізняється залежно від конкретної юрисдикції. Найвищі додаткові витрати несуть компанії у Франції (32%), Швеції (32%) та Словаччині (29%). Натомість у Румунії, Литві та на Мальті частка соціальних внесків з боку роботодавця є практично нульовою. Іспанський та італійський бізнес звітує про вищі податки на працю, ніж у середньому по ЄС, при тому що погодинна заробітна плата працівників у цих країнах залишається нижчою за середній рівень блоку.
Якщо враховувати як саму брутто-зарплату, так і соціальні відрахування підприємства, найвищі загальні витрати на оплату праці несе бізнес у Люксембурзі: близько 57 євро за годину. Це на 5 євро більше, ніж у Данії (яка посідає друге місце), та майже на 10 євро більше, ніж у Нідерландах (третє місце).
Розрив між верхньою та нижньою частинами рейтингу є разючим: у Болгарії загальна вартість робочої сили становить лише 12 євро за годину, а в Угорщині — трохи більше 15 євро. Загалом погодинні витрати на робочу силу зросли на 4,1% в ЄС та на 3,8% у Єврозоні. Мальта стала єдиною державою, де загальні витрати компаній на утримання персоналу знизилися: на 0,5%. Водночас найбільше зростання витрат роботодавців було зафіксовано в Болгарії (на 13,1%), Хорватії (на 11,6%) та Словенії (на 9,3%).