За даними The Economist, торік Володимир Путін нібито пропонував Дональду Трампу багатомільярдні економічні преференції США в обмін на Україну. Проєкти включали енергетику, рудники рідкоземельних елементів та арктичні ресурси.
Поки світові дипломати сперечаються про лінії фронту та гарантії безпеки, в кулуарах Кремля та Білого дому зріє інша, значно цинічніша гра. Президент РФ Володимир Путін робить ставку на головну слабкість лідера США Дональда Трампа — любов до масштабних бізнес-угод. Ціна питання, яку озвучують у Москві, звучить фантастично: 12 трильйонів доларів. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це йдеться у матеріалі видання The Economist.
Протягом останнього року паралельно з офіційними контактами тривав раунд неформальних переговорів. За свідченнями джерел, близьких до української розвідки, російська сторона намагається переконати Вашингтон, що замирення з РФ на умовах Кремля принесе Америці неймовірні дивіденди.
Головним “архітектором” цієї економічної пастки називають Кирила Дмитрієва, голову Російського фонду прямих інвестицій. Він уже щонайменше дев’ять разів зустрічався зі Стівом Віткоффом, спецпосланцем Трампа. План простий: змусити Україну піти на територіальні поступки в обмін на зняття санкцій та допуск американських корпорацій до російських надр.
Кремль підготував для Трампа справжній “каталог подарунків”, який повинен мати вигляд як найбільша перемога в історії американського бізнесу:
У Москві навіть не приховують іронії: в записці для Ради нацбезпеки РФ прямо зазначалося, що такі пропозиції мають принести Путіну і Трампу спільну Нобелівську премію.
Однак аналітики застерігають: цифра у 12 трильйонів доларів є свідомим перебільшенням. Це вшестеро більше за весь річний ВВП Росії. Насправді за яскравою обгорткою ховається низка критичних проблем.
Поки Росія приваблює США обіцянками, Китай уже контролює майже 60% російського імпорту. Пекін навряд чи захоче ділитися своїм “молодшим партнером” із Вашингтоном.
Ба більше, інвестувати в Росію сьогодні — це гра в російську рулетку. Корумповані суди, відсутність верховенства права та ризик того, що після паузи Росія знову почне війну, роблять будь-які вкладення токсичними. Спроба Трампа “купити мир” може закінчитися тим, що американські компанії просто профінансують відновлення російської армії для наступного вторгнення.
Путін сподівається, що бізнес-інстинкти Трампа переважать геополітичну логіку. Але для будь-якого президента США, який дбає про реальні національні інтереси, ця угода має вигляд класичної пастки: РФ отримує Україну та зняття санкцій зараз, а Америка — лише сумнівні обіцянки примарних трильйонів у далекому майбутньому.