13,5 км та 83 метри — довжина найдовшої та найкоротшої вулиці Києва.
Серед тисяч вулиць Києва, чия історія сягає глибини століть, ховаються дві абсолютні протилежності, що утримують негласні рекорди міста. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Найдовша влиця пролягає одразу через два райони столиці, слугуючи важливою міжнародною трасою, за свою історію, ця вулиця змінювала назву шість разів. Інша, найкоротша вулиця міста є настільки малою, що її можна пройти всього за кілька десятків кроків, і має особливу, майже містичну атмосферу у самому серці міста.
Ці дві вулиці — справжнє відображення масштабності та камерності стародавнього Києва.
Звання найдовшої вулиці Києва заслужено належить Броварському проспекту, який простягається аж на 13,5 км. Проспект лежить одразу у двох районах столиці — Дніпровському і Деснянському. Цого сучасний вигляд і довжина збереглися ще із середини шістдесятих років минулого століття.
Проспект має надзвичайно давнє походження, він виник ще у сиву давнину як важливий шлях, що сполучав Київ із Черніговом, і тому історично називався Чернігівське шосе. сьогодні броварський проспект є критично важливою транспортною артерією: він є частиною автошляху міжнародного значення.
За свою історію Броварський проспект змінював свою назву багато разів, що відображає основні політичні та історичні віхи:
Цікавим історичним фактом є те, що з 1912 по 1941 роки цим проспектом пролягала трамвайна лінія, яка сполучала Поштову площу з містом Бровари.
Протилежністю Броварському проспекту є найкоротша вулиця Києва — Інженерний провулок. Він розташований у Печерському районі столиці, зовсім неподалік станції метро Арсенальна.
Провулок офіційно вважається найкоротшою вулицею Києва, і його довжина становить лише 83 м. Цей шлях можна пройти, зробивши менше 100 кроків.
Інженерний провулок пролягає від вулиці князів Острозьких (колишня Московська) до вулиці Івана Мазепи. Він виник наприкінці 19 — на початку 20 століття під сучасною назвою і з того часу існує незмінно, що є унікальним для Києва. історично він забудовувався будинками для інженерно-технічного персоналу заводу «Арсенал».
Цю вулицю можна в прямому сенсі вважати «вулицею з трьох будинків», хоча до провулку офіційно відноситься лише один із них. Будинок, що займає весь непарний бік провулку (№ 2 по вулиці Івана Мазепи), та будинок, розташований в кінці провулку з парного боку (№ 4/6 по вулиці Івана Мазепи), відносяться до сусідньої вулиці.
Цікавою особливістю є те, що в найменшому провулку столиці немає жодного дерева, він має лише одну арку у двір будинку та одні двері, що виходять безпосередньо на нього.
Варто зазначити, що у дві тисячі четвертому році існували плани знесення одного з будинків і, як наслідок, ліквідації самого провулку, однак ці плани не було реалізовано.