З Меркель чи без: Портников оцінив, чи міг Захід запобігти війні Росії проти України
Політики Заходу, включно з Меркель, не зрозуміли суті путінського проєкту та його прагнення зберегти імперію. Портников пояснив, як політика умиротворення та енергетична залежність стали каталізаторами війни.
Колишня канцлерка Німеччини Ангела Меркель привернула увагу, припустивши, що відмова керівників Польщі та країн Балтії від діалогу з президентом Росії Володимиром Путіним посилила його агресивність. Але журналіст Віталій Портников вважає, що війна Росії проти України була неминучою. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це він написав у колонці на сайті slawa.tv.
Портников прокоментував заяву Меркель про те, що відмова лідерів Польщі та балтійських країн від прямого діалогу з Путіним нібито посилила його агресивність і стала однією з причин нового вторгнення Росії до України.
Журналіст погодився, що лідери згаданих країн справді попереджали своїх західних колег про агресивність Кремля в той час, коли у Німеччині та Франції все ще мали ілюзії, що економічна співпраця з Росією здатна стримати нову ескалацію.
«Але, може, варто було до цих попереджень дослухатися?» — зауважив Портников.
За його словами, Польща, яка після Другої світової війни опинилася під радянським впливом, а також колишні республіки СРСР Литва, Латвія й Естонія значно краще розуміли справжні наміри Путіна. Його стратегічною метою залишалося повернення до умовних «кордонів 1991 року» та відновлення того, що диктатор називав «справжньою російською державою».
Меркель протидіяла спробам ексрадянських республік вирватися з «політичного холодильника» Кремля
«Кремль прагнув утримати колишні радянські республіки у своєрідному політичному холодильнику — не допустити їх до союзів, які зобов’язували б захищати ці країни у разі російської агресії. І саме під час перебування Ангели Меркель на посаді федеральної канцлерки Німеччини Берлін активно протидіяв спробам колишніх радянських республік вирватися з цього „холодильника“, — йдеться в колонці.
Яскравим прикладом стала позиція Німеччини на саміті НАТО в Бухаресті, коли Україна та Грузія не отримали план дій щодо членства в Альянсі.
«Ця політика лише підживлювала небезпечні ілюзії Путіна: мовляв, коли настане час — він просто „поверне“ Україну», — наголосив Портников.
«Конфлікт ставав неминучим — з Меркель чи без неї»
Переламним моментом стало рішення про підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Навіть Меркель тоді не вважала, що цей документ може «роздратувати» Путіна. Вона, як і президент США Дональд Трамп пізніше, прагнула зняти «тривоги» Кремля у сфері безпеки. Проте російський лідер сприйняв угоду як спробу України вирватися з-під контролю Москви.
«Якщо Росія не визнавала Україну чи будь-яку іншу колишню республіку справді суверенною державою, а Захід бачив її саме як суверенну країну, конфлікт ставав неминучим — з Меркель чи без неї. І головною запорукою конфлікту ставала саме неготовність до реальної війни», — зазначається в матеріалі.
На думку Портникова, цю неготовність Захід демонструє і сьогодні, тоді як в Україні, попри анексію Криму, ще довго існували небезпечні ілюзії, які лише посилилися після обрання Володимира Зеленського президентом.
За словами журналіста, саміт «нормандської четвірки» у Парижі, де Меркель, президент Франції Емманюель Макрон і Зеленський намагалися домовитися з Путіним, був спробою вести прямий діалог із диктатором, від якого застерігали поляки та балти.
«І якщо бажання Зеленського спілкуватися з Путіним можна було пояснити його політичною недосвідченістю і нерозумінням контексту ситуації, так що ж відбувалося із досвідченою Меркель? Тепер ми розуміємо: вона також не усвідомлювала цілей Путіна«, — йдеться в колонці.
Підтримка Меркель «Північного потоку»
Важливим складником політики Меркель журналіст назвав також підтримку енергетичних проєктів Кремля, передусім будівництва «Північного потоку». Канцлерка, ймовірно, вважала, що економічна взаємозалежність зменшить ризики агресії, бо Путін не ризикне втратити прибутки «Газпрому». Проте для Кремля цей газогін став інструментом війни — способом забезпечити енергопостачання на випадок нападу на Україну та отримати важіль тиску на Європу.
«Фактично, коли будівництво «Північного потоку-2» завершили — і Меркель особисто їздила до Вашингтона переконувати Джо Байдена не вводити санкцій проти проєкту — розпочалася велика війна. І цей факт мав би стати болючим нагадуванням тим, хто ігнорував попередження про зв’язок між енергетичною залежністю Європи та агресією Росії. Однак навіть через понад десять років після початку російсько-українського конфлікту Меркель, схоже, так і не переосмислила власну роль і власні можливості», — наголосив Портников.
Як можна було стримати Путіна?
Суть у тому, що Путіна можна було стримати не діалогом і спробами «умиротворення», а реальним посиленням оборони. За словами журналіста, це ще раз доводить: навіть політики Заходу, яких вважали символами «реалізму», насправді не зрозуміли суті путінського проєкту.
«Якщо вони не збагнули, що для Путіна війна — це спосіб збереження імперії, то що вже казати про західних громадян, далеких від розуміння, чому Кремль готовий воювати з усією Європою заради свого фантомного минулого», — підсумував автор.
Нагадаємо, напередодні в інтерв’ю Меркель заявила, що пандемія коронавірусу частково сприяла радикалізації Росії, оскільки відсутність особистих зустрічей із Путіним завадила компромісам. Вона також поклала відповідальність за погіршення відносин ЄС-РФ на Польщу та країни Балтії, які заблокували ініціативу щодо нового діалогу з Путіним 2021 року.