Контракти.ua

Про це пише колишня помічниця міністра оборони США з міжнародної безпеки Селеста Волландер для Foreign Affairs.

На думку авторки, зустріч в Анкориджі має історичні паралелі із самітом 1986 року між президентом США Рональдом Рейганом та радянським лідером Михайлом Горбачовим в ісландському Рейк’явіку. Тоді, як і зараз, глави держав зустрілися, щоб вирішити важливу зовнішньополітичну проблему — 1986 року, щоб покласти край гонці озброєнь, а минулого місяця — щоб завершити війну в Україні.

В обох випадках саміти зазнали невдачі. Переговори в Ісландії провалилися, коли Рейган відмовився скасувати свою Стратегічну оборонну ініціативу, запропоновану програму, яка мала б нейтралізувати радянські ядерні ракети до того, як вони вразять свої цілі. Аляска закінчилася без угоди про припинення вторгнення Росії.

Але тут паралелі розходяться. Обидва саміти, можливо, мали глибокі наслідки для Кремля, проте ці наслідки були абсолютно різними. Для Горбачова саміт в Ісландії прискорив кінець його країни. Він повернувся до Кремля ослабленим після невдачі у зупиненні програми Рейгана, а його наступні рішення проклали шлях до розпаду Радянського Союзу через п’ять років.

Путін, навпаки, вийшов тріумфатором. Трамп розстелив червону доріжку для російського диктатора в Анкориджі та захоплено говорив про їхні «фантастичні стосунки». Путін не пішов на жодні поступки, а Трамп переклав відповідальність за припинення бойових дій на Україну.

Авторка зауважує, що після зустрічі на Алясці російським пропагандистським ЗМІ не довелося публікувати брехливих заяв, щоб підкреслити дипломатичний тріумф Путіна — вони транслювали реальну подію разом із західними коментарями про перемогу Путіна.

«Сильніший, ніж будь-коли, Путін може продовжувати свою війну проти України стільки, скільки потрібно, щоб перемогти на своїх умовах», — попереджає Селеста Волландер.

На її думку, в очах російської еліти та пересічних громадян Путін досяг успіху на Алясці. Диктатор вирвався з ізоляції, нав’язаної йому Заходом, зухвало приземлившись у Сполучених Штатах, попри санкції та міжнародні ордери на арешт за воєнні злочини. Він зволікав і, можливо, повністю уникнув нових нищівних санкцій на російську нафту. І він нагадав світові, що Москва рішуче налаштована на те, щоб Україна поступилася територією і своїм суверенітетом.

Фактично, саміт допоміг Путіну легітимізувати претензії Москви, зауважує Волландер. Трамп, зі свого боку, нічого не зробив, щоб заперечити це.

«Для Путіна саміт ніколи не мав на меті досягнення миру в Україні. Його метою весь цей час було підкорити міжнародну систему своїй волі та зберегти монополію на владу вдома. З моменту свого першого вторгнення в Україну 2014 року Путін грав у довгу гру. Він завжди вірив, що час на його боці. Саміт на Алясці дав йому ще більше часу — і сильніші позиції для досягнення військової перемоги», — підсумувала Селеста Волландер.

Раніше у NYT написали, що на Алясці Путін і Трамп порозумілися з одного питання.