Як нескорена Ічкерія програла і чи загрожує чеченський сценарій Україні – попередження історика
Максим Майоров нагадав, як Ічкерія перетворилася на "кадировську сатрапію", і розповів, які уроки може винести Україна.
В інформаційному просторі постійно ширяться припущення про те, якими можуть бути сценарії завершення війни в Україні та якою буде подальша доля нашої держави і народу. В контексті цих розмов історик, співробітник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Максим Майоров нагадав про долю нескореної Ічкерії, яка перетворилася на "кадировську сатрапію" і стала залежною від Кремля. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Як так сталося, що чеченці, попри початкові успіхи, програли боротьбу за незалежність, та наскільки реалістичним для України є чеченський сценарій, Максим Майоров написав у Facebook.
Чеченці теж спочатку думали, що замирення з РФ неможливе
"Як так усе ж трапилося, що нескорена Ічкерія перетворилася на свою протилежність – кадировську сатрапію. Звісно, говорили про Чечню, але в умі приміряли ситуацію на Україну", – зазначив він.
На його думку, досвід Чечні не становить великого парадоксу. Навпаки, ця історія універсальна для всіх імперій.
Майоров нагадав, що під час активних фаз бойових дій обох російсько-чеченських війн взаємна ненависть зашкалювала і ніщо не віщувало майбутнього замирення.
"Російська агресія практично завжди геноцидальна. Вона поєднує сліпий масовий терор (невибіркові бомбардування) з персональними розправами: викраденнями, тортурами, стратами. В таких екстремальних умовах опір – це не просто ідеологічний, а екзистенційний вибір жертви агресії", – зазначає історик.
Він зауважує, що на цьому етапі часто у жертви агресії виникає ілюзія, ніби "всі мости спалено", вороття до підкорення, пробачення і примирення більше немає.
Проте насправді це не так. Агресивна політика імперії, в цьому разі РФ, вичерпує фізичні та моральні ресурси опору.
Як починається упокорення
"Настає момент, коли жертва готова на все, щоб лише зупинити насильство. І тоді диявол пропонує свою угоду. Зовні все виглядає як поступки агресора, але насправді це – запрошення до угоди: поступове повернення нормальності в обмін на покору", – пояснює експерт.
За його словами, упокорення починається з вибіркової амністії для учасників опору. З'являються колаборанти.
"Росіяни назвали це "чеченізацією конфлікту", і найпершим та найголовнішим здобутком такої політики був перехід на бік Москви Кадирова (батька Рамзана Кадирова – Ред.) і братів Ямадаєвих. Далі вже не росіяни воюють з чеченцями, а чеченці з чеченцями", – нагадав Майоров.
Колаборація як "порятунок"
"У Чечні ця логіка колаборації поступово трансформувалася в ідеологію, відому як "Ахмат-сила" або "Шлях Ахмата-хаджи". Мовляв, Ахмат Кадиров своїм вибором врятував чеченську націю від винищення. І тут уже навіть неважливо, що винищували чеченців росіяни. Просте послаблення екстремального терору вже сприймається як благо і подарунок, за який хочеться дякувати хоч Путіну, хоч Кадирову. Вірити в рятівника-Кадирова стає психологічно комфортно", – розповідає історик.
Чому чеченці програли
Майоров нагадав, що опір російському пануванню і "кадировцям" у Чечні був тривалим та запеклим.
Для довідки. Партизанська війна тривала від 2000-го до, за різним даними, 2010-го чи навіть 2017 року. У грудні 2017 року голова ФСБ РФ Олександр Бортніков заявив про "остаточну ліквідацію терористичного підпілля" на Північному Кавказі. Лідер вільної Ічкерії Ахмед Закаєв стверджує, що останні бійці чеченського руху спротиву були вбиті 2021 року.
"Більшість світу (і Україна зокрема) в цей час жили спокійним життям та не помічали трагедій і героїзму на Північному Кавказі. Але будь який тривалий опір просто вигорає. Закінчуються люди, зникає мотивація і будь-яка перспектива подальшої боротьби. Чеченці опиралися довше, ніж УПА", – наголошує Майоров.
За його словами, чеченський національний рух був таким сильним у 1990-х, тому що чеченці пам'ятали про знищення інтелігенції, сталінську депортацію та дискримінацію в часи СРСР.
"Своя держава мала стати запобіжником від повторення цих поневірянь. Але сучасна Росія змогла зробити для чеченців боротьбу за власну державність дорожчою, ніж ризик і далі жити під владою примхливої імперії. "Шлях Ахмата" – це неписані гарантії неповторення геноцидів за умови збереження лояльності Москві", – пояснив експерт.
Урок для України
Істрик наголошує, що урок для України в тому, що "ніколи не кажи ніколи". На його думку, злочини РФ у Бучі й Маріуполі не є "щепленням" від нав'язливого російського "братства".
"Ми це вже проходили сто років тому, ми з гіркотою спостерігаємо, як зараз це проходить Грузія, і згадуємо про ту ж Ічкерію. З низки причин Росія (ще) не може перейти до "українізації конфлікту" за прикладом "чеченізації". Але російська пропаганда потроху вже намацує важелі впливу на українське суспільство для поглиблення внутрішніх розколів і формування "партії миру" – не з традиційних ватників, а саме з розчарованих і зневірених патріотів", – попереджає Майоров.
Детальніше про історію боротьби за незалежність Ічкерії наприкінці 1990-х – початку 2000-х та чому вона зазнала краху, читайте в нашій статті.
Раніше прем'єр Чеченської Республіки Ічкерія Ахмед Закаєв розповів про те, чому чеченці не втримали перемогу після першої війни з РФ. Також він назвав головну причину встановлення путінського режиму в Ічкерії і застеріг українців.
Екскомандир роти батальйону "Айдар", військовий експерт Євген Дикий попереджав: путінський режим намагається переконати Захід у необхідності припинення бойових дій та переговорів. Таким чином Кремль прагне виторгувати собі час, щоб підготуватися до нової війни, повторивши "чеченський сценарій" в Україні.