Вчені розкрили таємницю вівтаря Стоунхенджу: про що розповіла "ДНК" каменя
Шокувальне відкриття свідчить про те, що давні британці були набагато згуртованішим суспільством, ніж вважалося раніше.
Будь-який відвідувач Стоунхенджу на півдні Англії, безсумнівно замислюється, як стародавнім британцям вдалося вирізати, транспортувати та бездоганно встановити велетенські камені вагою до 30 тонн. Тепер з'ясувалося, що один з цих каменів – 6-тонна брила, яка ймовірна була вівтарем – був взятий на півночі Шотландії, майже за 700 кілометрів від Стоунхенджу. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це пише The Wall Street Journal.
Відкриття групи геологів та дослідників з Великобританії та Австралії розкрило одну з найбільших таємниць знаменитої історичної пам'ятки. Відтепер науковці вважають, що стародавні спільноти з різних частин Британії мали набагато тісніші зв'язки, ніж вважалося раніше, оскільки дослідження встановили, що різні частини Стоунхенджу походять з Англії, Уельсу, а тепер і з Шотландії.
"Ми були в шоці, коли дізнались, що вівтарний камінь з північного сходу Шотландії", – розповів професор університету Аберістуїта в Уельсі Нік Пірс, який був у складі групи дослідників.
Вважається, що велетенські камені біля Солсбері на півдні Англії, які відомі в усьому світі як Стоунхендж, привозили й встановлювали поетапно. Перший з них, ймовірно, знайшов своє місце близько 5000 років тому. Науковці вважають, що протягом тисячоліть Стоунхендж був місцем поклоніння та ритуалів. Але хто його побудував і кому там поклонявся, досі залишається таємницею.
Геологи встановили, що найбільші камені однієї з найдивніших споруд у світі, які важать від 20 до 30 тонн, були видобуті поблизу, на відстані близько 30 кілометрів від Стоунхенджу. Але низка менших брил у внутрішньому колі споруди, які називають "блакитним камінням", виявилася "іноземною" і не мала аналогів гірських порід у цьому районі.
Сто років тому валлійський геолог визначив, що ці камені були привезені у Стоунхендж з Преселі-Хіллз в Уельсі, що розташований за 225 кілометрів. Але в останні роки у вчених з'явилися сумніви щодо походження вівтарного каменю, який частково заглиблений у землю біля підніжжя двох найвищих мегалітів Стоунхенджу.
Цей камінь явно мав особливе значення для тих, хто встановлював його. Він розташований таким чином, щоб сонячні промені освітлювали його на світанку в середині літа та наприкінці дня в середині зими.
Донедавна передбачалося, що вівтарний камінь також прибув з Уельсу. Але геологи з'ясували, що він має структуру, відмінну від каміння, яке можна знайти у Преселійських пагорбах та й взагалі по всьому Уельсу.
Геологи відправили зразок породи аспіранту Ентоні Кларку з австралійського Університету Кертіна, який мав доступ до обладнання для аналізу гірських порід.
Вівтарний камінь виявився осадовою породою, що складається з дрібних, спресованих зерен, кожне з яких має унікальний вік і хімічні характеристики.
"Ці зерна для каменя – як унікальний відбиток пальця або ДНК, які можна виміряти за допомогою лазерної абляції мас-спектрометрії", – пояснив Кларк.
Порівняльний аналіз зразка виявив, що камінь походить з Оркадської улоговини на півночі Шотландії. Але науковці поки що не можуть пояснити, як камінь потрапив до Стоунхенджу.
Єдиний висновок, який зараз можна зробити, що тисячі років тому, коли давні люди будували Стоунхендж, між різними частинами Британії існували міцні соціальні зв'язки. А те, що камінь принесли за 700 кілометрів від місця, де він був знайдений, свідчить, що у тих людей була дуже вагома причина це зробити.
Нагадаємо, вчені з'ясували, хто і як приніс гігантські валуни для побудови Стоунхенджу. Дослідники вважають, що зовсім не люди переміщали гігантські валуни, щоб побудувати цю дивну споруду.