Контракти.ua

Внаслідок повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році за межами країни опинилися ще мільйони наших співгромадян.

Чимала частина цих людей є працездатними та високо кваліфікованими професіоналами в різних галузях. Однак не всі з них знаходять гідну роботу на чужині.

РБК-Україна дослідило, наскільки вітчизняна економіка відчуває нестачу робочих рук, як біженці влаштовуються за кордоном та яка кількість з них планує повернутися в Україну.

Прихисток у країні тюльпанів

Подружжя з Харкова, Сергій та Катерина, виїхали з країни у перші місяці після повномасштабного вторгнення Росії. Спочатку зупинилися в Польщі, а звідти перебралися у Нідерланди. Пара оселилася в гуртожитку для біженців у невеликому місті Грунло. За понад два роки перебування в країні вони змогли влаштуватися на роботу і винайняти окреме житло.

"Тут жити дорожче, ніж, припустімо, у Німеччині. Винаймати простору однокімнатну квартиру коштує в середньому від 800 до кількох тисяч євро. На їжу на двох ми витрачаємо десь близько 600 євро на місяць", — розповідають українці.

За словами Сергія, 80-90% його знайомих співвітчизників влаштовуються в Нідерландах на низькокваліфіковану роботу. Там біженці отримують мінімальну ставку, яка дорівнює 15 євро на годину. Його дружині, Катерині, яка хоч і працює не за фахом, але має вже понад рік досвіду, потрохи збільшують зарплатню. Сам Сергій підробляє тренером з гімнастики у кількох залах у містечку.

Ті, хто не в змозі працевлаштуватися, можуть розраховувати на безоплатне проживання в гуртожитку та щомісячну допомогу в розмірі 260 євро. Інший біженець з Харкова, Андрій, якраз серед тих, хто не зміг знайти роботу. У рідному місті він займався підприємництвом, а в нідерландському селі, яке знаходиться за 35 кілометрів від Амстердаму, йому доводиться ділити кімнату площею 10 квадратів із сусідом.

Чоловік каже, що на місяць витрачає близько 500 євро. Запевняє, що на ці гроші живе дуже скромно. Максимум раз на місяць може дозволити собі відвідати кафе, а придбати новий одяг — не частіше ніж раз на рік. За його словами, щоб комфортно почувати себе в Нідерландах, необхідно заробляти 2-3 тисячі євро, що дорівнює середній зарплаті місцевих.

А ось середня зарплата українця в Нідерландах складає 1 104 євро, йдеться в дослідженні міграційної платформи EWL. Близько 25% мігрантів отримують від 1 000 до 1 499 євро, тоді як ще чверть земляків заробляють менше ніж 500 євро.

Наразі в Нідерландах проживає понад сто тисяч українців, з них 83 тисячі розміщені у муніципальних притулках. Рівень заповненості притулків для екстреного розміщення досяг 99,3%. Тим не менше, цьогоріч зросла кількість українців, які приїхали сюди отримати прихисток. Серед них чимало й тих, хто переїхав у країну тюльпанів з іншої держави ЄС.

Скільки українських біженців перебуває за кордоном

Західні країни поступово скорочують витрати на біженців та роблять умови для них більш жорсткими, ніж на початку повномасштабного вторгнення. Попри це за межами України можуть залишитись від 1,4 млн до 2,3 млн українців, йдеться в березневому дослідженні Центру економічної стратегії.

За даними дослідження на січень 2024 року за кордоном у зв’язку з війною знаходилось 4,9 млн українців. З них близько 4,3 млн мають статус тимчасового захисту в країнах Євросоюзу. Найбільше біженців — у Німеччині (1,3 млн), Польщі (951 600) та Чехії (381 200).

Згідно з результатами опитування Київського міжнародного інституту соціології, оприлюдненими в травні, лише половина з українців, які наразі проживають у цих трьох країнах, готові повернутися додому. Для цього в рідній державі їм необхідна задовільна безпекова ситуація, пристойне функціонування інфраструктури, наявність житла, і, нарешті, завершення широкомасштабної війни.

Втрати для економіки України

Неповернення громадян суттєво впливатиме на українську економіку, яка може втрачати від 2,7% до 6,9% валового внутрішнього продукту щорічно, зазначається у звіті українського Центру економічної стратегії за вересень 2023 року. Як пише The Wall Street Journal, нестача всього 100 тисяч працівників зменшує ВВП України на 0,5%.

"Протягом наступних десяти років Україні доведеться додатково залучити 4,5 мільйона працівників на ринок праці. Оскільки країна наближається до повоєнної епохи відбудови, потреби в робочій силі лише зростатимуть, щоб відповідати вимогам економічного відновлення", – заявляли рік тому в Міністерстві економіки.

За даними видання Forbes.ua, дефіцит кадрів у будівельній галузі становить до 40%, і українські забудовники вже починають використовувати робітників з країн Глобального Півдня.

Скільки нас буде та хто повернеться

Країни ЄС зацікавлені в тому, щоб працездатні українці не їхали додому. Адже українці для них – якісна і недорога робоча сила. Так, міністерка з економічного співробітництва та розвитку ФРН Свенья Шульце нещодавно заявила, що Німеччина не заохочуватиме біженців до повернення в Україну. А канцлер країни Олаф Шольц на саміті в Брюсселі прямо заявив, що вимагатиме від Євросоюзу виділити більше коштів на утримання українських біженців. До його звернення також долучилися Польща та Чехія.

Хоча остання з 1 червня запустила програму допомоги біженцям в поверненні до України. Проєкт діятиме до листопада та охопить понад 400 біженців. Охочим повернутися придбають квитки на автобуси чи організують медичний транспорт. Проте заявлена кількість людей — крапля в морі порівняно з тим, скільки українців зараз проживає в Чехії.

За публічними оцінками директорки Інституту демографії та соціальних досліджень Елли Лібанової, в 2033 році в Україні в кордонах 1991 року проживатимуть не більше 35 мільйонів громадян. І цей прогноз вважається оптимістичним. "Давайте забудемо про те, що у нас було 52 млн українців. 52 млн не буде ніколи. За найбільш оптимістичним варіантом у 2033 році нас буде 35 млн, я говорю про Україну в кордонах 1991 року. Тобто в будь-якому випадку - повернемо ми всіх наших мігрантів, залучимо мігрантів з інших країн - скорочення населення України все одно буде", — спрогнозувала вона.

Ким замінити українців

Елла Лібанова пояснює, що для підтримки чисельності населення на рівні 30 мільйонів потрібно щороку залучати приблизно 300 тисяч мігрантів. Відповідно, виникне питання про інтеграцію всіх цих людей в українське суспільство.

"Якщо ми не зможемо самі себе забезпечити робочою силою, а ми не зможемо, то доведеться когось запрошувати з інших країн. Скоріше за все це будуть люди з менш розвинених країн. Зазвичай це так відбувається. Але якщо в Україні будуть цікаві для молоді стартові умови, то можуть приїхати і поляки, і з країн Балтії, можуть приїхати і з Центральної Європи, Західної Європи - це абсолютно можливо", – заявила вона.

Заміщення мобілізованих громадян іноземною робочою силою – звична практика для періодів великих війн. До прикладу, наприкінці Першої світової війни у французькому тилу працювали сотні тисяч іноземних робітників.

Після завершення активної фази війни та початку демобілізації багато військових повернеться з фронту. Проведення грамотної державної політики щодо їх реабілітації та інтеграції до суспільства дозволить не лише повернути героїв до суспільного життя, але й дасть значний поштовх для росту економіки.