"УкраЇнський" чи "укрАїнський": як Росія воює з наголосами і чого хоче домогтися Путін
Окупанти нагамаються знищити навіть українську ідентичність.
Російські політтехнологи викривили наголос у слові "украЇнський" — на “укрАинский”.
Чому говорити саме так подобається особисто Путіну, який у тому сенс, і як мовна деокупація об’єднала українців, литовців та естонців — досліджувала кореспондентка ТСН Наталія Ярмола у спецпроєкті “Мова війни”. Про це повідомляють Контракти.UA.
Жителі міста Українка і досі повторюють російську пропаганду
Жителі містечка Українка і досі сперечаються — як правильно ставити наголос у назві свого населеного пункту.
Володимир Титич — один з найстарших пожильців міста зазвичай не бере участі в дискусіях. А просто говорить — УкраЇнка. І розповідає: хто, коли і навіщо штучно насадив цей наголос. Усе почалось із Трипільської ТЕЦ, де пан Володимир пропрацював усе життя. Домовляючись про цю зустріч, ми не очікували, що вранці у день знімання її розбомблять російські ракети.
"Я сюди приїхав 24 грудня 1968 року. Посади там різні були. Майстер, старший майстер", — згадує чоловік.
У 70-х, коли на ТЕЦ формувався колектив, пану Володимиру доручили відібрати кращих спеціалістів. Але дуже скоро він помітив, що станція — у повному підпорядкуванні Москви. І брати місцевих на роботу заборонено. Фахівців везли з усього Союзу.
"Є негласна вказівка — зільонівців на руководящі должності не брати", — пригадує він.
“Зільонівцями” ідеологи називали ймовірних носіїв націоналістичної ідеї — від уродженого на цих землях історичного персонажа отамана Зеленого, який боровся з більшовиками.
"І от сюди приїхали і сибіряки, і татари. Тут було 48 національностей. 20% українців, 80% росіян", — каже Володимир.
Так місто УкраЇнка перетворилось на УкрАинку.
"І, в принципі, називали не "Українка", а "Росєя". Всі місцеві, всі, тому що тут тільки російська ж мова. Школи російські, садочки російські. Ну, були ж і патріоти-українці. Ми об'єдналися, писали — що це таке: Українка, а немає де дітей вчити", — пригадує він.
Чому росіяни воюють з наголосами
Цей наголос — один із маркерів пропаганди. Який у свідомості росіян та й українців мусить пробудити потрібну асоціацію — щось про "окраїну" звісно ж "великої Росії".
Наголос на “А” має імперське походження. Його часто використовував Пушкін — кумир Путіна, що так само любив звеличувати царя Петра І.
"Ви знаєте, річ в тому, що цей наголос — укрАїнський — ненормативний. І вони самі пишуть, що це застаріле слововживання. Він є ненормативний. Тобто, той, хто так говорить, він просто не знає норм літературної російської мови", — каже доцентка кафедри мови ЗМІ факультету журналістики ЛНУ ім. Франка Христина Дацишин.
Зросійщення — цілеспрямована політика Радянського Союзу, що не обійшла жодної країни СРСР. Колишні республіки вже понад 30 років деокуповують власні мовні традиції. У Литві, приміром, викорінюють російські назви міст, вулиць та навіть окремі суфікси.
"Найкращим прикладом, я б сказав, було намагання запровадити російську традицію вживання по батькові з суфіксом "-ович". От я, наприклад, Арунас Стрейкус Вітович. Це дуже дивно звучить як для литовця. Але це був радянський наступ на литовську мову. Ці пережитки радянщини досі існують", — каже професор історії Вільнюського університету Арунас Стрейкус.
Естонія має власну битву із росіянами — за назву столиці, зауважує експерт. Дискусії тривають і навколо правопису назви столиці Естонії міста Таллінн. Як і в Радянському Союзі, росіяни продовжують її писати з однією "н". Естонці натомість вимагають — потрібне подвоєння. Ця боротьба за другу літеру “н” триває вже 35 років і стала проявом політичної позиції. Слово “лінн” саме з двома “нн” естонською означає “місто”.
Колишній міністр закордонних справ Естонії Урмас Рейнсалу розповідає: щодо цього правопису особисто вів перемовини з посадовцями інших країн на найвищому рівні.
"Для нас — це символ окупації. Це питання ключове від кінця 80-х років, це одна зі складових нашого руху за визволення від минулого століття. Зараз наш парламент обговорює, що варто повернути історичну назву Калінінграду, як це вже зробили литовці, латвійці та поляки", — каже він.
Переназвані чи перекручені назви вулиць, міст і країн формують несправжню картину світу — людина втрачає орієнтир і зв’язок із реальністю, переконаний мовознавець Павло Гриценко.
"І ми йдемо вулицями, піднімаємо голову — о, площа Жовтневої Революції. Ніби тут і не було Жовтневої Революції, але — площа Жовтневої Революції. І немає тут нічого українського. Мислення, оце мислення — російсько-центричне, імперсько-центричне. Все, що ти хочеш — ніби вивищити", — пояснює він.
Ця технологія добре прослідковується в діях росіян на тимчасово окупованих територіях. Там взялися навчати українських дітей за підручниками, що сповнені різного штибу замінниками “українського” — "національна окраїна", "національний регіон", "національний район", "національне утворення". Мета — повністю стерти кордони України.