MRAP чи броньований позашляховик? У чому проблема автомобілів Senator від Roshel
Потреба українських військ у спеціалізованій техніці з початком повномасштабного вторгнення набула неймовірних масштабів. Аби хоча б частково закрити критичну необхідність, західні партнери, Міністерство оборони та великі благодійні фонди з 24 лютого 2022 року почали закуповувати й привозити в Україну тисячі БТРів, БМП, HMMWV та навіть звичайні пікапи.
Звісно, за наших умов будь-який транспортний засіб – це посилення Сил Оборони. Особливо якщо йдеться не про цивільний позашляховик із привареною до нього станиною, а про саме спеціалізований військовий виріб.
Втім, при всій повазі до партнерів, варто й відзначити, що дуже часто передана нам техніка не дуже відповідає вимогам до її застосуванню на полі бою. Ті самі перші Leopard виявилися геть «жестяними» без посилення їх динамічним захистом. Деякі ж бронеавтомобілі, як показала практика, можуть показати ефективність десь далеко від лінії зіткнення, проте аж ніяк не на нулі й не у кількох кілометрах від фронту. Бо їх створювали для комфортних покатушок офіцерів чи посадовців по гарячих точках, де армії НАТО воюють із папуасами. Де найбільша небезпека – це абориген з іржавим автоматом Калашникова, а всіх гранатометників, мінометників та артилеристів ворога у радіусі сотні кілометрів знищили новітньою авіацією.
У нас ситуація зовсім інша. Через відсутність достатньої кількості техніки класу MRAP (машина з захистом від мін і засідок), бійцям доводиться входити у зону потенційного ураження ворогом на автівках, які не можуть їх надійно захистити.
Наприклад, автомобіль Senator від канадської компанії Roshel Defence Solutions. Компанія, що почала виготовляти броньовики у 2018 році, одразу позиціонувала свою техніку як вкрай надійну. Якщо йдеться про використання цих виробів у Канаді, Боснії та Герцеговині, Казахстані та США, сперечатися з цим неможливо, адже там бронеавтомобіль в принципі не міг зустрітися з такими викликами, як в Україні. Та й взагалі нікому з державних посадовців чи правоохоронців (для яких і створювали виріб) цих держав не прийшло б у голову поїхати на цьому авто безпосередньо на фронт. Тоді як нашим захисникам робити це доводиться регулярно.
З початку великої війни в Україні, Roshel виготовила понад 200 одиниць Senator для потреб ЗСУ, ГУР, ДПСУ та СБУ. За відсутності кращих варіантів, використання цих машин у дійсно червоній зоні призвело до великої кількості втрат «Сенаторів». Подекуди броньовики рятували життя військових, однак їх захист виявився значно слабкішим, аніж хотілося б. Звісно, їх не можна порівнювати з пригнаними з Європи «корчами», то ж це краще, ніж нічого, але вимоги для військових автівок для нашої війни все ж є значно вищими. Як приклад - відео, зняте з-під Бахмуту, де ворожа міна уразила «Сенатор», а бронезахист виявився заслабким.
Як зазначають військовослужбовці, дуже відчутно, що Senator є комерційним проєктом й переробкою цивільної вантажівки Ford F550.
Навантаження на платформу бронезахисту й тестування моделей в умовах канадсько-американського бездоріжжя не змогло виявити всіх слабкостей моделі. Проте у багнюці українських фронтів проблеми «повилазили»: мости та редуктори ходової аж ніяк не дають змоги вільно рухатися нашими полями. Колеса «Сенаторів» стабільно зариваються у землю, а спроби виїхати призводять до перегріву та заглушання двигуна. Крім того, при маневруванні небезпечними зонами броньовик постійно ризикує перевернутися, оскільки Senator має високу парусність та центр маси, що знаходиться позаду.
Варто додати до цього й слабку коробку передач для важкої та неефективної машини, яка повноцінно не витримує навантажень.
До прикладу чергове відеопідтвердження сумнівної якості бронемашин виготовлених компанією Roshel
Можливо серед якихось плюсів автівки можна назвати сталевий кузов та скло, які здатні витримати постріли зі стрілецької зброї. Проте цього замало для нашої війни, адже у запеклих боях далеко не завжди прилітають лише кулі, і ціна за неякісний захист може вартувати людського життя.
Тож постає логічне питання, чому лише бронеавтомобілі Senator від канадської Roshel Defence Solutions, які вже зарекомендували себе з негативного боку, як ненадійний транспортний засіб з неякісними показниками, активно постачаються у зону бойових дій та продовжують наражати на смертельну небезпеку наших хоробрих воїнів під час експлуатації в бойових умовах, та кому вигідно, щоб саме бронеавтомобілі компанії Roshel перебували на фронті.
Чому саме цього виробника серед всіх інших виробників світового масштабу було обрано для постачання бронеавтомобілів в Україну? Адже канадська компанія Roshel не має достатньо великої історії та почала виробництво своїх броньовиків лише у 2018 році, тобто за декілька років до початку повномасштабної війни.
Однак, вже з відкритих джерел стало відомо, що на початку 2022 року компанія Roshel спромоглась досягти сприянню закупівель Канадою 200 автомобілів Senator на суму 92 мільйони доларів США для відправки в Україну, фінансово зацікавивши колишнього керівник ДП «Спецтехноекспорт» Павла Барбулу.
Не буде новиною, що сфера оборонних закупівель сьогодні надійно захована від контролю завдяки грифу секретності. Але саме через таких як Павло Барбул та подібних йому осіб, яких цікавлять лише особисті інтереси та прибуток, в українських й світових ЗМІ складається негативне враження про весь оборонний сектор України.