Контракти.ua

Напередодні в інтерв’ю La Tribune Dimanche президент Макрон наголосив на необхідності оновити економічні зв’язки з Китаєм виходячи з принципу взаємності. За даними Євростату, торговий дефіцит ЄС із Китаєм за 2023 рік склав 291 млрд євро, звісно, на користь Пекіна. Це на 106 млрд євро (чи на 27%) менше, ніж у 2022 році. Проте, цей показник більший, ніж наприклад весь об’єм торгівлі Китаю з Росією за минулий рік, який перевищив $200 млрд. Тобто, як бачимо, залежність Пекіна від імпорту до країн ЄС величезна. У минулому році саме за імпортом Китай став першим партнером Євросоюзу. Пише ТСН. 

Разом із цим Еммануель Макрон заявляв, що "не пропонує дистанціюватися від Китаю, який потрібен ЄС у питаннях клімату та безпеки, а Франція та Європа мають бути балансуючою силою, яка б дозволяла Китаю брати участь у міжнародній дискусії щодо цих основних тем". Напередодні візиту Сі до Парижа, в інтерв’ю BBC World міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський заявив, що "Китай може змусити Путіна припинити війну" проти України. Хоча, разом із цим, він також додав, що немає жодних ознак готовності Путіна вести переговори.

Проте, чи не помиляється Європа щодо справжніх намірів Пекіна? Адже, якщо б Сі Цзіньпін хотів вплинути на Путіна, то давно б вже це зробив, а не шантажував Україну своєю неучастю в першому установчому саміті формули миру в Швейцарії 15-16 червня, якщо там не буде Росії. До того ж, нещодавно США чи не вперше публічно заявили, що Китай не може претендувати на цілковитий нейтралітет у війні Росії проти України, бо від 70 до 90% імпорту товарів подвійного призначення, які використовує російський ОПК, у 2023 році надійшли саме з Китаю.

Тож, як Європа намагається балансувати між США та Китаєм, про справжні наміри Пекіна, його економічну залежність від торгівлі з Заходом, та бажання впливу Сі на Путіна, ТСН.ua розкаже в цьому тексті.

Образа та зневага: як США хочуть приструнити Китай

Заглянути в очі Сі Цзіньпіну намагався не лише Еммануель Макрон. До цього в квітні з триденним візитом до Китаю приїздив канцлер Німеччини Олаф Шольц, а після нього – держсекретар США Ентоні Блінкен. І треба сказати, що Шольца приймали набагато краще за Блінкена. Держсекретарю по прибуттю до аеропорту Шанхаю навіть не постелили червону доріжку до трапу літака. Багато західних аналітиків, які спеціалізуються на Китаї, розцінили це як образу. Проте, на відміну від відсутності цього символічного жесту, справжнім ляпасом на адресу США стали переговори міністрів оборони Росії та Китаю в Астані якраз під час перебування держсекретаря в Китаї.

Наприкінці квітня Блінкен попереджав Сі про санкції за підтримку Китаєм російської оборонної промисловості: поставок мікрочіпів, верстатів та інших товарів подвійного призначення, які Москва використовує для виробництва зброї для війни проти України. "Я сказав Сі, якщо Китай не вирішить цю проблему, ми це зробимо", — говорив Блінкен. Насправді ж, і візиту Блінкена до Китаю передували публічні попередження Пекіна з боку Вашингтона щодо санкцій, якщо підтримка російської оборонки не припиниться.

Крім того, китайські компанії вже давно допомагають Москві збирати безпілотники безпосередньо на російській території, надають нітроцелюлозу для вироблення боєприпасів, а також оптику, яку використовують у танках і бойових машинах. Також відомо, що Китай надає Росії супутникові зображення для ведення війни проти України, та працює з Росією над вдосконаленням своїх супутникових та інших можливостей космічного базування, що може становити ширшу загрозу для всієї Європи в майбутньому.

1 травня уряд США запровадив 300 нових санкцій, у тому числі проти 200 компаній та фізосіб у Китаї (на додачу до 100 санкціонованих раніше – ред.), Росії, Бельгії, Словаччині, Туреччині, Азербайджані та ОАЕ, які допомагають Росії отримувати обладнання та технології подвійного призначення. Хоча багато експертів також наголошували, що більш дієвим засобом впливу та стримування могло б стати відключення великих китайських банків від фінансової системи США. Звучали застереження, що це може завдати шкоди світовій економіці та американській економіці. Проте, до відключення російських банків від SWIFT такі побоювання теж озвучувалися.

По мірі наближення президентських виборів у США в листопаді цього року, риторика Вашингтона на адресу Пекіна почала загострюватися. Після того, як американські ЗМІ повідомили, що в разі свого другого "пришестя" до Білого дому Дональд Трамп продовжить торгівельну війну з Китаєм, запровадивши 60% мита на китайський експорт, у гру вступила й Адміністрація Байдена. Нещодавно на зустрічі з металургами Пенсильванії Джо Байден пообіцяв протистояти нечесній конкуренції Пекіна.

"Ціни несправедливо низькі. Металургійним компаніям Китаю не треба турбуватися про отримання прибутку, бо китайський уряд дуже сильно їх субсидіював. Вони не змагаються, а займаються шахрайством. І ми бачимо збитки, тут, в Америці", - наголосив президент США, пообіцявши запровадити додаткові обмеження на експорт китайської сталі (які вводив ще Дональд Трамп) після телефонної розмови з китайським лідером.

Джо Байден навіть назвав Пекін ксенофобським, на додачу до попередніх заяв на адресу Сі Цзіньпіна, що він є диктатором. Все це й без того загострює напружені відносини з Китаєм, який США вважають своїм головним суперником. Вашингтон намагається обмежити імпорт китайських автомобілів та зелених технологій, - сфери, які також сильно субсидіює КПК. Звичайно, що на цьому етапі боротьби з Китаєм, США намагаються заручитися підтримкою Євросоюзу (який страждає від дефіциту торгового балансу на користь Китаю), переконуючи скорочувати співпрацю з Пекіном. Проте, не всі в ЄС розділяють цю політику. І йдеться не лише про Угорщину, Грецію чи Італію, яка в грудні 2023 року офіційно вийшла з китайської торговельної ініціативи "Один пояс, один шлях".

Політичний тиск та інвестиції: Європа ще не визначилася

Напередодні свого візиту до Франції в рамках 5-денного європейського турне, Le Figaro опублікувала статтю Сі Цзіньпіна, присвячену 60-річчю китайсько-французьких дипломатичних відносин.

"Шість десятиліть тому генерал Шарль де Голль, маючи стратегічне бачення, встановив дипвідносини з Китаєм. У розпал Холодної війни, було нелегко ухвалити це самостійне рішення, але воно виявилося правильним і передбачливим. Зі встановленням китайсько-французьких відносин був побудований міст зв’язку між Сходом і Заходом…", - зауважує Сі Цзіньпін у своїй статті.

І таких цинічних завуальованих випадів на адресу США та схвальних щодо Росії там безліч. Наприклад, щодо "української кризи", як війну Росії проти України вперто продовжує називати Китай, Сі Цзіньпін зазначає, що Пекін "не починав українську кризу, не є її стороною чи учасником, відіграючи конструктивну роль у прагненні мирного врегулювання кризи". Напевно, під цим "прагненням", не "будучи стороною чи учасником кризи", китайський лідер розуміє якраз постачання Росії комплектуючих для виробництва ракет та інших товарів подвійного призначення, щоб вбивати українців.

Також у цій статті китайський лідер підкреслює, що "ядерну зброю не можна використовувати, а ядерну війну не можна вести". Дуже дивним чином це збігається з наказом Путіна, який він віддав Генштабу РФ якраз у понеділок, 6 травня, у день зустрічі Сі Цзіньпіна з Еммануелем Макроном, про підготовку до проведення навчань нестратегічних ядерних сил Південного військового округу із залученням авіації та сил ВМФ. Тобто, йдеться про підготовку до навчань із нанесення тактичного ядерного удару. Ба більше, в понеділок, 6 жовтня, МЗС РФ викликало посла Великої Британії в Росії, розродившись потім погрозами завдати "ядерних ударів по військових об’єктах у Британії".

"Президент Сі зіграв важливу роль у деескалації безвідповідальних ядерних загроз Росії", — заявила Урсула фон дер Ляєн після спільної зустрічі з Макроном та Сі. Й це в той час, коли Макрон закликає Сі, під час його візиту до Франції, посприяти встановленню "олімпійського перемир'я" на час Олімпіських ігор у Парижі 26 липня – 11 серпня.

Ризик ядерної ескалації – це та найболючіша "червона лінія" Заходу, яку він у жодному разі не готовий перетнути в підтримці України у війні з Росією. Не дарма Еммануель Макрон на спільній пресконференції із Сі Цзіньпіном та президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн у Парижі заявив, що "ми (Франція, одна з трьох ядерних потуг НАТО – ред.) не перебуваємо в стані війни з Росією, не перебуваємо в одному човні з Україною, та не маємо прагнення до зміни режиму в Москві". Цікаво, як це корелюється з буквально нещодавніми заявами Еммануеля Макрона (які він зробив напередодні візиту Сі Цзіньпіна до Франції в інтерв’ю тій же La Tribune Dimanche – ред.), де вкотре підтвердив можливість появи французьких військ в Україні? Що заперечив міністр оборони Італії, не кажучи вже про всіх інших.

Еммануель Макрон на спільній пресконференції із Сі Цзіньпіном також привітав зобов'язання Китаю "утримуватися від продажу будь-якої зброї" Росії. Проте, за офіційними повідомленнями західних розвідок, Пекін і так жодним чином напряму не постачає летальне озброєння Москві. Не враховуючи експорт товарів подвійного призначення напряму через Китай і треті країни, що Росія використовує, щоб виробляти ракети та іншу зброю для вбивств українців. До того ж, Пекін приховує у своїх портах північнокорейські кораблі, які перевозять військові вантажі для потреб Кремля.

Можливо на Еммануеля Макрона повпливали запевнення Сі Цзіньпіна, що Китай буде здійснювати небачені інвестиції у французьку економіку, про що він писав у своїй статті для Le Figaro: "Деякі китайські компанії створили заводи з виробництва акумуляторів у Франції. Уряд Китаю підтримує більше китайських компаній в інвестуванні у Францію. І ми сподіваємося, що Франція забезпечить їхню роботу в чесному й рівноправному бізнес-середовищі". Про "чесне та рівноправне" ведення бізнесу щодо державного субсидіювання критичних сфер китайського експорту, щоб вони були більш конкурентоспроможними, а їхня продукція – більш дешевшою на західних ринках, США та Європа вже знають.

Урсула фон дер Ляєн, яка також була присутня на перемовинах Макрона з Сі Цзіньпіном (у тристоронньому форматі, бо потім французький і китайський лідери мали аудієнцією – ред.), заявила, що ЄС готовий задіяти всі наявні інструменти для захисту економіки блоку. За її словами, сильно субсидовані китайські товари, такі як електромобілі та сталь, заполонили європейський ринок. Проте, також французькими ЗМІ циркулювали новини, що Китай готовий відкрити свій ринок для французької с/г продукції. На додачу до цього, Пекін може оголосити про замовлення на близько 50 літаків Airbus у Франції.

Коньяк і Піренеї: французький шик проти китайської самопевності

Ще восени минулого року європейські ЗМІ повідомляли, що Франція мала намір очолити зміну політики ЄС щодо торгівлі з Китаєм, яка становить серйозну загрозу для окремих галузей Європи. Дехто навіть нагадував занепад сонячної промисловості в ЄС десять років тому, коли дешевий імпорт із Китаю знищив європейське виробництво, яке стало неконкурентоспроможним. Наразі аналогічна ситуація відбувається й на ринку електромобілів, хоч, за даними Євростату, у 2023 році Китай найбільше імпортував до країн блоку телекомунікаційного обладнання, електричних (генераторів, двигунів тощо) та машин для автоматичної обробки даних.

Майже п’ята частина (19,5%) електромобілів, проданих в Європі у 2023 році, була вироблена в Китаї. У 2024 році, за прогнозами, цей показник досягне 25%. ЄС за крок до запровадження експортних мит, щоб протидіяти китайському експорту електромобілів, який щедро субсидіюється КПК. Проте, як вже наголошував ТСН.ua на початку цієї статті, не всі погоджуються з такими заходами. Під час візиту до Китаю в середині квітня Олаф Шольц заявив, що європейський ринок має бути відкритим для китайських автомобілів.

"Зараз у Німеччині є японські автомобілі, а в Японії – німецькі, і те саме стосується Китаю та Німеччини. В певний момент у Німеччині та Європі також будуть китайські автомобілі, але вони мають конкурувати на рівних. Єдине, що завжди має бути зрозумілим, це те, що конкуренція має бути чесною. Іншими словами, щоб не було демпінгу, щоб не було перевиробництва, щоб авторські права не порушувалися", - наголосив Шольц.

Якщо Airbus (а в складі засновників більшість належить німецько-французьким компаніям- ред.) таки укладе контракт із Китаєм на близько 50 літаків Airbus, а також французька машинобудівна Alstom на співробітництво з Пекіном, це в рази збільшить залежність провідних економік ЄС від Китаю. До того ж, на цьому європейське турне Сі Цзіньпіна не закінчується. Після Франції він поїде до Сербії та Угорщини – ще двох проросійських оплотів у Європі. Наприклад, один із банків КНР кредитує будівництво залізниці Будапешт-Белград, що є частиною дороги до грецького порту Пірей, який викуплений китайською компанією COSCO.

Тому, можливо, не так вже й США помиляються щодо зростаючої залежності окремих країн Європи від Китаю, як би окремі члени ЄС не намагалися балансувати між Вашингтоном і Пекіном. У вівторок, 7 травня, Еммануель Макрон повезе Сі Цізньпіна до перевалу Турмале в Піренейських горах. Саме там у своєї бабусі президент Франції проводив літні канікули в дитинстві. Європейські ЗМІ пишуть, що ця поїздка має стати взаємним жестом, бо минулого року, під час візиту Макрона до Китаю, Сі повіз його до провінції Гуандун, де колись жив його батько.

Деякі французькі ЗМІ навіть повідомляли, що в Піренеях китайського лідера частуватимуть французьким коньяком. Проте, для розуміння цього жесту, треба знати передісторію. Восени 2023 року Єврокомісія почала антисубсидійне розслідування з боку КПК щодо виробництва китайських електрокарів, які надходять на ринок ЄС. У відповідь Пекін розпочав своє антидемпінгове розслідування щодо імпорту лікеро-горілчаних виробів з ЄС. Частуванням французьким коньяком Макрон хоче запевнити Сі в тому, ще не треба обмежувати доступ французьких компаній до китайського ринку.