Контракти.ua

Про процедуру голосування, "конкурентів", легітимність нового терміну Путіна та про наслідки у тому числі для нашої країни, – пише РБК-Україна.

При підготовці матеріалу використовувалися: публікації BBC, Bloomberg, The Wall Street Journal, "Медузи", колонка російського опозиціонера Володимира Кара-Мурзи для The Washington Post, доповідь російського руху на захист прав виборців "Голос", коментарі експерта Олександра Мусієнка та політолога Володимира Фесенка.

Як проходитимуть "вибори Путіна"

Основне голосування відбудеться з п'ятниці до неділі, тобто 15-17 березня. Вперше на президентських виборах у Росії виборчі дільниці будуть відкриті три дні замість одного. Цей механізм відпрацювали ще на референдумі з конституційних реформ 2020 року, які "обнулили" терміни Путіна та дозволили йому обіймати посаду аж до 2036-го.

Це також перші президентські вибори із використанням дистанційного електронного голосування (ДЕГ). Опція доступна майже у 30 російських регіонах та окупованому Криму. З її допомогою Кремль домагається рекордної явки і, як пише ВВС, використовує адмінресурс, щоб нагнати на онлайн-волевиявлення не лише бюджетників, а й співробітників держкорпорацій.

Голосування також пройде в окупованих з 2014 та 2022 років чотирьох областях України – Донецькій, Луганській, Запорізькій та Херсонській, хоча російські війська не контролюють їх повністю. Дострокова процедура там стартувала ще наприкінці лютого і продовжується прямо зараз.

Докладніше про це читайте у матеріалі "Вибори" під дулом автомата. Як українців в окупації змушують голосувати за Путіна".

До росіян, які мешкають у населених пунктах без виборчих дільниць, приїдуть пересувні скриньки. Право на голос має будь-який громадянин Росії старше 18 років, який не відбуває тюремного ув'язнення у кримінальній справі. За даними ЦВК, на території РФ та в підконтрольних частинах України налічується 112,3 млн виборців, ще майже 2 млн проживають за кордоном. Як з'ясувала "Медуза", адміністрація Путіна хоче бачити високу явку на рівні 70-80%. Згідно з останніми даними державного центру ВЦИОМ, розрахунковий показник становить 71%.

Завтра, 14 березня, завершується передвиборча агітація на телеканалах, у друкованих та мережевих виданнях. Після трьох днів голосування почнуть підбивати підсумки. Очікується, що результати буде оголошено не пізніше 28 березня.

Кампанію вже називають найбеззмістовнішою та скупою на інформацію. Як випливає з доповіді руху "Голос", порівняно з 2018 роком федеральні та регіональні ЗМІ приділяють мало уваги сюжетам про вибори. А незалежні журналісти у приватних бесідах визнають, що "вибори не є виборами", "висвітлювати нічого, аналізувати шанси зареєстрованих кандидатів безглуздо".

За оцінкою "Голосу", передвиборчі дебати лише імітували дискусію. Путін відмовився від них, решта кандидатів брала участь рідко, а в деяких регіонах навіть не направляли на дебати своїх представників. При цьому теми підбиралися максимально неконфліктні, а важливі проблеми взагалі не піднімалися.

Що відомо про "конкурентів" і чому немає опозиції

Путін править Росією понад два десятиліття і всі опитування показують, що він користується переважною підтримкою і без проблем забезпечить собі новий президентський термін. За таких розкладів 71-річний диктатор залишиться при владі як мінімум до 2030 року.

Під його правлінням Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, що віддалило Москву від Заходу. А також прийняла політику просування "традиційних цінностей", розправилася з опозицією та незалежними ЗМІ. Примітно, що ще перед висуванням кремлівський речник Дмитро Пєсков казав, що у Путіна "немає і не може бути конкурентів".

"Моя особиста думка, хоча я навряд чи маю право її говорити, але, порушуючи правила, можу сказати, що в нього конкурентів зараз немає і не може бути в РФ", - сказав він у жовтні .

Путін домінує у новинах російського ТБ. За даними "Голосу", кількість згадок про нього на телебаченні зашкалює - приблизно в 10 разів більше, ніж згадки про інших кандидатів. Крім нього, у бюлетенях будуть ще три кандидати.

40-річний Владислав Даванков від партії "Нові люди" є відносно новою фігурою для виборців. Деякими експертами та опозиційними політиками розглядається як альтернативний кандидат для антивоєнного електорату після того, як Дар'ю Дунцову та Бориса Надєждіна не допустили до виборів.

Колишній бізнесмен та заступник голови Держдуми під час президентської кампанії заявляв, що виступає нібито за мир та переговори з Україною, свободу преси та нормалізацію відносин із Заходом. Його партія була єдиною, яка спочатку виступала проти визнання "незалежності республік Донбасу", але зрештою проголосувала за. У зв'язку із цим Даванков перебуває під західними санкціями. За даними опитування ВЦИОМ, його можуть підтримати 6% виборців.

Другий "конкурент" Путіна з рейтингом у 6% – 75-річний член комуністичної партії Микола Харитонов. Є депутатом Держдуми з 1993 року, на президентських виборах 2004 року посів друге місце із близько 13% голосів. У своїй програмі виступає за підвищення пенсій та зниження пенсійного віку, спираючись на літній електорат, який традиційно підтримує КПРФ. Фігурує у списках санкцій, у ході передвиборчої кампанії відмовлявся від критики Путіна.

"Я за що буду критикувати? Він відповідає за свій цикл роботи. Навіщо я буду критикувати? Я, по-перше, не з таких людей, щоб критикувати колег. Кожна людина відповідає за свою роботу", – казав він.

Третій "опонент" – 56-річний голова вкрай правої націоналістичної партії ЛДПР та депутат Держдуми з 2000 року Леонід Слуцький. Фігурант західних списків санкцій і гучних скандалів. У 2018 році його звинуватили в сексуальних домаганнях до журналістів, а деякі ЗМІ називали його "російським Харві Вайнштейном".

Слуцький, який був членом російської делегації на переговорах з Україною навесні 2022 року, відомий яструбиною позицією щодо війни. За його словами, головна мета його програми "остаточна та швидка перемога у війні". Крім того, він виступає за податкові пільги для незаможних, заморожування цін на продукти харчування та надання соціального житла. Його рейтинг – 5%.

Згідно з оцінкою "Голосу", всі три кандидати лише імітували кампанію, оскільки Даванков, Слуцький та Харитонов намагалися не привернути до себе "зайвої уваги". А найяскравіші події президентської кампанії пов'язані із політиками, які не були зареєстровані чи допущені до виборів. Зокрема, йдеться про смерть опозиціонера Олексія Навального у в'язниці та скандал з Борисом Надєждіним, за якого були подані "недійсні підписи".

Небажання допускати хоча б умовну опозицію пояснюється тим, що це не вибори, а суцільна імітація, вважає керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко.

"Путіну потрібні підконтрольні системні люди, які лише створюватимуть видимість виборчого процесу. Їх допустили банально, щоб у бюлетені був ще хтось, окрім Путіна. Він боїться, що може прозвучати критика, що хтось взагалі віддасть голос за опозиціонера, настільки, що виключає будь-яку альтернативу. А це ознака того, що, незважаючи на підтримку, він не впевнений у своїх позиціях", – розповів він РБК-Україна.

Чи визнає вибори світова спільнота

На виборах 2018 року місія спостерігачів ОБСЄ заявила, що вони пройшли без справжньої конкуренції, а голосування "було затьмарене тиском на критиків". Тоді враховувалися голоси жителів Криму, що піднімало питання легітимності кампанії. У березні 2024 року це питання буде ще гострішим, оскільки "вибори" відбуваються в окупованих частинах Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей.

У грудневому інтерв'ю для Associated Press про це казав президент України Володимир Зеленський. За його словами, він хотів би, щоб західний світ не визнавав майбутніх виборів у Росії взагалі.

"Якщо Путін піде на вибори, є дуже високий відсоток того, що він переможе. Він же бореться сам із собою. Тому "гра" буде на боці західних лідерів цивілізованого світу – визнати їх чи ні. До речі, може бути переломний момент – нелегітимність президента Путіна", – зазначив Зеленський.

За словами політолога Володимира Фесенка, вибори на окупованих територіях не будуть визнані і не лише на Заході, а й іншими країнами, які не визнають незаконну анексію українських земель.

"Просто для таких країн, як Китай чи Іран, вибори взагалі не мають жодного значення, вони і не роблять жодних заяв. А на Заході вже є традиція, там чітко заявляють, що вибори на окупованих територіях не визнаються", – розповів він РБК-Україна.

Щодо результатів голосування в самій Росії, то тут ситуація більш складна та неоднозначна.

"Мій прогноз простий: не буде жодних заяв ні з точки зору визнання, ні з точки зору невизнання. Чому? Тому що треба зберігати простір для переговорів, адже йдеться про країну з ядерною зброєю, ризикувати не можна. Можна казати про відсутність демократичних процедур, але ж ніхто не сумнівається, хто, наприклад, є лідером КНДР. З Путіним ще доведеться мати справу, тому Захід не почне спалювати мости. Він уникатиме заяв про невизнання виборів, оскільки це означало б, що вони не визнають Путіна главою держави. Тактика відома, Захід не вперше її використовує, вона дуже зручна та вирішує всі проблеми", – додав Фесенко.

Олександр Мусієнко припускає, що першими Путіна привітають Олександр Лукашенко та сирійський диктатор Башар Асад.

"Щодо Китаю, подивимося, яку він займе позицію, зараз складно сказати. Не виключаю, що угорський прем'єр Віктор Орбан може привітати, хоч і засудить голосування в окупації. А щодо фаворита Республіканської партії США Дональда Трампа, не думаю, що він надішле привітання", – підкреслив експерт.

Чи можуть легітимність Путіна поставити під сумнів

Російський опозиціонер Володимир Кара-Мурза, який відбуває 25-річний термін за "держзраду та наклеп на російську армію", у колонці для The Washington Post пояснив, чому наступний термін Путіна буде незаконним, і закликав Захід не вважати його легітимним президентом. Судячи з його слів, приводів для цього достатньо і без голосування на окупованих територіях України.

По-перше, заради власного блага Путін зайшов далі, ніж Лукашенко у 2020 році. Білоруський диктатор допустив до виборів кандидатку від опозиції Світлану Тихановську, проте масові фальсифікації та розгін протестів призвели до того, що західні країни не визнали його переобрання.

"Володимир Путін засвоїв урок свого сусіда. Його головні опоненти усунуті – не в переносному, а в прямому сенсі: Бориса Нємцова вбито в лютому 2015 року, Олексія Навального – у лютому 2024 року. І навіть обережна опозиція розцінюється Кремлем як занадто ризикована. Коли Борис Надєждін, який критикує війну в Україні, вирішив балотуватися на пост президента, його кампанія набула миттєвої підтримки у багатьох росіян. Не дивно, що Центрвиборчком не допустив Надєждіна до голосування під технічними приводами", – вважає Кара -Мурза.

По-друге, вибори в Росії роблять нелегітимними цензура ЗМІ та масштабні репресії. По-третє, сама участь Путіна. Конституція 1993 року обмежувала повноваження двома послідовними термінами по 4 роки. Тому з 2008 по 2012-й він правив як прем'єр-міністр. Наступні два послідовні терміни, збільшені до 6 років, закінчуються 7 травня 2024 року. У 2020 році він "обнулився", але поспішне прийняття поправок неодноразово порушило законодавство. Цей висновок підтвердила вища комісія з конституційного права Європи, а Європарламент назвав конституційні зміни незаконними.

"Для світових демократій єдиною логічною та чесною політичною відповіддю на це має стати невизнання Володимира Путіна легітимним лідером Росії після 7 травня – так само, як вони відмовилися визнати легітимність Ніколаса Мадуро у Венесуелі чи Олександра Лукашенка у Білорусі", – додав опозиціонер.

Відомо, що у 2021 році до Конгресу США намагалися винести резолюцію про невизнання легітимності Путіна після виборів-2024, а у жовтні 2024-го Парламентська асамблея Ради Європи звернулася з відповідним закликом до світової спільноти та назвала путінський режим диктатурою.

На думку Володимира Фесенка, теоретично окремі країни, можливо, засумніваються в легітимності Путіна. Однак не варто видавати бажане за дійсне.

"Якщо ми кажемо про реальність, треба розуміти, як би ми не ставилися до нього, як би не хотіли, щоб Захід не визнав Путіна, там усе розуміють і добре знають, чого варта путінська "демократія". Розмови про обнулення термінів піднімає російська опозиція. Але треба просувати не формальні моменти, а організовувати справжній політичний спротив в РФ. Не грати в юридичні суперечки, які, на жаль, ні на що не впливають. Заява ПАРЄ – це добре, але скільки їх було і на що вони вплинули?”, – зазначив він.

Нові обличчя, війна та мобілізація. Що буде після виборів

Як пише Bloomberg, після виборів може змінитися склад уряду РФ. Зокрема, у відставку може піти міністр енергетики Микола Шульгінов, одним із претендентів на його місце є Борис Ковальчук – голова енергохолдингу "Интер РАО" та син Юрія Ковальчука, якого називають особистим банкіром Путіна.

Дмитро Патрушев – син секретаря Ради безпеки Миколи Патрушева та міністр сільського господарства – можливо, буде підвищений до віце-прем'єра. 60-річний прем'єр Михайло Мішустін збереже посаду, хоча, за словами співрозмовника, є шанс, що його замінить Сергій Кирієнко, впливовий заступник голови адміністрації Путіна та активний прихильник війни.

Міністр фінансів Антон Силуанов, який допоміг утримати на плаву економіку, що постраждала від санкцій, ймовірно, залишиться на посаді. Перспективи 74-річного міністра закордонних справ Сергія Лаврова поки туманні. Анонімні Telegram-пабліки пишуть, що він нібито хотів піти у відставку та виїхати за кордон, але його не відпускають. Також на Заході уважно стежитимуть за долею 68-річного міністра оборони Сергія Шойгу, який обіймає посаду з 2012-го.

Хоча у команді Путіна можуть з'явитися нові імена, немає ознак того, що він планує змінити вектор політики у своїй конфронтації з США та Європою через Україну. У посланні до федеральних зборів 29 лютого він виклав довгострокові плани до 2030 року і критикував Захід.

"Захід з його колоніальними звичками, звичкою розпалювати по всьому світу національні конфлікти прагне не просто стримати наш розвиток – замість Росії їм потрібен залежний, згасаючий, вимираючий простір... Наші воїни створюють сьогодні абсолютно необхідні умови для майбутнього країни і для її розвитку", – заявив він, натякаючи на те, що не має наміру відмовлятися від війни.

Росія здатна підтримувати військові дії у поточних масштабах протягом від 2 до 5 років, пише The Wall Street Journal. Згідно з аналізом російської статистики, виробництво у галузях ВПК з 2022 року зросло вдвічі. Хоча є ймовірність, що відтік інвестицій та робочої сили зроблять це зростання нестійким.

Для фінансування війни уряд розглядає варіант із підвищенням податків. Зокрема, обговорюється підвищення податку на доходи фізичних осіб з 13 до 15% для тих, хто заробляє понад 1 млн рублів (11 000 доларів), і з 15 до 20% для тих, хто заробляє понад 5 млн рублів (55 000 доларів) на рік. Також можливе збільшення податку на прибуток з 20 до 25%. Згідно з розрахунками, це забезпечить додатково 27 млрд доларів бюджетних доходів, що свідчить на користь підготовки до затяжної війни.

Все це каже про те, що Путін не відмовиться від бойових дій в Україні, наголошує Олександр Мусієнко.

"Насправді своїми діями він наближає Росію до краху. Виходячи з цього, йому просто не потрібно заважати, своїми рішеннями та безглуздою політикою він підведе країну до краю. Проблеми вже є і будуть ще нові, тому що за максимальним фінансуванням війни неодмінно будуть негативні економічні явища", – сказав він.

Днями президент України Володимир Зеленський заявив, що після імітації виборів Путін може посилити мобілізацію. На думку Мусієнка, це лише один із варіантів, рішення йому не здається остаточним, а мобілізація може залишатися прихованою, як і сьогодні.

"Ймовірність є, мобілізація обговорюється з кінця минулого року, але чи піде Путін на це – питання відкрите. Для нас важливо не те, оголосить він мобілізацію чи ні. Важливо інше. Якщо оголосить, це означає, що він піде на нову ескалацію війни, і нам неминуче доведеться відповідати своєю мобілізацією", – наголосив політолог Володимир Фесенко.

Співрозмовники РБК-Україна погоджуються, що оскільки кампанію Путіна побудовано на агресивній риториці, то її результат подаватиметься як підтримка населенням військових дій проти України. По суті, це не так вибори, як референдум про схвалення війни. Але не політичний. Росія не є демократичною державою, тому її диктатору не потрібна згода росіян, щоб продовжувати агресію. Йому важливо отримати рекордну кількість голосів, і не тільки на підтвердження "всенародної любові".

"Це буде продемонстровано, як бажання росіян вести війну далі. Насправді казати про те, що всі у захваті не доводиться. Але Путін подасть свою перемогу саме так. Мовляв, дивіться, суспільство схвалює, а значить підтримує так звану "спеціальну воєнну операцію", – додав Мусієнко.