Контракти.ua

Російський диктатор Володимир Путін мститься світовому порядку, до якого він колись хотів приєднатися. В Україні він намагається завдати свого власного вирішального удару по США та Європі, щоб перебудувати глобальний порядок на користь Росії.

Про це йдеться у статті Bloomberg, адаптацію якої пропонує вам ТСН.ua.

Літній вечір у пляжному нічному клубі на чорноморському курорті Сочі нагадував сучасну версію гладіаторських боїв в імператорському Римі. Російські бійці перемогли “світову” команду у змаганнях зі змішаних єдиноборств. Скупо одягнені жінки розмахували російськими прапорами, а натовп ревів, коли команда господарів здобувала перемоги. Кульмінацією став нокаут 44-річного американського бійця.

Це був серпень 2013 року, і в першому ряду в білій сорочці, оточений охороною і політичними прибічниками, сидів Володимир Путін. Шість місяців потому президент Росії поставив свою країну на шлях війни, захопивши Крим в України і, зрештою, розпочавши повномасштабне вторгнення, якому наступного тижня виповнюється вже другий рік.

Сцена в Сочі втілила світогляд Путіна, пише видання: постановочна демонстрація російської могутності перед обличчям того, що він вважає неповагою до місця його країни у світовому порядку.

Оскільки авторитарний лідер готується посилити свою владу на виборах наступного місяця, питання про те, як з ним впоратися, стало ще актуальнішим після того, як лідер республіканців Дональд Трамп заявив, що якщо він повернеться до влади у США, він може дозволити Росії атакувати країни НАТО, які не виконують своїх зобов'язань щодо витрат на оборону.

В Україні Путін намагається завдати свого власного вирішального удару по США та Європі, щоб перекроїти світовий порядок на свою користь. Путін робить ставку на те, що спираючись на військову силу та образи, він може підкорити світ своїй волі. Китай, з його власними територіальними амбіціями, уважно стежить за тим, наскільки Росія здатна розширити кордони, зазначає Bloomberg.

“Він сидить на своєму троні, стежить за всіма подіями і намагається з'ясувати, як він може маніпулювати і скористатися кожним набором міжнародних обставин, щоб просунутися вперед, – сказала Фіона Гілл, колишня високопоставлена радниця Білого дому з питань Росії. – Путін може здаватися таким, ніби він колосально програє, але насправді він виграє – і він буде думати, що виграє”.

Заохочувана Трампом опозиція республіканців у США до продовження озброєння України зростає. В понеділок, 12 лютого, мільярдер Ілон Маск також закликав американців лобіювати в Конгресі проти фінансування України, заявивши, що “немає жодного шансу”, що Путін може програти війну.

Як Путін потрапив сюди – це історія у трьох частинах, заснована на раніше неопублікованих сценах і розмовах з колишніми главами держав, дипломатами й високопоставленими кремлівськими чиновниками, що охоплюють більш ніж десятирічний період.

Видання Bloomberg зазначає, що Путін “був агентом КДБ, який вийшов з тіні, щоб очолити свою країну після потрясінь 1990-х років за часів Бориса Єльцина; президентом, який знищив олігархію, що виросла з комунізму, і став її всесильним правителем; а тепер – воєнним лідером, який намагається забезпечити, щоб його вторгнення до України не перетворилося на афганський провал, який допоміг розпастися Радянському Союзу, який він так шанує”.

У нього немає серйозного суперника на виборах 17 березня, які дадуть йому ще шість років на посаді президента – за словами людей, які працювали з ним у той час, він навіть не був упевнений, що протримається на цій посаді після свого першого терміну, який закінчився 20 років тому. Кремль сповнений рішучості представити його перемогу як публічне схвалення вторгнення.

У матеріалі йдеться, що зараз Путін “безпрецедентними темпами перебудовує російське суспільство за своїм образом і подобою”. Зокрема, він “розпалює патріотичний запал, поєднуючи ностальгію за імперським і радянським минулим Росії з найжорсткішими репресіями за останні десятиліття”. Він позиціонує себе як захисник російського суверенітету і традиційних православних християнських цінностей проти “ліберального” Заходу.

Хоча його вторгнення до України спровокувало найбільший конфлікт в Європі від часів Другої світової війни, масштаби розриву між Росією і Заходом за останні два роки багатьом все ще важко уявити.

Через кілька місяців після останнього переобрання Путіна 2018 року Росія прийняла сотні тисяч іноземних гостей на Чемпіонаті світу з футболу. Еммануель Макрон сидів разом з Путіним на фіналі в Москві, щоб побачити, як Франція піднімає трофей.

Bloomberg пише, що французький президент був серед тих, хто намагався використати свої особисті стосунки з Путіним. Його найбільше непокоїло, що Росія може звернутися до Китаю, якщо Європа відвернеться від неї. 2019 року Макрон запросив його до своєї літньої резиденції, де Путін з'явився з квітами для його дружини Бріджит. Поворотним моментом став рік потому, коли Путін сказав Макрону, що, можливо, опозиційний лідер Олексій Навальний, який пережив замах у Росії, отруївся.

Колишній президент Чехії Мілош Земан, якого в Москві вважали прихильним до Росії, сказав, що він помилявся в оцінці Путіна, особливо щодо його намірів в Україні.

“Я думав, що Володимир Путін раціональний, а не емоційний, що він не може зробити крок, який об'єктивно послабить інтереси Російської Федерації, – сказав він в інтерв'ю. – Саме тому я публічно заявив незадовго до російської агресії, що росіяни не дурні, щоб напасти на Україну. І, на жаль, так сталося, що вони дурні”.

В матеріалі йдеться, що все це дуже далеко від енергійного лідера, який любив дзюдо і прийшов на зміну хворому Єльцину, прагнучи до партнерства зі США та Європою, пише видання. У той “медовий місяць” Путін навіть припускав, що Росія може приєднатися до альянсу НАТО, який зараз він оголошує екзистенційною загрозою для своєї країни.

Bloomberg зазначає, що Путін звинуватив Захід, коли згадав про свою пропозицію вступити до НАТО у виступі на щорічній зустрічі Валдайського дискусійного клубу, російського аналітичного центру, в Сочі в жовтні. Після розпаду Радянського Союзу, який поклав край Холодній війні, “ми думали, що стали частиною натовпу, – сказав він. – Гадаю, проблема полягала в їхніх геополітичних інтересах і зарозумілості стосовно інших”.

Старший радник Путіна в той час сказав, що російський диктатор щиро хотів побудувати тісніші зв'язки із Заходом. Він зустрічався не лише з іноземними лідерами, але і з міністрами, а іноді навіть просто з послами, щоб пояснити свої погляди, зокрема на найсуперечливіші теми, як-от його війна в Чечні. Однак що б не говорив Путін, російські військові не вірили, що буде союз з Організацією Північноатлантичного договору.

“Ми в Міністерстві оборони ніколи не отримували наказів, які б свідчили про серйозність таких намірів”, – сказав Євген Бужинський, колишній генерал, який служив у відділі міжнародних відносин 2002-2009 років.

Відчуття зради

Обурення повільно брало гору. В матеріалі йдеться, що Путін часто гнівався після зустрічей з представниками США. Розчарування в Заході поступово переросло у відчуття зради в таких питаннях, як плани США щодо нової системи протиракетної оборони в Європі.

Зрештою, воно вилилося у гнів у сумнозвісній промові на Мюнхенській конференції з безпеки 2007 року. Перед аудиторією західних лідерів Путін виступив проти НАТО і назвав його розширення “серйозною провокацією”.

“Він фундаментально неправильно зрозумів американські інтереси й політику”, – написав Вільям Бернс, колишній посол США в Москві, а нині директор ЦРУ, у своїй книжці 2019 року “Задній канал: Мемуари про американську дипломатію та аргументи на користь її оновлення”. У перші роки правління Путіна США розглядали Росію як “державу в стані стратегічного занепаду” і “нам, звісно, не потрібно було обговорювати довгострокові двопартійні пріоритети і партнерства в Європі, щоб купити прихильність Путіна”, – сказав він.

В умовах стрімкого зростання цін на нафту й газ, що наповнювали казну Кремля і сприяли економічному відновленню після пострадянського колапсу, Путін розпочав більш ніж десятирічну програму переозброєння, в рамках якої було виділено сотні мільярдів доларів на модернізацію російських збройних сил, наголошує Bloomberg.

“США також впустили м'яч, – сказав Бен Годжес, колишній командувач армії США в Європі. – Ми не сприйняли серйозно російську загрозу між 2010 і 2014 роками і тепер ми розплачуємося за це”.

Видання зазначає, що коли НАТО вперше відчинило двері для потенційних кандидатів на членство в Альянсі для України і Грузії на саміті 2008 року, Путін попередив Буша, що Україна припинить своє існування, якщо вступить до Альянсу, повідомляла російська газета “Комерсант”. Через кілька місяців після короткої війни у Грузії російські війська впритул наблизилися до столиці Тбілісі, закріпивши контроль Путіна над двома сепаратистськими регіонами.

На той час Путін керував країною як прем'єр-міністр, обравши Дмитра Медведєва президентом на чотири роки 2008-го, щоб дотриматись обмежень щодо термінів перебування на посаді, передбачених російською конституцією. У вересні 2011 року Медведєв оголосив, що звільняє місце для повернення Путіна до Кремля.

Bloomberg пише, що на задньому плані впливові союзники, стурбовані втратою впливу і грошей на користь оточення Медведєва, вболівали за повернення Путіна. Медведєв був молодшим, раціональнішим, технократом, але Путін був гарантом стабільності, заявив у приватній розмові один із найбагатших людей Росії 2012 року. І без свого “царя” система стала б слабкою, сказав він.

Втручання НАТО у громадянську війну в Лівії 2011 року після резолюції Організації Об'єднаних Націй, щодо якої Медведєв утримався, стало, мабуть, останньою краплею. Путін був нажаханий, коли подивився відео, на якому натовп вбиває і калічить лівійського лідера Муаммара Каддафі, розповіла людина, знайома з цією справою. Він зробив висновок, що Медведєв занадто слабкий, щоб протистояти Заходу.

Путін отримав дві третини голосів на виборах у березні 2012 року, незважаючи на найбільші в історії демонстрації проти його правління, йдеться у матеріалі. В цих протестах часто брали участь представники підприємницького і творчого середнього класу, який з'явився в Росії і хотів мати більший вплив на своє політичне майбутнє. Після того, як його президентський лімузин символічно проїхав безлюдними московськими вулицями на інавгурацію у травні, Кремль розпочав широкомасштабні репресії, ув'язнюючи опозиційних активістів і навішуючи на неурядові організації ярлики “іноземних агентів”.

Bloomberg пише, що знову ставши президентом, Путін все частіше звертався до росіян, які ностальгують за визначеністю радянського минулого, особливо у провінції, як до своєї політичної бази. Він вдавався до трюків у стилі бойовика, часто без сорочки, що сприяло створенню іміджу мачо серед його основних прихильників.

Опитування показували, що його рейтинг підтримки стрімко зростав до захоплення Криму 2014 року. Після цього потік націоналізму призвів до того, що підтримка злетіла вище 80% на довгі роки, йдеться в матеріалі.

“Військова операція” почалася через кілька днів після того, як Росія приймала зимові Олімпійські ігри в Сочі, на які Путін витратив рекордні 50 мільярдів доларів, щоб показати Росію як спортивну наддержаву. Російська команда, яка очолила медальний залік у Сочі, пізніше була викрита в допінговому скандалі, організованому службою безпеки Путіна, і відсторонена від участі в усіх олімпійських змаганнях.

Путін також намагався обдурити світ, пише Bloomberg. Він категорично заперечував, що солдати, яких прозвали “зеленими чоловічками” і які захопили Крим у формі без розпізнавальних знаків, були росіянами. Це була нахабна брехня – через рік Путін визнав, що це були його солдати. Росію виключили з Великої вісімки, а США та Європа запровадили санкції.

Відносно приглушена міжнародна реакція на анексію і стрибок його популярності на батьківщині посилили відчуття Путіна, що він не просто щасливий лідер, а богонатхненний, кажуть люди, близькі до Кремля. В'ячеслав Володін, тодішній заступник голови адміністрації Кремля, сказав іноземним науковцям та аналітикам на зустрічі на Валдаї 2014 року, що “якщо є Путін, то є Росія. Немає Путіна – немає Росії”.

Ця схема обману повторилася перед повномасштабним вторгненням у лютому 2022 року, коли Путін заперечував будь-які плани війни до останнього моменту. За словами європейського чиновника, який був присутній на десятках зустрічей з Путіним протягом більш ніж десяти років, його готовність непохитно брехати на переговорах з іншими лідерами була однією з найтривожніших рис Путіна. За словами співрозмовника, з наближенням війни Путін усе частіше вдавався до довгих промов про те, що Захід погано ставиться до Росії, пише видання.

Керівник країни, що не є членом НАТО, який розмовляв з Путіним незадовго до війни, сказав, що вони провели близько 30 хвилин, обговорюючи Україну, і Путін був непохитний у тому, що ніколи не вторгнеться. Коли його запитали, чи відчуває він особисто зраду з боку Путіна, він відповів: “Він обдурив усіх, а не тільки мене”.

Пандемія Covid-19 посилила особливий статус Путіна, оскільки Кремль створив навколо нього захисний щит, який вимагав від кожного, хто зустрічався з президентом навіть на кілька хвилин, спочатку витримати два тижні карантину. Це при тому, що на росіян поширювалися більш м'які обмеження, ніж на більшість європейських країн.

Влітку 2021 року канцлерка Німеччини Ангела Меркель сказала одному зі своїх союзників, що її найбільше турбує те, що Путін або президент Китаю Сі Цзіньпін можуть зробити щось імпульсивне, оскільки під час Covid не було особистих двосторонніх обмінів між лідерами.

Одна людина, яка зустрічалася з Путіним 2021 року, розповіла, що була приголомшена, коли президент протягом 25 хвилин читав їй лекцію про загрозу, яку становлять США та їхні союзники для Росії. За словами цієї людини, диктатор має дуже глибоку образу.

Роками Путін присягався, що ніколи не змінить конституцію Росії, щоб залишитися при владі. Але в той час, коли світ закривався на карантин у відповідь на коронавірус, він зробив саме це на початку 2020 року.

Bloomberg зазначає, що ключову поправку, яка дозволила йому перезавантажити час, запропонувала лояльна до нього депутатка, яка була першою жінкою в космосі, – Валентина Терешкова. Вона дала Путіну право балотуватися ще на два терміни, потенційно залишаючись при владі до 2036 року. Масштаби закону приголомшили навіть тих, хто працював над ним за кілька місяців до його ухваленнтя, за словами людини, яка брала в ньому участь.

Війна, санкції

Війна в Україні була провальною для Росії на багатьох рівнях, пише Bloomberg. Вторгнення, яке мало принести вирішальну перемогу за лічені дні, не демонструє жодних ознак завершення найближчим часом. Воно зруйнувало імідж російської армії як другої за потужністю у світі. Після вторгнення Путіна із задекларованою метою запобігти розширенню НАТО в бік Росії кордон його країни з Альянсом збільшився більш ніж удвічі після вступу Фінляндії торік.

Широкомасштабні міжнародні санкції наразі не змогли зруйнувати російську економіку, йдеться в матеріалі. Але Кремль підтримує рубль за допомогою контролю за рухом капіталу, викачує кошти з Фонду національного добробуту для фінансування військових витрат і заходів підтримки бізнесу, а також втратив доступ до 300 мільярдів доларів заморожених золотовалютних резервів за кордоном.

Крим зазнає постійних безпілотних і ракетних ударів з боку українських сил, Чорноморський флот Росії покинув свою базу після нападів на його кораблі, а Путін все ще не повністю контролює чотири регіони на сході й півдні України, які, як він стверджував, анексував “назавжди” майже 18 місяців тому, йдеться у матеріалі.

Але Путін “зациклений на контролі над Україною та її вибором”, написав директор ЦРУ Бернс у статті, опублікованій 30 січня в журналі Foreign Affairs: “Без цього контролю він вважає, що Росія не може бути великою державою, а він не може бути великим російським лідером”.

Тим часом у США президент Джо Байден майже готовий до продовження протистояння з Трампом, його попередником, який критикував військову підтримку, надану Україні Вашингтоном, зазначає видання.

Путін необов'язково чекає на повернення Трампа на посаду президента, оскільки його перший термін був “великим розчаруванням”, яке не призвело до прориву для Росії, вважає Тетяна Станова, засновниця політичної консалтингової компанії R.Politik і старша наукова співробітниця Центру Карнегі Росія-Євразія. Після зустрічей з Трампом один кремлівський інсайдер сказав, що Росія просто не розуміє його.

У Путіна є якість Гудіні, яка переконує кремлівські кола, що навіть з найбільших криз він вийде переможцем. Він використовує своє “довголіття” як зброю, щоб виснажити США та Європу, чиє керівництво і політичний курс регулярно змінюються, пише Bloomberg.

Одного разу Путін висміяв журналіста, який запитав, чи планує він правити до 2030 року, сказавши, що не має бажання залишатися на кремлівському троні до 100 років. Насправді йому буде 77 – стільки ж, скільки зараз Трампу, і він молодший за Байдена, резюмує видання.