Контракти.ua

Ступінь фейковості такої заяви мають розбирати фахівці; то що я упевнене сам можу кваліфікувати брехнею, це абсолютно неправдоподібна мінімальна кількість охорони в «три особи» на десятки полонених: якщо російські генерали запускають над своїми обласними центрами літаки, набиті вщент ворожими солдатами з парою конвоїрів, які у трюмі у випадку непокори «таланти стрільби» за визначенням не продемонструють, то таких генералів зазвичай відправляють у підвали малювати у червоне стінки потилицями.

Але визначимо юридично усі три суто гіпотетичні варіанти ситуації: на борту «Іл-76» вкс рф 1) українських військовополонених не було 2) були саме військовополонені 3) крім військовополонених на борту ще був вантаж.

Перший варіант передбачає, що агресор не просто влаштував провокацію, але й готує під цю провокацію трупи військовополонених, інакше вся піна на роті російських «дипломатів» біля ООНівського туалету тече просто так.

Тобто така ситуація є грубим порушенням рф ІІІ Женевської конвенції та військовим злочином росіян: репресаліями, тобто вбивством у іншому місці та в інший спосіб військовополонених, яке агресор ув’язує з падінням «Іл-76», та з взяттям військовополонених як заручників, оскільки агресор явно демонструє намір й надалі після негативних для Кремля подій в рф заявляти про «загибель українських військовополонених».

Другий варіант так саме є порушенням рф ІІІ Женевської конвенції та військовим злочином росіян. Бо ця конвенція вимагає залучати до процесів обміну військовополонених та моніторингу їх стану, й тим паче повідомляти про загибель полонених, МКЧХ та державу-покровительку, тобто офіційного посередника. Це прямий припис статті 121 ІІІ Женевської конвенції.

Вища влада рф та її «дипломатична» обслуга 23 місяці саботують призначення держави-покровительки та не допускають до процесів переговорів та обміну МКЧХ; саме ці структури мали б контролювати процес та надавати йому рис об’єктивного моніторингу.

Прикладом, пройшло півдоби після падіння «Іл-76», та ніякої присутності МКЧХ чи громадян третіх країн на місті падіння не помічене; а тепер там можуть «виявити» що завгодно.

Крім того та більш того, гіпотетичне переміщення військовополонених літаком біля лінії фронту та через закритий для цивільної авіації аеропорт Білгороду порушує приписи статті 19 ІІІ Женевської конвенції, що забороняє зайві та непотрібні небезпеки для полонених.

Ну й головне.

Стаття 23 ІІІ Женевської конвенції чітко приписує, що «жоден військовополонений ні в який час не може бути ні посланий у такий район, де він піддавався б дії вогню із зони боїв, ні затриманий там, а також не може бути використаний для захисту своєю присутністю будь-яких пунктів чи районів від військових операцій».

Таким чином гіпотетичне перевезення військовим літаком рф військовополонених біля лінії фронту та в фронтовому аеропорті Білгороду прямо порушує цю норму: те що «Білгород обстрілюють» самі росіяне «офіційно» кажуть постійно.

Якщо після цього військовополонені загинули, це є прямим наслідком та складовою такого порушення статті 23. Крім того, статті 23 та 24 ІІІ Женевської приписують повідомляти про місця перебування полонених та маркувати ці місця.

Третій варіант кваліфікується як й другий, але до цього додаються такі військові злочини представників рф як взяття полонених заручниками у формі «живого щиту» в літаку та відповідно як віроломство.

Ще додам, що будь-якій, навіть найсумніший, описаний гіпотетичний варіант не передбачає саме міжнародної відповідальності України та українських військових.

Тому рф бігає по ООН, виключно прицілюючись у політичному вимірі на українців та на населення країн партнерів.

Виклик у тому, що успіх такого терористичного задуму росіян означатиме, що надалі українські полонені будуть «раптово гинути» у різноманітних місцях в рф та на окупованій території: бо тактика заручників поширюється терористами саме у випадку її успіху. Ми всі маємо це усвідомити.

Автор: Борис Бабін, громадський і політичний діяч, доктор юридичних наук, професор