Контракти.ua

Тільки ранок приніс офіційне підтвердження: Сили оборони України знищили над Азовським морем два запорєбрікові літаки – А-50 та Іл-22М11. Іл-22М11 – це повітряний командний пункт, літак далеко не новий, але модернізований. Один аероплан цього типу вже завалили під час свого бунту вагінерівці. Цього ж разу Іл-22М11, на жаль, вдалось дотягнути до аеродрому – хоч і у достатньо поскубаному вигляді. А ось А-50 таки перетворився на субмарину. Зупинимось трошки детальніше на цьому надзвичайно цікавому і непростому літакові.

А-50 належить до літаків далекого радіолокаційного виявлення і управління (ДРЛВіУ) – достатньо ексклюзивного і високотехнологічного класу авіаційної техніки (про нього ми вже колись розповідали в контексті шведського досвіду). Називають їх «літаючими радарами», але це певне спрощення: літак ДРЛВіУ – це не тільки потужний радар з радіусом дії в сотні кілометрів, але й розвинутий комплекс засобів зв’язку, які забезпечують його включення в систему управління авіацією і дозволяють керувати діями бойових літаків. Обслуговує це обладнання численний екіпаж. У випадку з А-50 він за штатом складається з 15 осіб, 10 з яких – це оператори.

Літак А-50 народився, як і великий український поет (закреслено) письменник Антов Чехов, «в тіхом украінском городкє Таганрог», а конкретно – на місцевому авіазаводі, Таганрозькому авіаційному науково-технічному комплексі ім. Г. Бєрієва. Основою для нього став військово-транспортний літак Іл-76. На фюзеляжі А-50 встановили великий дископодібний обтічник антени РЛС, а в колишній вантажній кабіні – відповідне обладнання і робочі місця для операторів. Машина вийшла немаленька – заввишки майже 15 м, з крилом розмахом понад 50 м і 48-метровим фюзеляжем. Повністю заправлений літак важить 190 тонн. Він може перебувати в повітрі понад дев’ять годин.

За паспортом, радар А-50 здатен засікати бомбардувальники на відстані до 650 км, винищувачі – 300 км, крилаті ракети – 215 км. Бортова апаратура дозволяє одночасно наводити на цілі дюжину винищувачів.

Випробування А-50 почались у 1978 р., з 1985 р. такі літаки надійшли в експлуатацію, але на озброєння їх офіційно взяли тільки 1989 р. Вважається, що виготовили близько трьох десятків А-50, але в строю донедавна лишалось тільки дев’ять – три в базовому варіанті і шість модернізованих А-50У. Останній варіант, який з’явився у 2011 р., відрізняється покращеними характеристиками радару з виявлення низьковисотних і малопомітних цілей, а також оновленими засобами зв’язку.

А-50 намагались експортувати. Індія у 2003 р. замовила три літаки А-50ЕІ, але... без радарів. Натомість індуси встановили на них сучасніші РЛС ізраїльського виробництва. Замінені були двигуни, зроблена низка інших удосконалень. Індійський варіант виявився настільки вдалішим від базової моделі, що коли козломорді взялись за створення заміни для А-50 – літака А-100 – то основою для цього послужив саме А-50ЕІ (з заміною ізраїльського радару на новий російський). Щоправда, створення А-100 йде, як мокре горить: перший політ прототипу відбувся у 2017 р., а перше включення РЛС в повітрі – тільки 10 лютого 2022 р.

Від початку повномасштабного вторгнення запорєбрікові А-50 і А-50У систематично нишпорили в повітряному просторі, створюючи чималі незручності для наших Повітряних сил. Спроби дістати ці неприємні цілі робились і раніше – пам’ятаєте атаку дрона на А-50 на білоруському аеродромі Мачуліщі? Тоді літак отримав тільки невеликі ушкодження. Зараз же – перетворився на об’єкт для дайвінгу в Азовському морі.

Хвостова частина Іл-22М11, якому вдалось дотягнути до Анапи

Чим вдалось збити А-50 борт RF-50601? Офіційної інформації з цього приводу не оприлюднено. Спробуємо проаналізувати деякі версії. Перш за все, треба відзначити: літаки ДРЛВіУ є одними з найскладніших цілей як для ППО, так і для винищувальної авіації. Дальність дії РЛС дозволяє такій машині не входити в зону ураження наземної ППО і робить вкрай ризикованими спроби ворожих винищувачів наблизитись на дальність пуску ракет. Але є один нюанс... Свого часу в СРСР створили ЗРК С-200, одним з штатних завдань якого і визначалась боротьба проти літаків ДРЛВіУ. В Україні такі ЗРК зняли з озброєння ще у 2013 р., але на складах вони, ймовірно, залишились. Понад те, досі вони служать в наших партнерів – Польщі й Болгарії... Використання С-200 Силами оборони України вже фіксувалось – щоправда, в балістичному варіанті, для обстрілу наземних цілей. С-200 – комплекс дуже громіздкий, практично стаціонарний. Одна ракета в заправленому стані важить понад сім тонн. Підтягти його до лінії фронту, та ще й зробити це непомітно – завдання нетривіальне. Але дальність пуску ракети цього ЗРК сягає 200-250 км (залежно від варіанту), тобто, дістати ціль над Азовським морем він цілком може. На користь цього припущення говорить і фото перетвореної в мереживо хвостової частини Іл-22М11, зроблене після приземлення – саме такі пошкодження дає підрив бойової частини ракети комплексу С-200, начиненої 37 тисячами(!) маленьких металевих кульок. Інша опція – ЗРК «Петріот». Щоправда, дальність пуску тут менша, і теж залежить від типу ракет (максимально – 160 км). Використання винищувальної авіації – майже фантастичне припущення. Хіба що ми вже маємо F-16, та ще й з далекобійними ракетами AIM-120D. Козломорді, звичайно, будуть педалювати версію френдлі файр – це для них більш прийнятно, ніж визнати, що «нєсбіваємий» А-50 став здобиччю Сил оборони України. Теоретично можливо, можна навіть припустити такий сценарій: імітація атаки на Кримський міст (наприклад, з застосуванням ракет-пасток MALD), після чого збуджена ППО цього об’єкту починає лупити у все, що рухається. Та все ж підкреслю: НМСД, найбільш ймовірна версія – це робота наших ЗРК. Складна, ризикована і добре спланована операція, яка увінчалась успіхом.

Автор: Андрій Харук, військовий експерт

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк - 4731 2196 4166 1818