Контракти.ua

Широкомасштабна війна в Україні триває вже майже два роки. Два довгих роки відчайдушної боротьби. Але все частіше різні експерти натякають, що ця війна може стати затяжною та виснажливою на роки.

Сайт ТСН.ua з’ясовував, що буде з українською економікою та загалом з українцями за умови затяжної війни, як ми будемо жити і чим усе це може закінчитися.

За словами Олексія Куща, економіста та фінансового аналітика, важливо розуміти, якою саме буде подальша війна. Якщо вона буде продовжуватися у форматі військового конфлікту з низькою інтенсивністю, як це було від 2014 до 2022 року, то така війна може тривати ще 10 років, як було до цього.

Ресурси для затяжної війни

"А якщо ми говоримо про широкомасштабну війну, у такому форматі, як це відбувається зараз, то вона не може тривати такий великий відрізок часу, тому що на таку інтенсивність війни у нас просто не вистачить внутрішніх ресурсів. Перш за все, демографічних ресурсів та й економічних теж. У нас немає їх ще на десять років", - зазначає сайту ТСН.ua Олексій Кущ.

Фінансовий аналітик додає, що на початку війни робив прогноз щодо мобілізаційного потенціалу України. За прогнозом фахівця, цей ресурс почне вичерпуватися наприкінці другого року війни.

"Власне зараз ми й спостерігаємо, що мобілізаційний ресурс вже на межі. Але це зовсім не означає, що він закінчиться буквально завтра. Умовно кажучи, просто далі у війну будуть залучатися все нові і нові верстви населення. В тому числі й ті, які зовсім не готові до війни. Люди поступово будуть відриватися від реального сектору економіки, що може призвести до негативних наслідків", – пояснює Олексій Кущ.

Мобілізаційний ресурс фінансовий аналітик образно порівнює з роботою двигуна, у якого є: плановий режим роботи, можливість працювати на підвищених обертах і робота у критичному стані.

"За моїми підрахунками, мобілізаційний ресурс у перші два роки війни буде більш-менш плановим. А вже третій рік, його використання буде відбуватися на підвищених обертах, близьких до аварійного, а з четвертим роком він може стати критичним. Саме тоді варто очікувати системних збоїв, бо критичний режим характеризується тим, що неможливо заздалегідь спрогнозувати, коли настане, умовно кажучи, точка "Х". Тобто, після трьох років війни ми входимо в критичний режим з точки зору мобілізаційного потенціалу. Це означає, що й будь-який момент може статися системний збій і це може дати негативні наслідки", – пояснює Олексій Кущ.

Затяжна війна: скільки протримаємося фінансово

На думку експерта, залежно від формату війни, можливі три сценарії розвитку подій.

"Перший – нам активно допомагають партнери, як це було у 2022 та у 2023 роках. В такому форматі, ми зможемо себе фінансово забезпечувати, тому що наша економічна модель перебудувалася під зовнішню фінансову допомогу, яка є паливом нашого економічного двигуна", – пояснює Олексій Кущ.

Другий варіант – якщо суттєво скоротиться допомога від партнерів, то це означає, що нам буде потрібно додавати у цей двигун паливо з власних внутрішніх резервів. А резерви, як відомо, мають властивість вичерпуватися. Як швидко вони будуть вичерпуватися, залежить від того, який рівень допомоги буде по відношенню до минулих років. Тобто це буде 70% від рівня 2023 року, 80% чи 50%.

"Якщо розглядати третій, найкритичніший сценарій, що ми взагалі не будемо отримувати допомогу від західних партнерів або вона буде суто символічною та геть малою, тоді нам доведеться задіяти усі внутрішні резерви. За моїми підрахунками, внутрішніх резервів, а це те, що є у Національному банку - валютні резерви, емісійний потенціал. Цього нам може вистачити десь на 1 рік", – розповідає фінансовий аналітик.

Досвід країн, де триває війна

У світі є країни, які тривалий час живуть в умовах війни. Наприклад, Ізраїль та Сирія. Але, за словам експерта, їхній досвід до України застосувати навряд чи доречно.

"Ізраїль має величезний військовий досвід. Але війни, які вела ця держава не були затяжними. Всі пам’ятають Шестиденну війну або війну Судного дня. Перша – тривала 6 днів, а друга – 21 день. Ці війни не продовжувалися роками, це були скоріше блискавичні військові конфлікти, які швидко закінчувалися на полі бою, без надто великих втрат, а потім війна переходила в політико-дипломатичну площину", – зазначає Олексій Кущ.

Експерт підкреслює, що після війни Судного дня (1973 рік) у Ізраїлю не було жодного потужного супротивника, з якими він воював. Після цієї війни населення країни збільшилося від 3 до майже 10 мільйонів осіб.

"Якби Ізраїль дійсно був військовою країною з закритими кордонами, де постійно триває повномасштабна війна, то б не відбулася репатріація євреїв на батьківщину, так звана Алія, і до Ізраїлю б не переїхало декілька мільйонів євреїв з колишнього СРСР. Ніхто б в таку країну жити не переїхав. Тому для нас приклад Ізраїлю абсолютно нерелевантний. Навіть зараз, під час війни у Секторі Гази, у Ізраїлі відкриті кордони, працюють аеропорти. Люди вільно можуть поїхати за кордон, навіть чоловіки, ніхто нікого не примушує ні до чого, в країні тривають демократичні процеси", – пояснює Олексій Кущ.

Експерт зауважує, що приклад Сирії для нас теж не показовий, бо там точиться саме громадянська війна. Фактично там триває розподіл суспільства за етнічними та релігійними ознаками.

"У Сирії триває довгострокова громадянська війна. Країна практично сплюндрована довготривалим конфліктом. Для нас Сирія важлива лише як ілюстрація того, що стається з країною, де триває довгостроковий та кривавий військовий конфлікт – вона фактично вигорає зсередини. Але сама природа конфлікту у Сирії зовсім інша ніж в Україні. У нас триває війна через агресію Росії, яка знищує активи цілих регіонів, змушуючи людей втікати від війни, що ставить негативний відбиток на демографії. Це широкомасштабна війна між державами, що дуже відрізняється від сирійського громадянського конфлікту", – розповідає фінансовий аналітик.

Хто може допомогти з закінченням війни

За словами Олексія Куща, ця війна не може закінчитися без суттєвого втручання світового співтовариства, але не в тому контексті, як зараз – лише військовою та фінансовою допомогою. Хоча і це для нас дуже важливо.

"Партнери нам допомагають, але вони поки не включаються до активного пошуку форматів завершення війни в Україні. Вони нам допомагають та збоку споглядають, що у нас відбувається. Можливо, що десь у кулуарах цей пошук і триває, але ми цього не бачимо. Я гадаю, що війну можуть завершити такі країни як США, Китай, Індія, Німеччина, Велика Британія, Франція. Тобто найбільш потужні світові країни, які здатні розробити відповідний формат завершення війни в Україні, звісно, він має бути цілком прийнятний для нас. Вони у цьому питанні мають взяти лідерство. І це має бути саме дипломатія", – підсумовує Олексій Кущ.

Ресурс є – треба "відремонтувати" закон

А ось військовий експерт Олег Жданов вважає, що мобілізаційний ресурс в України є.

"Якщо ми наведемо лад з обліком військовозобов’язаних, то ресурси у нас знайдуться. При чому можу сказати, що їх вистачить на декілька років ведення бойових дій, навіть інтенсивних. Я гадаю, що ця проблема виникала саме через безлад у системі військового обліку та потурання держави у цьому питанні. Все це призвело до негативних наслідків, які зараз розколюють суспільство. Я маю на увазі новий закон про мобілізацію, який усі розкритикували. Гадаю, що цей закон навряд чи проголосують депутати у тому вигляді, як він є. Він лише збурить у суспільстві сварки та нескінченні дебати. Простіше допрацювати наявний закон про мобілізацію, а саме головне, забезпечити його стовідсоткове виконання. Щоб він був дійсно однаковий для всіх", – каже Олег Жданов.

Він додає, що питання матеріально-технічної та фінансово-економічної допомоги Україні повністю залежить від наших західних партнерів. І те, що вони розтягують у часі цю допомогу можна пояснити тим, що вона повністю лягає на плечі економік країн-партнерів.

"Західні партнери несуть цей тягар, вони нас повністю фінансують. У нас власних запасів для ведення війни немає. Ми воюємо за їхній рахунок. Тому, я бачу тенденцію того, що наші партнери не згодні з затягуванням цієї війни. Затяжна війна не вигідна ні партнерам, ні нам", – пояснює Олег Жданов.

Хочуть запустити власний ВПК

Експерт переконує, що ця війна буде мати, найімовірніше, короткострокову перспективу, навіть не середню.

"Гадаю, що ця війна триватиме менше трьох років. Ймовірно, звичайно, що вона може затягнутися, бо західні партнери поки не хочуть подолати психологічний бар’єр – ділитися з нами наявною новітньою технікою та озброєнням. Вони хочуть запустити власний військово-промисловий комплекс, налагодити виробництво зброї і вже потім надавати з цього нам військово-технічну допомогу. Новітню, чи ту, яка стояла раніше у них на озброєні. Мені здається, що це є головною причиною затягування війни", – продовжує військовий експерт.

Як приклад Жданов наводить ситуацію з осколково-фугасними ракетами до HIMARS з дальністю 300 кілометрів.

"Зараз західні військові отримують на озброєння ракети з дальністю польоту ракет на 500 кілометрів. З заміною цих боєприпасів, вони почнуть нам постачати осколково-фугасні ракети з дальністю 300 км. Принаймні такі сподівання висловлюють у військово-політичних колах США", – каже Олег Жданов.

Риторика заходу зміниться

Військовий експерт додає, що на заході вже зрозуміли, що у них немає вибору – вони стали у цій війні на наш бік. Там вже більш рішуче заявляють, що не дозволять Путіну виграти цю війну.

"Гадаю, що через пів року ці заяви будуть ще більш переконливіше лунати: потрібно надати Україні усі можливість перемогти у цій війні. Думаю, що поступово, але це відбудеться. Згадайте, що казав ще у січні 2023 року Олаф Шольц: ніколи танки Leopard не будуть у ЗСУ. А у грудні 2023 він вже заявляє, що Україні потрібно дати стільки зброї – скільки їй необхідно. Разючі зміни. Вони розуміють, що кожен рік затягування цієї війни – це навантаження на їхні бюджети, бо саме вони оплачують цю війну. Ми ж, на жаль, втрачаємо на ній безцінне – людський ресурс. Але запас міцності у нас ще є", – підсумовує Олег Жданов.

Ризики для демографії

Якщо війна в Україні буде затяжною, то скорочення кількості населення відбуватиметься інтенсивніше.

В Інституті демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАНУ сайту ТСН.ua розповіли, про основні загрози та виклики.

Під час війни – підвищується смертність, зменшується народжуваність. В Україні й до цього була висока смертність, а через затяжну війну вона буде ще вищою. Відповідно, якщо народжуваність була низькою – стане ще меншою.

Ще одна специфіка війни – це шалена зовнішня міграція.

"Зараз, за даними управління верховного комісара ООН у справах біженців, в усьому світі знаходиться приблизно 6,3 мільйона українців, які виїхали з країни через війну. Скільки з них повернеться – ніхто не знає. Але чим довше буде тривати війна, тим менше людей повернеться. І це не лише специфіка України, а загальна ситуація за будь-якої війни. Люди адаптуються в нових умовах, вони не знають, що на них чекатиме в Україні або їх вже влаштовує нова ситуація. Тому, якщо навіть 50% з них повернеться, то це буде добре", – зазначають в Інституті демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАНУ.

Демографи прогнозують після закінчення війни – зустрічні міграційні потоки. Це коли частина біженців повернеться з-за кордону додому, а частина, найімовірніше, це будуть демобілізовані військові, поїдуть за кордон до своїх сімей та дружин.

У підсумку ми будемо мати дуже велике скорочення чисельності населення. За прогнозами демографів, за 15 років українців стане менше приблизно на 10 мільйонів.