Дональд Гілл. Війна в Україні, 12 грудня 2023. Битва за Авдіївку, частина 2
Сьогодні Дональд Гілл продовжує опис битви за Степове — селище на північному фланзі Авдіївського сектора. Ця кампанія стала найзапеклішою, найвпертішою російською наступальною операцією з часів битви за Бахмут. Початок читайте в частині 1, її ми опублікували позавчора.
Усім привіт! [Опубліковано 12 грудня близько 9:00 за Києвом]
Мало не на наступний день після відступу з позицій на південному заході від Красногорівки українцям довелося відступити також і з терикону. Звичайно, всі спроби росіян захопити висоту обходилися їм надзвичайно дорого: вони зазнали багато втрат від української артилерії та дронів, а ще їм важко було поцілити в українські позиції, облаштовані на східному та західному схилах. Проте поступово дронами було зруйновано захисні споруди, а також дорогу, яка вела на вершину терикона, тому тримати його далі було занадто небезпечно. Ось приклад, як скинуті з дронів бомби атакують російські позиції на вершині пагорба
Після цього росіяни притисли українців до залізничної гілки, лінія протистояння простягнулася на 2,5 кілометри. Завдяки постійним атакам хвилями ВСрф узяли під контроль посадку на схід від залізниці: українці весь час контратакували й вибивали їх звідти, але потім наступні три-чотири хвилі росіян знову відкидали їх назад, бувало, через те, що українцям бракувало боєприпасів. Щонайменш одна така контратака обійшлася українцям дуже дорого.
Іноді противники боролися на відстані 50-70 метрів один від одного. Українським підрозділам, які вчасно діставали підкріплення й боєприпаси, зазвичай вдавалося утримувати позиції. Але щоб дістатися до своїх побратимів, українським транспортним засобам і солдатам доводилося перетинати відкрите поле, яке прострілювалося російською артилерією та дронами. Поки в небі висіли російські дрони, артилерія не вмовкала, а дрони над головою висіли майже постійно. Залишитися живими вдавалося тільки тим українським солдатам, які закопувалися глибоко в траншеях, та навіть у таких випадках виживання перетворювалося на лотерею.
Дрони використовують і росіяни, і українці, але в росіян їх значно більше, і нині вони значно якісніші, ніж були на початку війни: найважливіше те, що зараз російські дрони залишаються робочими навіть за дуже низьких температур і високої вологості.
Загалом, зараз росіяни застосовують БПЛА за принципом «цибулі»: трьома шарами. Трохи більші БПЛА, як-от «Орлан», літають відносно високо (до 2000 метрів), використовуються для спостереження за полем бою на відстані: розвідки українських оборонних позицій, моніторингу та реєстрації діяльності українських радіоелектронних систем протидії; також ці дрони використовують як реле. Менші безпілотники літають ближче та виявляють артилерію ЗСУ. Нарешті, FPV розгортаються для атаки на польові укріплення і кочують глибше за лінією фронту, цілячи по техніці як на передовій, так і на кілька кілометрів вглиб. Вони вражали танки, БТРи та вантажівки, якими доставляли продовольство та евакуювали поранених. Піхоту в окопах накривали з артилерії та мінометів.
Холодний факт: росіяни навчились чудово координувати ці три типи безпілотників. Принаймні в районі Авідіївки вони володіють явною перевагою в цій сфері, чого побоювалися лідери української «Армії безпілотників» ще 8-9 місяців тому. Українцям іноді вдавалось знищити або принаймні придушити російські БПЛА, але кожна спроба зазвичай призводила до посилення артилерійських атак у відповідь.
1 листопада
росія починає розширювати територію наступу
Терикон
Коксохім
Тиждень росія безуспішно атакувала залізницю. Інколи російські солдати просувались вперед із західного боку, але зрештою потрапляли під удар з усіх озброєнь України і відступали з великими втратами. Натомість українці вдавались до подібних маневрів зі сходу, але їх теж відкидали.
Контроль над оборонними позиціями на сході давали росіянам певний захист від постійного потоку військ через поля. На цій ділянці ЗСУ не могли вести вогонь прямою наводкою, хоча їх безпілотники все ж таки били по військах рф. Ось відео артилерійського обстрілу російської колони.
Як бачимо, колона росіян рухалась замінованою ділянкою. Якщо шлях безпечний для першого транспортного засобу, то й для наступних теж. Коли ж артилерія підбиває одну машину, техніка позаду повинна обійти її, зійти з дороги, регулярно наражаючись на міни довкола…
Ось ще одне відео, на якому добре видно не лише втрати росіян, а й щільність замінувань. Щоразу, коли автомобіль наїздить на міну, з’являється можливість для просування. Щоб заповнити утворений простір, обидві сторони використовують артилерію для розміщення нових мін. Часом міни розкидають солдати або машини-роботи.
Бойові дії стали надзвичайно запеклими, коли попри постійну загрозу з боку ворожих FPV та артилерії обидві сторони почали розгортати танки та бойові машини піхоти для безпосередньої вогневої підтримки. Зокрема, американські M2/M3 Bradley довели ефективність своїх 25-мм автоматичних гармат, як, наприклад, на цьому відео.
Проте БПЛА обох сторін літають буквально скрізь. За два дні Україна втратила через безпілотники три Бредлі та одного Леопарда. Ще один Бредлі знерухомила міна
(...продовження в третій частині...)
Переклад: Ярослав Кляшторний, Антоніна Ящук
Редакція: Антоніна Ящук
Оригінал
