Фашистська Росія: погроми в аеропорту Махачкали – лише початок, і чому справа не лише у війні Ізраїлю проти ХАМАС
Поки триватиме гаряча фаза військової операції Ізраїлю проти ХАМАСу, доти Махачкала в мусульманському Дагестані буде прикладом російського антисемітизму.
У неділю ввечері, 29 жовтня, до 1,5 тис. розлючених місцевих дагестанців, дехто був із прапорами Палестини, захопили аеропорт Махачкали в пошуках євреїв, які начебто прилетіли з Ізраїлю. Протестувальники увірвалися в митно-прикордонну зону летовища й навіть вибігли на злітно-посадкову смугу. Пише ТСН.
Звичайно, що євреїв в аеропорту розлючений натовп не знайшов, а кадри, як один із чоловіків зазирає навіть у двигун літака, наче там хтось може ховатися, облетіли ЗМІ, ставши приводом для численних мемів. Пасажирам рейсу, що прилетів із Дубая, довелося сидіти в літаку понад 5 годин, поки летовище не зачистили від протестувальників. Пасажири автобусу, що їхав з аеропорту Махачкали, навіть показували натовпу свої паспорти, а одна жінка сказала, що була в Ізраїлі з дітьми на лікуванні, через, вочевидь, "прекрасну" російську медицину. А в "справжньому" літаку з Тель-Авіва було аж чотири громадянина Ізраїлю, всі інші – росіяни.
На ранок понеділка, 30 жовтня, затримані 60 людей, постраждали 9 правоохоронців, двоє з них в лікарні. Травми отримали понад 20 осіб. Летовище повноцінно відновить свою роботу лише за кілька днів. Глава Дагестану Сергій Меліков заявив, що "прощення не буде нікому", звинувативши у всьому "зрадників і бандерівців". МЗС Ізраїлю та особисто Беньямін Нетаньягу закликали Москву забезпечити безпеку євреїв на території Росії. Проте проблема, як виявилося, куди глибша.
Антисемітизм не є якимось новим явищем для Росії. Він активно культивувався в СРСР після Другої світової поруч із шовінізмом. Після розвалу "совка" Москва так і не приєдналася до Міжнародного дня пам'яті жертв Голокосту, а російська пропаганда використовувала цю тему радше для підсилення наративу про "героїзм" Червоної армії. Не можна сказати, що досвідчені ізраїльські політики, такі як Беньямін Нетаньягу, про це не знали. Проте під час парламентської передвиборчої кампанії в Ізраїлі восени минулого року Бібі навіть розмістив по країні свої борди з Путіним, бо вважав, що Кремль має вплив на Сирію та репатріантів із Росії.
Проте 7 жовтня, коли бойовики ХАМАСу здійснили свій кривавий напад на Ізраїль, а Росія вже відкрито стала на бік цих терористів, маски було частково скинуто. Надто після першого закордонного візиту членів політбюро ХАМАСу саме до Москви минулого тижня. Офіційно – для зустрічі з російськими дипломатами. Проте неофіційно вони могли зустрічатися з найвищим російським політичним і військовим керівництвом. Ізраїль висловив рішучий протест і навіть викликав російського посла на килим. Проте офіційної позиції Москви це не змінило: в Кремлі заявили, що мають підтримувати контакти з усіма сторонами конфлікту.
Для українців немає нічого дивного в тому, що терористична держава підтримує терористів ХАМАСу. Проте для самої Росії її вкорінений антисемітизм і шовінізм може бути якраз бомбою сповільненої дії. Можливо подальший розвиток подій довкола Махачкали й доведе зворотне, проте станом на зараз можна сказати, що 29 жовтня російська вертикаль і пропаганда поводили себе доволі розгублено. Їхні дії нагадували їхній же ступор під час "маршу" Пригожина в червні цього року, коли "вагнерівці" зупинилися за 200 км від Москви.
Хто в ліс – хто по дрова. Саме так можна описати дії центральної російської влади ввечері 29 жовтня. Одні російські пабліки писали, що натовп, який захопив аеропорт у Махачкалі, начебто координувався одним Telegram-каналом, пов’язаним з Україною. Інші приписували те, що сталося, напряму Володимиру Зеленському, який на платформі Х дуже слушно дописав, що "це частина масово поширеної в Росії культури ненависті до інших народів, яку пропагують державне телебачення, експерти й влада".
Дійсно, президент України правий. Лише за останній рік російське керівництво зробило низку образливих заяв на адресу євреїв. Наприклад міністр закордонних справ Сергій Лавров у січні цього року порівняв США та європейських союзників, які підтримують Україну, з діями Гітлера проти євреїв, прирівнюючи останніх до росіян. А в червні цього року вже особисто Путін назвав Зеленського "ганьбою єврейського народу", апелюючи до "неонацистів – послідовників Гітлера" в Україні.
Примарні неонацисти чи фашисти в Україні – це не щось нове для російської пропаганди. Москва активно використовує цю тезу, щоб порівняти загарбницькі дії своєї армії з роками Другої світової, апелюючи до тези "вставай страна огромная". Проте у випадку з Махачкалою цікаво ще й інше.
По-перше, найбільше загиблих на війні проти Україні саме з національних республік Росії – Бурятії, Дагестану, Тиви (батьківщина міністра закордонних справ Росії Сергія Шойгу) та інших. Проте далеко не це є приводом для місцевого населення, щоб протестувати. Куди більше мусульманський регіон хвилюють вигадані євреї, які начебто прилетіли з Ізраїлю до республіки.
По-друге, події у Махачкалі показали, що беззбройний натовп може легко захопити аеропорт – стратегічний об’єкт - із криками "Аллаху Акбар". Хоч російська пропаганда й розганяє тезу, що в той вечір керівництва республіки не було на місці, чим і скористалися зовнішні вороги Росії, гірка правда для Москви в тому, що на відміну від "вагнерівців" у червні, ці навіть не мали легкої зброї, вже не кажучи про БТРи тощо.
Лише ближче до обіду понеділка, 30 жовтня, Кремль прокинувся. Прессекретар Путіна Дмитро Пєсков заявив, що "події у Махачкалі є результатом втручання зовні, враховуючи інформаційний вплив". Також у понеділок ввечері, 30 жовтня, Путін має заслухати прем’єра Мішустіна, Лаврова, заступника секретаря Рабезу Медведєва та керівників всіх силових структур. Проте вже зараз на центральному рівні все це подається, як спроба іноземних спецслужб розхитати ситуацію всередині країни, використовуючи релігійний чинник. Звичайно з інформаційної точки зору - це простіше, ніж чесно визнати, що все це стало можливим через давнє культивування антисемітизму в Росії та солідаризацію з терористичною ХАМАС.
Цікаво також, що досі мовчить і глава Чечні Рамзан Кадиров, який позиціонує себе головним мусульманином Росії. Справа в тому, що останні рішення Путіна, як-то передача Кадирову важкого озброєння й засобів ППО, які раніше були у "Вагнера", засвідчують про подальше зміцнення зв’язків Путіна з Кадировим. Особливо на тлі скандального інциденту з 15-річнним сином Кадирова Адамом. ТСН.ua писав, як власне сам глава Чечні опублікував відео, на якому Адам б’є обвинуваченого у спаленні Корану, 19-річного уродженця окупованого Криму Микиту Журавеля. "Дон-дон" заявив, що пишається вчинком сина, хоча не всіма в Москві це було сприйнято добре, як і те, що глави Татарстану й Карачаєво-Черкесії нагородили після цього Адама Кадирова за розвиток міжетнічної та міжрегіональної єдності та зміцнення традиційних ісламських цінностей.
Проте, за даними американського інституту вивчення війни (ISW), самому Кадирову все складніше утримувати баланс між привабливістю для мусульманських виборців і збереженням прихильності Кремля. Також за інформацією ISW обурення російських ультранаціоналістів викликало рішення Кадирова сформувати добровольчий батальйон "Шейх Мансур". Справа в тому, що Шейх Мансур був чеченським борцем 18-го століття, який виступав проти окупації Чечні Російською імперією.
Як бачимо, саме тому події на Кавказі ще далекі від завершення й не обмежаться виключно погромами в аеропорту Махачкали, допоки триває активна військова операція Ізраїлю проти терористичного ХАМАСу. Особливо це небезпечно для Путіна напередодні його президентських "виборів" 17 березня 2024 року. Зайві заворушення в національних республіках аж ніяк не в його інтересах. Саме тому Кремль буде ще більше закручувати гайки, використовуючи силовий блок.