Контракти.ua

Війна може тривати роками, якщо не десятиліттями, бо Росія має необмежений мобілізаційний ресурс і дедалі більше переводить країну на військові рейки. Саме такий наратив зараз можна почути не лише на Заході, а й в Україні. Й знову звучать дві полярні думки: одні кажуть, що треба сідати за стіл переговорів і заморожувати лінію фронту; інші – що в США зростає підтримка надання Україні більш потужної зброї. Пише ТСН. 

Проте, ні в інтересах Заходу, ні тим паче України, довга затяжна війна. По-перше, для наших союзників та партнерів це буде дешевше в дуже прямому й буквальному сенсі. По-друге, це дозволить нанести стратегічну поразку Росії, доки вона повністю на переналаштувалася на воєнний лад і не оголосила нову хвилю мобілізації. А в ГУР Міноборони України попереджають, що цього разу це може бути 450 тис. гарматного "м’яса".

Але ж не всі на Заході поділяють цю думку. Дехто досі має сліпу віру в те, що без сучасної авіації й далекобійних ракет, Сили оборони України, ціною власних життів, вийдуть до Азовського моря. Й от тоді Путін точно сяде за стіл переговорів. А потім можна буде десятиліттями домовлятися по Крим і Донбас. Проте насправді це лише заохотить Путіна до розширення війни. Як подальші сценарії розвитку війни бачать на Заході? Що пише західна преса, експерти й військові аналітики? Читайте у традиційному огляді ТСН.ua.

Повільний контрнаступ: треба міняти тактику – що не так

Раз по раз український контрнаступ, який стартував на початку червня, здіймає потужну інформаційну хвилю на Заході. Спочатку там нарікали на його повільність. Наразі ж – на неправильне планування. У Пентагоні стверджували, що для прориву Сили оборони України мали б зосередити максимальну кількість сил лише на одній ділянці фронту – на Півдні, щоб швидко захопити Мелітополь і вийти до Азовського моря.

На це різко відповів президент Зеленський, нагадавши, що на Сході Росія сконцентрувала 200 тис. угруповання, тому, якщо Україна почне перекидати свої сили, за кілька днів будуть Слов'янськ і Краматорськ.

"Потім вони підуть на Павлоград, Дніпро, відріжуть береги (Дніпра – ред.). Я вважаю, що саме така надія у них. Харків. Ми не віддамо ні Харків, ні Донбас, ні Павлоград, ні Дніпро. І нехай усі аналітики світу на це навіть не розраховують", - заявив Зеленський.

Також американські командири закликали українське командування розумніше використовувати артилерію й менше покладатися на безпілотники, а більше – на наземну розвідку. Втім американські партнери визнають, що офіцери США ніколи не воювали у таких безперервних і жорстоких боях, як у Першу світову. The Wall Street Journal писала про критику головкома ЗСУ Валерія Залужного на адресу американців, мовляв, вони не розуміють природи цього конфлікту.

"Це Курськ", - сказав Залужний WSJ, маючи на увазі Курську битву часів Другої світової, втім, обнадіюючи, що українські війська знаходяться на порозі прориву. За інформацією The Guardian, кількатижневі суперечки між військовими США та українським командуванням завершилося зустріччю Валерія Залужного з американським генералом Крістофером Каволі й начальником штабу оборони ЗС Великобританії Тоні Радакіним у секретному місці на польсько-українському кордоні.

Ціль цієї зустрічі – допомогти Силам оборони України перебудувати стратегію контрнаступу до настання зими. Й начебто Валерій Залужний погодився з цим, а ЗСУ зосередилися на запорізькому напрямку, перекинувши туди деякі сили з Бахмута. Про це обережно писали американські ЗМІ, проте наше командування не підтверджує. Натомість Міноборони України підтвердило звільнення Роботиного, що дозволяє контролювати автодорогу до Токмака, й подальше просування в цьому районі.

У своїй статті NYT пише, що взяття Роботиного може відкрити Україні дорогу до Токмака – автомобільного й залізничного вузла, відвоювання якого полегшило б шлях до Мелітополя – воріт до Азовського моря. Проте, за даними супутникових знімків, вихід до Токмака проходить через ще дві російські лінії оборони. Також військові аналітики, на яких посилається NYT, припускають, що російське командування може перекинути сили зі Сходу на Південь, щоб вразити українські сили на відкритій місцевості, поки друга й третя лінії оборони готуватимуться до бойових дій.

Встигнути до зими: чому це може бути хибна тактика

"Це буде довга війна, й нам треба, щоб Україна перемогла". Це цитата зі статті американського генерала у відставці Девіда Петреуса та старшого наукового співробітника Американського інституту підприємництва Фредеріка Кагана для The Washington Post. За їхніми оцінками, український контрнаступ триватиме ще щонайменше чотири місяці. Вони наводять приклад війни США в Іраку, де 650 тис. американських військовослужбовців розгромили іракську армію за 100 днів, проте після 39-денних ударів по іракських військах із повітря. Україна такої переваги не має.

Схоже, що на відміну від Пентагона та американського генералітету, Тоні Радакін, із яким також зустрічався Валерій Залужний, загалом схвалює чинний підхід українського командування, який полягає у виснаженні російських сил, знекровленні резервів, із якими у Росії і так погано, й перерізанні логістичних ланцюжків.

"Незрозуміло, наскільки сильно заміновані чи укомплектовані другорядні оборонні лінії Росії, але є вагомі підстави сумніватися, що росіяни мають велику кількість висококваліфікованих солдатів, які їх утримують. Найважливіше те, що Росії бракує великих оперативних резервів. Це означає, що будь-який український прорив існуючих ліній буде важко швидко закрити. Це те, на що робить ставку Україна", - вважають Петреус та Каган.

У статті про поступове просування українських сил CNN досить справедливо вказує критикам на щільність російських мінних полів, які доводиться долати, й велику кількість ворожих безпілотників, що висять у небі цілодобово, тому кудись просунутися й залишитися непоміченим майже неможливо. Ворог масово використовує керовані авіабомби, захисту від яких ми не маємо. Українські військові розповідають, що, на відміну від Бахмута, біля Роботиного немає підвалів, де б можна було сховатися, - просто відкриті поля й розбомблені лісопосадки, від яких практично нічого не залишилося. Проте наші сили просуваються, щоб поставити Токмак під вогневий контроль артилерії.

"Ми не вважаємо, що конфлікт зайшов у глухий кут", - сказав минулого тижня радник Байдена з нацбезпеки Джейк Салліван. Разом із тим із Вашингтона лунає все більше песимістичних оцінок про те, що до кінця цього року Силам оборони України навряд чи вдасться пробити російський сухопутний коридор від Донбасу до Криму, вийшовши до Азовського моря. Проте не через погану тактику чи стратегію ЗСУ. У США чомусь вирішили, що тої кількості важкої техніки й озброєння, яке Україна отримала цього року, має цілком вистачити для літнього етапу контрнаступу.

Наші союзники теж виявилися неготовими до такої щільності російських мінних полів і кількості безпілотників, якими ворог просто випалює нашу важку техніку. А швидко поповнювати втрати немає чим. Як виявилося, на складах у наших партнерів не так вже й багато залишилося, а ОПК ще не працює на повну потужність. Хоча, за словами речника армії США в Європі Мартіна О'Доннелла, наразі проходять підготовку ще два українських батальйони. Один із них буде оснащений 31 танком Abrams і розгорнутий восени разом із бронетехнікою й інженерним обладнанням для прориву російських мінних полів.

До того ж, ще вчора треба було розбиратися зі схемами обходу Росією санкцій і прикрити цю "лавочку" з подвійним експортом. У ГУР Міноборони України заявили, що ворог збирає "шахеди" вже в Росії й планує нарощувати їхнє виробництво. Плюс ударні БПЛА "Ланцет" та "Орлан". За даними Міжнародної робочої групи щодо антиросійських санкцій, яку очікують керівник ОПУ Андрій Єрмак та директор Інституту міжнародних досліджень Фрімана-Споглі (FSI), посол Майкл Макфол, саме Китай є основним постачальником 67% критично важливих компонентів для трьох вищевказаних видів російських дронів.

Сліпа віра в переговори: чому на Заході знову кажуть про "заморозку"

У колонці для WSJ генерал США у відставці, директор Інституту вивчення війни (ISW) Джек Кін емоційно закликав США дати Україні воювати так, як вона хоче. На його думку, саме по собі звільнення Мелітополя не означатиме перемогу у війні, а вимоги зосередити максимум сил ЗСУ на одній ділянці в поєднанні з відсутністю обіцянки поповнювати українські запаси втраченої техніки для майбутніх операцій, виглядає не зовсім чесно. В такому разі, як пише Джек Кін, Пентагону варто було б чесно сказати, що США не вірять у спроможність України звільнити всі свої території, а не критикувати контрнаступ.

Значною перевагою для України на цьому етапі контрнаступу, про що пишуть всі американські ЗМІ й військові аналітики, була б підтримка з повітря – наявність хорошої авіації. Це, за словами генерала ВПС США у відставці Філіпа Брідлава, саме те, з чого виходять американці при плануванні будь-якої військової операції прориву. Плюс США не надали Україні точної далекобійної артилерії, зокрема ракет ATACAMS і Taurus, якщо мова про Німеччину.

"Тож, коли точаться всі ці розмови про те, що вони (українці – ред.) зазнають невдачі, нам потрібно подивитися в дзеркало", - вважає Філіп Брідлав.

Так, ТСН.ua писав, що Україні вже обіцяно 42 F-16 від Нідерландів та 19 від Данії: всього 61 винищувач - 5 ескадрилій, якщо рахувати по 12 машин в одній. Проте до кінця 2023 року Україна отримає лише перші 6 машин із Нідерландів. Решту, за словами міністра оборони України Олексія Резнікова, - навесні 2024 року. Й то не всі. Все залежатиме від швидкості підготовки наших пілотів.

Чи вистачить нам обіцяних літаків та чи зіграють вони вирішальну роль у цій війні? Західні військові аналітики, які досліджували це питання для Atlantic Council, попереджають, що не існує якоїсь магічної зброї, яка б забезпечила перемогу. Те ж саме казав і командувач ВПС США в Європі Джеймс Хекер. І F-16 тут не виключення. По-перше, за швидкістю та дальністю типів ракет, які вони здатні нести, F-16 поступаються російським машинам. По-друге, парк авіації у Росії значно більший, тому 61 винищувач F-16 на початку не дасть суттєвого прориву на полі бою. Проте однозначно ці літаки допоможуть захистити українське небо від російських ракет.

Багато хто сприйняв слова Володимира Зеленського про Крим в інтерв'ю Наталії Мосейчук як зраду. Нагадаємо, президент України не виключив, що Росію можна змусити вивести війська з окупованого Криму за допомогою політичного тиску. Але для цього Україна має взяти під контроль адмінкордон із півостровом. Насправді – це радше відображення тих страхів, які сьогодні існують на Заході. Звідси й така заява. Справа в тому, що Адміністрації Байдена не треба зайвий виток ескалації війни напередодні президентських виборів у США.

По-перше, багато хто у Вашингтоні вважає, що за Крим Путін може застосувати тактичну ядерну зброю.

По-друге, графік передачі Україні F-16 теж доволі цікавий. Перші літаки ми отримаємо до кінця року, а основну партію – під кінець весни 2024 року. Тобто вже після президентських "виборів" Путіна.

Тому президент Зеленський і говорить про "ізраїльську модель" підтримки України. Це не означає, що ми будемо жити так вічно. Ні. Це радше тимчасовий варіант військової та фінансової підтримки до нашої повної перемоги над Росією, після чого буде членство України в НАТО й стаття 5 про колективну оборону. Поки що західні країни не готові до прямої війни з Росією. Й це треба чесно визнавати. Навіть щодо "гарантій безпеки" для України від G7, за інформацією WSJ, які є по суті тією ж "ізраїльською моделлю", у "сімки" немає згоди.

Також треба бути готовими до того, що президентські вибори в США можуть позначитися на військовій та фінансовій підтримці України. В Європі це відчувають. Тому ми чуємо такі заяви, як наприклад від прем’єра Чехії Петера Фіали, що існує загроза замороження війни. Й саме тому США мають проявити лідерство щодо подальшої підтримки України. До того ж, наші західні партнери мають нарешті зрозуміти, що переговори з Росією ні зараз, ні після виходу ЗСУ до Азовського моря, не будуть можливими.

Росія готується до глобальної війни проти всіх. Кремль вже переписав підручники з історії для російських старшокласників. У Москві реально вірять у західну змову проти Росії, про що постійно говорить божевільний секретар Радбезу РФ Микола Патрушев. Чого лише варта стенограма телефонної розмови від березня минулого року канцлера Олафа Шольца з президентом Франції Еммануелем Макроном, яку отримав Bild, де вони обговорюють свої переговори з Путіним, який їм казав про визнання Криму, Донбасу й денацифікацію України. Добре, ще в березні 2022 року цьому можна було дивуватися. Навіщо зараз наївно думати, що в якийсь момент Путін сяде за стіл переговорів, коли він не змінив жодної з цілей війни Росії проти України?