Том Купер. Війна в Україні, 14 серпня: на півдні, схоже, таки починається розвал російського фронту
Купер наполягає, що Керченський міст таки було вражено принаймні двічі й вважає, що російське постачання мостами тепер буде утруднене, а ЗСУ тим часом вже беруться за порти, зокрема – Бердянськ. Куп’янський «контрнаступ» ВСрф захлинувся, бо їхні частини там недоукомплектовані й ослаблені, а добрих резервів уже немає. Наразі, на сході тривають позиційні бої, проте росіянам ніде не вдається просунутися. Тим часом, на півдні, схоже, таки починається розвал російського фронту. В районі Роботиного ЗСУ захопили вже до 2 км. траншей другої лінії російської оборони. Перед ними ще один полк ВДВ, за яким вже хіба «заградотряди» «Ахмата».
Опубліковано 14 серпня 2023 року об 11:34 за Києвом
Привіт усім!
Сьогодні підготував для вас трохи більший за обсягом «залп»…
ПОВІТРЯНА/РАКЕТНА ВІЙНА
Виявляється, вчора [13.08] був іще один удар по керченському мосту. Як мені відомо, рух автотранспортною гілкою було зупинено на кілька годин, ходять чутки, що знову дісталося залізничній гілці моста. Дехто навіть стверджує, що завалилася залізнична секція. Поки не бачив жодних фото чи відеозаписів, але дуже схоже на правду: а це означає, що після руйнування — чи принаймні пошкодження — мостів до Криму та з Криму на материкову Україну, ЗСУ (та/чи українські Повітряні сили) «беруться» за російське постачання морськими шляхами, себто через порт Бердянська.
Детальніше напишу про це у «Частині 3» окремої серії спеціалізованих дописів (коли знайду час, щоб підготувати потрібні мапи і діаграми). А поки досить зазначити, що порт Бердянська прокинувся від кількох потужних вибухів.
БИТВА ЗА ДОНБАС
Купʼянськ… «на численні прохання»… По суті, російська 1-ша гвардійська танкова армія не змогла прорвати навіть лінію оборони 14-тої механізованої бригади. Тим часом українці посилили 14-ту батальйоном 95-тої десантно-штурмової та цілою 67-мою механізованою бригадою. Думаю, на цьому «велииииикому російському наступу» гаплик…
Ще раз (чи то я надто рідко про це пишу, чи то багато хто не бере до уваги моєї писанини): колись мене навчали, що є десь 4-5 «рівнів» придатності до бою будь-якого військового підрозділу. Отак із памʼяті (а треба сказати, що я вивчав такі речі років зо тридцять тому), ці рівні можна описати якось так:
— а) Абиякі побиті, розгромлені й виснажені підрозділи або новостворені підрозділи, яким бракує відпочинку та навчання: ці заледве можуть втримати свої позиції вдень.
— b) Відновлені підрозділи після кількох тижнів навчань: можуть надійно утримувати свої позиції вдень.
— c) Сякі-такі підрозділи, що мали кілька місяців навчань: вдень можуть надійно утримувати власні позиції і навіть влаштовувати невеликі чи локальні наступальні операції.
— d) Досить добрі підрозділи: пройшли належний вишкіл і навіть мають бойовий досвід, порівняно добре забезпечені: вдень можуть вести великі наступальні операції.
— e) Екстра-клас, найкращі підрозділи: мають найвищий можливий рівень підготовки, майже повністю укомплектовані (у воєнний час жоден підрозділ не може мати цілком заповнений штат), можуть вести великі наступальні операції за будь-якої погоди, вдень і вночі.
ВСрф розпочала цю війну, маючи орієнтовно 100 батальйонно-тактичних груп на рівнях D та E (звичайно, також було задіяно понад 80 БТГр, що мали рівень десь між A і C). За минулий рік українці знищили ці сили. Перестріляли їх усіх, буквально. Певна річ, завдяки мобілізації кількісно всі ці підрозділи було відновлено і навіть збільшено протягом минулих 10 місяців. Але кількість не заміняє якості — тим більше, що найкращі моделі танків та гармат (скажімо: танки Т-72Б3 і Т-90М, самохідні гаубиці «Мста-С») довелося замінити на танки Т-62 і буксирувані гаубиці Д-30. Просто тепер українцям потрібно буде більше набоїв (та артилерійських снарядів), щоб знову перебити всіх задіяних у війні росіян. Як наслідок, ВСрф не спроможні воювати навіть на рівні D… про рівень E вони можуть хіба що мріяти. Тож коли росіяни намагаються провести операцію рівня D, як нещодавно під Сватовим, вони вкотре зазнають важкої поразки, бо навіть «слабкі», «втомлені» чи «недосвідчені» підрозділи ЗСУ в нерівному бою 3-проти-1 чи навіть 5-проти-1 все одно тримаються на рівні D, тож мають досить сил і засобів, щоб дати росіянам відсіч.
Кремінна… Повітряні удари, артобстріли, росіяни кілька разів пробують наступати, зазнають втрат, далі ще більших втрат, а потім відступають. Не забувайте: українським воякам аж ніяк не «просто» давати всьому цьому раду. Особливо вражають описи боїв у Серебрянському лісі — зараз вони дуже нагадують битву в лісі Гюртґенвальд, що на північному заході Німеччини, наприкінці 1944 року. Тобто бої на дуже близькій відстані, де кожна позиція відкрита загрозам зусібіч, і з важкими втратами з обох боків. Найважливіше, що в цьому районі росіянам не вдається просунутися ані на метр, хоч би скільки своїх «екстра-підрозділів» вони кидали під кулі українців.
Бахмут… Схоже, війська з обох боків узяли щось на зразок «оперативної паузи». Наприклад, близько 9 днів тому 3-тя штурмова бригада вийшла з лінії фронту на ротацію, після трьох місяців інтенсивних боїв. Проте росіяни нікого не виводять на ротацію, навпаки, пхають на лінію фронту все нові й нові підрозділи. Більшість із них перекидають на схід і на південь від Бахмута. Схоже, так само, як і на півдні Запорізької області, вони намагаються збудувати нову «першу» лінію оборони — десь за 10-15 км на ЗАХІД від номінальної першої лінії (яка простягається, приблизно, від Лисичанська на півночі до Зайцевого на півдні).
Смішно спостерігати за реакціями на російські відеозаписи на зразок цього, що демонструє одну з атак на Кліщіївку в тепер уже типовому стилі «бий-і-тікай»: від захоплених «чудова робота!» до тривожних «триває боротьба за Кліщіївку». Насправді росіяни влаштовують такі атаки на північному боці цього села вже принаймні два, якщо не три тижні — і жодна не мала успіху. Звичайно, інколи українці дозволяють їм зайти в село під час цих «кавалерійських наскоків»: просто так їм зручніше знищити техніку й перебити задіяний у атаці особовий склад (та ще взяти в полон кількох уцілілих). Наступ із цього відеозапису навіть на такий «успіх» не спромігся.
Насправді російські дурпагандисти опублікували це відео, бо на ньому «багато вогню й диму», а отже, таке видовище буде приємне для очей не тільки вишестоящих органів, а й «самого» пудінга. Так роскомандири показують, що вони «дуже стараються», аж зі шкіри пнуться, ну й їхнім командирам це подобається.
Бо «вогонь і дим» = «ми їх рвемо на шмаття».
Так, принаймні, мислять сучасні російські генерали. Так вони отримують «медалі й гроші», про що я писав раніше.
Зауважмо: жодна російська машина і жоден російський солдат не добрався навіть до садів на сході зруйнованого поселення. росіяни відступили, бо зазнали втрат, а це означає, що українці — попри весь яскравий російський вогонь на відео — не постраждали (інакше не змогли б обстрілювати російську піхоту). Єдина відмінність, що в цьому бою брала участь «свіжа» 85-та мотострілецька бригада ЗСУ — а не інші, які раніше відбивали такі «контратаки».
...а російських «битих» підрозділів тут чимало. Від Опитного до Курдюмівки це: це 4-та мотострілецька бригада, батальйон «прізрак», 1307-мий полк, 83-тя бригада ВДВ, 80-й танковий полк, а також дві роти, що залишилися від БАРС-13, 57-ма і 72-га мотострілецька бригада [Купер також згадує 102-гу МСБ і 347 батальйон спецназу, можливо, неточності в назвах — перекл.].
Усі вони намагаються зупинити просування чотирьох українських бригад (5-тої штурмової, 22-гої механізованої, 80-тої десантно-штурмової та 28-мої механізованої) — вони зараз проводять розвідку боєм і пробні атаки на схід від залізниці.
УКРАЇНСЬКИЙ КОНТРНАСТУП
На півдні Запорізької області й на південному заході Донецької... можна сказати, що росіяни починають здаватися. Не те щоб вони перестали відбиватися, але їхні підрозділи на першій лінії так сильно постраждали, що навіть командири-звірі вже не здатні зібрати їх докупи.
Старомайорське-Старомлинівка.... Наскільки мені відомо, у пʼятницю (11 серпня) 55-та артилерійська бригада ЗСУ вщент розбила останню спробу росіян «укріпити» свій гарнізон всередині села, і станом на суботу Урожайне було звільнено від росіян. Тривають зачистка і розмінування. Тим часом українська морська піхота просунулася далі на південь і веде бої вздовж північної околиці Завітного Бажання.
Далі на захід: із величезними труднощами подолавши мінні поля на північ від Приютного (на це пішло два місяці, бо щільність замінованості там становить близько «5 мін на квадратний метр»!, і так близько 10 км!!!), приблизно з четверга (10 серпня), підрозділи 23-тьої механізованої бригади зайшли вглиб північно-західної частини села.
Роботине… здається, ЗСУ вирішили, що мають взяти Роботине, перш ніж рухатись далі у південному напрямку. Саме тому жорстокі ближні бої точаться у центрі цього села, поки українці наступають з півночі, сходу та заходу: з заходу вони наступають, позаяк за останні пару днів вони не лише захопили дві російські оборонні лінії на захід від Роботиного, а ще й зайшли у північну частину Копань.
На схід від Роботиного: відрізок російської 2-гої лінії оборони, який наразі контролюють українці, – вже десь 2000 метрів завдовжки і простягається до північної частини Вербового. Тобто: усі відчайдушні контратаки БАРС-3 та БАРС-14 були відбиті і зазнали поразки.
Як і очікувалося, ЗСУ лишили 100-ту розвідувальну бригаду [рф] у Вербовому на самоті (бо ж навіщо бороти відносно свіжий підрозділ, якщо можна добити 3–4 вже добряче побитих на сусідніх позиціях), і тепер підступають до Новопрокопівки [на південь від Роботиного – перекл.] зі сходу.
До речі, командуванню російської 58-мої ЗВА вдалося знайти підрозділ, здатний посилити Новопрокопівку: 108-й полк ВДВ. Його сюди перевели з берегів Дніпра (тобто, зі складу військ 49-тої ЗВА). Принаймні якщо йдеться про цю ділянку фронту, то 108-й полк у складі 58-мої ЗВА зараз виконує функцію такого-собі «російського голкіпера» – за ними нікого нема (звісно, якщо ми не вважаємо 249-й МСП «Ахмат» «серйозним військовим утворенням»)...
(Перш ніж хтось знов почне жалітися: так відеопідтвердження цих просувань поки немає; не варто очікувати, що війська, які тут діють, будуть щось публікувати до моменту ротації. Якщо ви думаєте, що всі відео публікуються «наживо», то це – ілюзія: здебільшого вони виходять із затримкою від 2 до 7 днів.)
Василівка… шириться купа чуток про те, що 128-ма гірська зайшла російській обороні у фланг у Жереб’янках і добряче просувається на південь (певно, в бік Лугового?). Проте я або неправильно інтерпретую відповідні звіти, або мені бракує деталей, щоб збагнути, що, де і як відбувається. Сухий факт лишається без змін: на цьому відрізку фронту ЗСУ – все ще «по вуха у російських мінних полях».
Олешки – Козачі Лагері… тут ситуація схожа. Я не певен, чи атака українців із перетином Дніпра в районі Козачих Лагерів була «всього лише рейдом», чи вони дійсно утворили там плацдарм і наступають у напрямку Підстепного. Можу лише підтвердити, що так, ЗСУ має плацдарм на північний захід від Олешок, але просто зараз я «не бачу», як саме вони можуть із нього «скористатися»: не знаю навіть, як вони можуть відсунути російську артилерію за межі радіусу обстрілу Херсона (а його обстрілюють дуже сильно, щодня, і це призводить до численних жертв серед цивільних).
Переклад: Микола Ковальчук, Антон Шигімага, Антоніна Ящук
Редакція: Ростислав Семків
