«Армія виграє битви, логістика виграє війни». Є відчуття, що наші штаби це добре розуміють
Віктор Кевлюк: Пенсіонінформбюро раптово натрапило на думку, що десь 75-80% стандартів НАТО стандартизують логістику. Насамперед оперативної ланки. Моя служба закінчилася на етапі розмов у високих штабах про впровадження класів постачання «як у НАТО». Але злиття Озброєння з Тилом дає озбротил, а не логістику.
У решті решт, комбат хоче написати рукою свого S4 одну-єдину бумагу – «для виконання бойової задачі прошу надати…» і все. І щоб вчасно привезли потрібне куди написано у кількостях, що замовлялися. Приблизно як піцу – доставка.
Якось до рук потрапив бойовий наказ командиру піхотного батальйону одної з армій НАТО: «Чи не будете Ви настільки люб’язні повідомити нам, яке обладнання, в яких кількостях, до якого часу і куди має бути подано для успішного виконання Вашим батальйоном бойової задачі?». Офігел, чого ж там.
На Заході є оцінки, що Сили оборони витрачають щомісяця 110.000 снарядів. А мали б 250.000. ОПК колективного Заходу виробляє поки 107.000. Тобто нам треба більше високоточних, касетних (треба охопити широкі аудиторії поціновувачів творчості Кобзона), щоб якось різницю між 250 і 110 компенсувати. Ще треба пильно та приховано ці запаси зберігати. А то буде як у противника.
Окремо у протистоянні логістик зверніть увагу на «довгу руку», котра здатна ворожу логістику руйнувати. У залісських є можливість уражати склади і бази по всій нашій території, але немає чим полювати на оперативну логістику – аналогів Storm Shadow/SCALP там немає. «Іскандер» – не зовсім те. Тому Сили оборони у цьому сегменті здобули неочікуваної переваги і Україна має цікавий результат: противник витрачає та втрачає снаряди швидше, ніж виробляє (хоча темпи виробництва реально зросли). «Британські вчені» довоєнні запаси снарядів на болотах оцінювали в 16 мільйонів. Зараз – 5-6. Чудово пам’ятаємо бої за Сіверодонецьк, Лисичанськ, Лиман, Соледар, Бахмут минулого літа, коли – просто злива вогню. І в’ялі брикання заболотських з початку цього року. Різниця – 75% зниження інтенсивності обстрілів.
Виробити достобіса снарядів – далеко не все. Від заводу до гармати в операційній зоні – багато кілометрів, процедур та виконавців. Вся заболотна логістика стратегічного та оперативного рівня переважно прив’язана до РЖД. Кожен округ має декілька залізничних бригад. 150.000 км залізниць, як я не помиляюся. Але ж в наших ССО сидять неабиякі поціновувачі асиметричних відповідей: руйнування колій, станцій, мостів і тунелів. Ушкодження залізничної частини Кримського мосту у жовтні-22 закрило перевезення до 5 травня-23. Рахуємо потребу в снарядах на фронті, множимо на 7 місяців простою, отримуємо ті самі відсотки зниження інтенсивності обстрілів. Одна складна у виконанні дія посадила на голодний пайок ворожу арту на всьому ТВД. Мудрі люди вигадали ССО і спеціальні операції!
На цій балалайці Сили оборони грають і надалі: залізничні колії де-інде проходять в 20 км від ліні бойового зіткнення і у потрібні моменти наші просто руйнують рух в обраних точках вогневими нальотами чи ракетними ударами. Дешево і сердито: танк без соляри не їде, гармата без снарядів – просто красиво. Це пояснює залісські конвульсії навколо Волновахи – вузлової залізничної станції, вкрай для них важливої.
Десь на болотах є дупло, в котрому сидять і думають. І ось там надумали тягати снаряди кораблями в окуповані Марік і Бердянськ по Азовському морю. Довго, дорого, в Бердянськ час від часу влучно прилітає. Ті, хто не вірив, роздивляються лежащий на дні у порту колишній бдк і змінюють свої погляди на ракетні війська Сил оборони. Як то кажуть «удар в щелепу змінює точку зору, прострілене коліно – світосприйняття».
Те, що вдається притягти, розвантажити та заховати, слід подати військам. Тобто треба вантажівки. Якщо у прийнятій за одиницю бойового потенціалу мотопіхотній дивізії ЗС США на підрозділи забезпечення припадає третина чисельності, то у здичавілих цей показник від початку створення військових формувань значно менший. Відкидаємо 7.000 знищених авто, додаємо вкрадені авто на окупованих територіях. Виходить «ну, не те».
Життя на ворожих складах суттєво ускладнилося з появою у Сил оборони снарядів, що летять на 40 км. Склади здичавілі стали дрібнити та ховати краще. І тут з’явилися HIMARS животворний та брат його М270. І реактивні снаряди М31. І складам стало незатишно на дальностях до 80 км від лінії фронту. Тепер оперативні склади ховаються десь кілометрів за 100 від передка. Тобто – задовбатися возити (середня швидкість колони – 30 км/год, весь маршрут прострілюється Силами оборони). Той ще кайф возити. Ще один прикол – хоча склад і замаскований і зі союзницького супутника не видний, то двіж транспорту в конкретну точку – ще як спостерігається. Спостерігаємо, робимо висновки з аналізу розвідінфи, прицілюємось і країна спостерігає чергову бавовну.
Коли союзники переконалися, що Сили оборони все роблять правильно, і увірували в те, що бавовна – це просто красиво, наші отримали Storm Shadow/SCALP. 250 км. Лише ЮБК поки поза зоною ураження цими ракетами. А це офігенно далеко для логістики. Але ж склади еволюціонують: спочатку відповзли глибше в тил, подрібнилися, потім ще відповзли два рази. Тепер змушені ділитися брунькуванням, тобто на один справжній складик слід обладнувати парочку несправжніх і пожвавлювати пейзаж рухом хоч якогось транспорту, типу там все працює. Ну да, наших аналітиків так просто не надуриш…
Є думка, що колись генерал Роберт Х. Берроу, командувач Корпусом морської піхоти США, сказав: «Армія виграє битви, логістика виграє війни». Є відчуття, що наші штаби це добре розуміють і саме так відповідають на спроби противника затягувати війну, покладаючись на свої величезні ресурси.
Поки що ситуація розвивається так, що спільними діями засобів ураження повітряного та наземного базування Сили оборони наполегливо штовхають ситуацію на полі бою в напрямку здобуття вогневої переваги. Це коли ми вдвічі швидше завдаємо втрат противнику, ніж вони нам. Зараз на 1 нашу знищену гармату противник втрачає 3. Тобто змушений на ефективні розвідку, планування та виконання вогневих завдань відповідати суто ресурсно – затикати дири від втрат чимось, що є по складах-базах-арсеналах. І поганою логістикою, стан котрої Сили оборони погіршують за першої можливості.
Уявіть масштаби цього протистояння і тоді зрозумієте, чому наша Перемога наближається повільно.
Автор: Віктор Кевлюк, військовий експерт, полковник ЗСУ
