Контракти.ua

Про те, чи могла вона інтегрувати російські системи із західними та яка може бути від цього користь для нашої країни, - нижче у матеріалі РБК-Україна.

Що сталося

На те, що в забезпеченні заходів безпеки на саміті НАТО в литовській столиці могли бути задіяні елементи С-400, звернув увагу користувач Twitter ben-reuter, який спеціалізується на OSINT-розвідці (розвідка за загальнодоступними джерелами).

Зокрема він опублікував наступний знімок супутника MAXAR.

Він також навів зображення радіолокаційної станції (РЛС) 91Н6 і підписав її словами "тінь Ердогана", натякаючи на те, що Туреччина могла надати станцію для забезпечення протиповітряної оборони.

Зазначимо, раніше у відкритому доступі не було згадок про те, що Туреччина використовувала закуплені у Росії зенітно-ракетні комплекси С-400 або їхні елементи у спільних заходах із членами НАТО. Як і немає офіційних підтверджень наявності РЛС 91Н6 у районі Вільнюса.

Як писало видання Reuters, напередодні саміту литовську столицю перетворили на неприступну фортецю. Зокрема, 16 країн-учасниць направили близько тисячі військових та передові системи ППО.

Наприклад, Німеччина розгорнула 12 пускових установок Patriot для перехоплення ракет чи бойових літаків, а Іспанія - систему NASAMS. Крім того, частина союзників привезла самохідні гаубиці, засоби боротьби з дронами, гелікоптери та інше військове обладнання.

З цієї точки зору можлива присутність РЛС 91Н6 російського виробництва важлива сама по собі. І, в принципі, сильно не резонує з поведінкою президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана.

"Ердоган зараз веде таку політику - він і росіянам, і американцям показує, що він володіє Босфором і Дарданелами, може робити будь-що. У нього дуже цікава позиція і можливості", - зазначив у коментарі РБК-Україна авіаційний експерт, колишній інженер з випробувань "Конструкторське бюро Антонов" Костянтин Криволап.

Російська С-400 та Туреччина

С-400 - це російський зенітний ракетний комплекс великої та середньої дальності. Прийнятий на озброєння у 2007 році. Заявлені характеристики:

• дальність ураження повітряної цілі - до 250 км.
• висота ураження - до 27 км
• швидкість цілей, які збиваються - до 4800 м/с
• число одночасно обстрілюваних цілей одним ЗРК - до 6

Експортна версія має назву "Тріумф". У 2017 році Туреччина оголосила про підписання контракту на 2,5 млрд доларів. Одна з умов - заборона на передачу чи перепродаж третім країнам. Після цього сторони дійшли згоди про постачання другого комплекту систем С-400.

Російсько-турецький контракт викликав різку критику з боку адміністрації США, яка призупинила участь Туреччини у програмі винищувачів п'ятого покоління F-35. У 2020 році з'явилися повідомлення про те, що турецька сторона готова перепродати С-400, якщо США нададуть позику на 10 млрд доларів і повернуться до спільного виробництва F-35. Офіційного підтвердження угоди наразі не було.

Навесні 2022 року стало відомо, що Білий дім пропонував передати турецькі С-400 Україні, проте отримав відмову.

Системи С-400 задіяні у російсько-українській війні, у тому числі для ударів по наземних цілях. Раніше речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат говорив про те, що були спроби вдарити як мінімум по об'єктах у Київській області. За такого сценарію зенітні ракети атакують ціль по балістичній траєкторії, тому їх складно збити.

Особливості радара С-400

Зенітно-ракетний комплекс С-400 в базовому варіанті зберіг структуру ЗРК типу С-300, яка включає багатофункціональну станцію радіолокації, пускові установки, автономні засоби виявлення і цілевказівки.

Командний пункт оснащений РЛС 91Н6Е, що створює радіолокаційне поле у зоні дії системи. Її завдання - виявлення, трасовий супровід та визначення типів повітряних цілей. Радіолокатор виявлення 91Н6Е працює в режимі кругового огляду, є трикоординатним та захищеним від радіоперешкод.

За його даними командний пункт розподіляє цілі між ракетними комплексами, забезпечує їх цілевказівками та здійснює взаємодію всіх елементів ЗРК. У російських джерелах говориться, що радар раннього виявлення має інструментальну дальність до 600 км.

Костянтин Криволап не довіряє такій інформації.

"Основним елементом російського радара виступає фазована радіолокаційна решітка. Але якщо я не помиляюся, щільність маленьких антен у х-діапазоні від 8 до 12 ГГц, це не найсильніша сторона російської промисловості. Я не знаю радіолокаційних систем з реальною дальністю виявлення в 600 км" , - зазначив він у розмові з виданням.

За його словами, цього немає навіть у новітньому американському протиракетному комплексі ТHAAD, який далеко бачить та далеко б'є. Його передові можливості реалізовані за рахунок великої кількості радарів та інших засобів, таких як ретранслятори та військові супутники, які мають власні РЛС.

На думку Криволапа, 600 км для російської РЛС 91Н6Е з тієї ж опери, що й нещодавня заява РФ про нібито вдвічі збільшене виробництво винищувачів Су-35. Чого з урахуванням усіх факторів насправді бути не може.

Якщо порівнювати зі старшим комплексом С-300, з основного радара якого йде вся інформація і "малюється картинка", то С-400 має ще й допоміжні багатофункціональні радари, як правило, розкидані по великій території на відстані до 100 км один від одного.

Що ж до ідеології, вона відрізняється від побудови системи Patriot. С-400 виступає скоріше не для об'єктової, а регіональної оборони, тобто покриває якусь область чи район. Однак у жодному разі не є універсальною. Вона може збити щось із низьколітаючих, щось із малогабаритних цілей, щось із балістики, але не все відразу. На відміну від Patriot, фішка якого полягає в роботі по балістиці, хоча за наявності різних типів ракет здатний збивати різні типи цілей, додав експерт.

Інтеграція із західними ЗРК

Що С-300, що С-400 є серйозними комплексами зі своєю концепцією та розвитком, реалізованими за принципом модульності. І, мабуть, це одна із топових радянсько-російських розробок, яка дає реальні результати в умовах сучасної війни.

На сьогодні немає підтверджень, що Туреччина інтегрувала елементи російських С-400 із західними системами. Однак виключати це не можна, хоча б тому, що Україні вже вдалося провернути такий трюк. До повномасштабного вторгнення наша протиповітряна оборона спиралася переважно на С-300 у модифікаціях ПТ/ПС. Сьогодні вони працюють у єдиній зв'язці з Patriot, NASAMS, IRIS-T тощо, а також іншою радянською спадщиною типу С-200 та С-125.

"Навіть усередині самої у IRIS-T радари від різних виробників, пов'язані єдиним протоколом. Тож у такій інтеграції немає нічого дивного", - наголошує Костянтин Криволап.

Інтеграція різних засобів протиповітряної та протиракетної оборони стала можливою у тому числі завдяки військовій системі ситуативної обізнаності Delta.

"Вона об'єднує всю інформацію, починаючи від супутника, не говорячи вже про радіолокаційні системи", - уточнює експерт.

Delta інтегрує на цифровій карті дані про противника з радарів, супутників, сенсорів, GPS-трекерів, радіоперехоплень тощо. Це дозволяє в режимі реального часу відстежувати те, що відбувається на суші, в морі, у повітрі, в космосі та кіберпросторі.

Система Delta використовується для планування операцій та бойових дій, координація між підрозділами проходить через захищений месенджер. Платформа та сервіси побудовані за стандартами НАТО. Зазначимо, минулого року до системи підключили чат-бот "єВорог", за допомогою якого українці можуть надсилати фото та відео з місцезнаходженням російських військ.

А днями віце-прем'єр, міністр цифрової трансформації Михайло Федоров повідомив, що Delta успішно пройшла тести на сумісність із 15 системами десяти країн-членів НАТО і тепер здатна завантажувати дані з винищувачів F-16, які має отримати Україна.

Чи може інформація про цю РЛС допомогти Україні?

Після того, як у мережі були опубліковані знімки РЛС 91Н6 біля Вільнюса, у медіа з'явилися думки про те, що фахівці НАТО можуть детально вивчити всі її складові, з'ясувати особливості роботи та поділитися інформацією з Україною, щоб Сили оборони могли ефективно знищувати пускові установки С-400 . Крім того, у ЗМІ стверджують, що турецький президент нібито встромив ніж у спину Володимиру Путіну.

На думку Костянтина Криволапа, навряд чи все вищезгадане має велике значення для військових та розвідки.

"Я не думаю, що С-400 для наших фахівців і для НАТО є якоюсь загадкою чи проблемою. Там просто не може бути нічого особливо нового та невідомого", - зазначив він у коментарі РБК-Україна.

За його словами, єдиний інтерес становлять антенна решітка, щільність встановлених елементів та потужності, яку вони можуть передати. Решта в принципі відома. Він також нагадує, що до 2008-2009 років ми мали тісне спілкування з російськими фахівцями, які допомагали модернізувати системи ППО.

"Тому я не думаю, що росіяни мають від нас якісь секрети. Треба розуміти, що як вони про нас знають усе, так і ми все знаємо про них з точки зору технологій і озброєнь. У нас була одна школа і ті ж самі вчителі", - додав експерт.