370 — 30.06.23
Які трави збирали на Івана Купала та двадцять інших цікавих фактів про старослов'янське свято
Івана Купала — стародавнє слов'янське свято, яке святкують 7 липня. Присвячене воно літньому сонцестоянню та має язичницьке коріння. Воно збігається з християнським святом Різдвом Івана Предтечі, тому багато хто вважає, що його назва походить від імені Хрестителя. Ось двадцять цікавих фактів про свято, які ви могли не знати.
Якщо говорити коротко про Івана Купала, то це свято відоме на території сучасної України ще від давніх часів. Тому воно має цікаві традиції наших предків, які переплітаються з древніми обрядами та віруваннями. Пише ТСН.
Щоб дізнатися більше про свято Івана Купала та поринути в історію українського народу, варто звернути увагу на такі факти:
- Під час археологічних розкопок в Україні було виявлено свідчення про те, що свято Івана Купала святкували на території сучасної держави понад три тисячі років тому.
- Івана Купала — не єдина назва свята. В різних областях України його називали по-різному: Сонцекрес, Купайло. За часів Київської Русі також була дуже популярною назва Крес.
- Головними персонажами Івана Купала, за слов'янськими традиціями, були покровитель кохання і продовження роду Купало та богиня, яка символізує зиму та приносить холод і недуги, Мара (Марена).
- За традиціями, молодь робила опудала головних персонажів свята із зелені, квітів і гілок. При цьому "Марену" завжди топили у воді або спалювали. Це символізувало те, що добро перемагає зло.
- Величезне багаття — один із найважливіших атрибутів свята. В давнину воно називалося "соботка". Цікаво, що на території Польщі свято ще досі часто називають Соботки.
- Для багаття збирали хмиз і різноманітний непотріб, робили це всім селом, а якщо хтось відмовлявся надавати свою допомогу, це гостро засуджувалося, і навіть часом вважалося важким гріхом.
- Українці спалювали в багатті поламані або старі знаряддя праці. Вважалося, що це вбереже від злих духів, відьом.
- Купальське вогнище завжди розпалювали лише "живим полум'ям" за допомогою тертя. Робили це обов'язково після заходу сонця і слідкували, що вогонь не згасав до світанку.
- В Україні було заведено, щоб багаття розпалював найстаріший член громади. А ось у середньовічній Франції це зазвичай робив священник. В Словенії важливу роль відводили лише жінкам.
- До купальського вогнища приходили всі жінки селища. Якщо хтось цього не робив, то її могли звинуватити у відьмацтві.
- Молодь на Івана Купала стрибає через вогнище. Закохані, взявшись за руки, парами перестрибують через полум'я. За повір'ям, якщо під час стрибка їхні руки не розімкнуться, в майбутньому на них чекає міцний шлюб.
- Вірили, що залишки багаття на Івана Купала мають магічну силу: могли покращити урожай та захистити від недуг. Тому попіл і вугілля закопували в полі, приносили додому і в печі розводили нове багаття.
- Згідно з українською міфологією, трави вирощували мавки, адже тільки вони знали їх цілющі властивості. Тому в день Івана Купала вважалося, що такі трави стають ще сильнішими.
- Слов'яни в давнину вірили, що в ніч проти Івана Купала оживає різна нечисть, тому дуже важливо остерігатися витівок будинкових, мавок, русалок тощо.
- Які трави збирали на Івана Купала? Дівчата обов'язково виходили в поле за полином, який вплітали у вінки, встромляли у вікна будинків тощо. Вірили, що він захищає від злих духів.
- Також вважалося, що 7 липня навіть кропива має цілющі властивості. Тому на Полтавщині існувала традиція кидати її у водойму, щоб захиститися від русалок.
- Вінки — ще один важливий символ свята. Дівчата плели їх заздалегідь із різних трав, квітів, зелені, прикрашали кольоровими стрічками. На Купала вони пускали вінки на воду. Вірили, якщо вінок пливе добре, отже, скоро дівчина вийде заміж. Якщо одразу тоне — дівуватиме ще рік.
- За повір'ями, в яку сторону попливе вінок, звідти потрібно чекати на судженого. Супроводжувалися розваги купальськими піснями, в яких оспівували дівчачі мрії про одруження, кохання.
- Також вважалося, що вінки мають цілющу силу, а зілля, з якого їх виготовляли, могло вилікувати будь-яку хворобу. Найчастіше в вінки вплітали папороть, ожину, барвінок, базилік.
- Цікавим повір'ям у слов'ян було те, що один раз на рік, в ніч проти Івана Купала, квітне папороть. Міфічна квітка начебто могла наділити того, хто її зірвав, вмінням бачити приховані скарби, розуміти мову тварин, ставати невидимим. Тому хлопці часто вирушали на пошуки квітки папороті.