Контракти.ua

Це по суті його перша заява про можливість застосування зброї масового знищення від початку повномасштабного вторгнення до України, яка багато в чому стала можливою через слабку відповідь Заходу на підрив Росією Каховської ГЕС. Пише ТСН. 

Напередодні Вільнюського саміту НАТО, де, за словами генсека Альянсу Єнса Столтенберга, Україна не буде запрошена доєднатися до блоку, Путін підвищує ставки. З одного боку, російський воєнний злочинець розміщує тактичну ядерну зброю в Білорусі впритул до східного флангу НАТО. З іншого боку, говорячи про "теоретичну можливість" застосування ядерної зброї напередодні Вільнюського саміту, Путін може почати розігрувати іншу карту – ядерну й хімічну катастрофу на ЗАЕС та "Кримському титані".

Захід має продемонструвати рішучу політичну волю, запросивши Україну до НАТО вже на Вільнюському саміті, надавши нам чіткі гарантії безпеки за прикладом Фінляндії та Швеції. Проте там вочевидь продовжують боятися встановлених власноруч червоних ліній щодо недопущення вступу НАТО у війну, яка, на їхню думку, неодмінно стане Третьою світовою з ядерним компонентом.

На які гарантії безпеки може сподіватися Україна? Про що західні лідери ведуть суперечки напередодні Вільнюського саміту НАТО? І що від нього отримає Україна? ТСН.ua розбирався.

Від Бухареста до Вільнюса: чому Захід пропонує Україні формулу вічної війни

До Вільнюського саміту НАТО, який відбудеться 11-12 липня, лишається менше місяця, а союзники досі сперечаються щодо формулювань підсумкової декларації по Україні. Як Київ, так і західні союзники офіційно декларують, що вступ України до НАТО можливий лише після закінчення війни. У термін "закінчення війни" більшість західних лідерів вкладає досягнення якогось компромісу за столом переговорів із Росією, де відбуватиметься формалізація підсумків війни. ТСН.ua вже писав, лідери США та ЄС вважають, що український контрнаступ, який вже почався, може стати тим самим стимулом для Путіна сісти за стіл переговорів.

Це дуже хибна думка хоча б з огляду на те, що силу мають демонструвати не лише Сили оборони України, а й Захід. Дійсно, треба зазначити, що й наші союзники на другому році повномасштабної війни нарешті дозріли до підвищення ставок, погодившись надати Україні спочатку танки, а потім і винищувачі. Проте ядерна риторика Путіна після кволої відповіді Заходу на підрив Росією Каховської ГЕС доводить, що Москва не сяде за стіл переговорів, роблячи ставку на довгу війну на виснаження в надії, що Захід втомиться підтримувати Україну. І президент Зеленський в інтерв’ю NBC News вже заявив, що Росія хоче підірвати Запорізьку АЕС, щоб нав’язати Україні свої умови.

У четвер, 15 червня, Європарламент ухвалив дуже потужну резолюцію 425 голосами (а це 80% від його складу), яка закликає союзників офіційно запросити Україну до НАТО вже на Вільнюському саміті. Проте, повторимося, за словами генсека Альянсу Єнса Столтенберга, у Литві цього не станеться. Хоч, за інформацією американського видання Axios, президент Байден і підтримує вступ України до НАТО, минаючи сходинку ПДЧ, диявол завжди в деталях. Як пише це видання, і Вашингтон, і Берлін у підсумковій декларації майбутньої зустрічі у Литві не хочуть виходити за рамки рішення Бухарестського саміту Альянсу 2008 року, коли Україні пообіцяли, що одного дня вона стане членом блоку. Як ми всі пам’ятаємо, за чотири місяці після цього, у серпні 2008 року, Росія напала на Грузію.

Гарантії безпеки: шведсько-фінська чи ізраїльська модель

Чого Київ очікує від Вільнюського саміту НАТО? Про це неодноразово говорили всі українські високопосадовці. І це відображено в ухваленій резолюції Європарламенту: гарантій безпеки (Україна наполягає на моделі Швеції та Фінляндії – ред.) та чітких часових рамок вступу України до НАТО. Проте, ні щодо першого, ні щодо другого, єдності серед союзників немає. Як пише Politico, США, Франція, Британія та Німеччина розглядають можливість надання Україні гарантій безпеки. Проте юридичної сили така угода не матиме, бо лише формалізує військову та економічну підтримку України у війні з Росією стільки, скільки це буде потрібно.

Але це, знову ж таки повторимося, формула вічної війни. The New York Times написала, максимум, на що поки що погоджується Захід, – це підвищити рівень співпраці з Україною з Комісії Україна-НАТО до Ради Україна-НАТО. Але чим відрізнятиметься Комісія від Ради ніхто не каже. Ба більше, ця американська газета подає це ледь не як перемогу, бо, мовляв, така ж сама Рада у НАТО існувала з Росією, але "все закінчилося після анексії Криму у 2014 році". "Тепер Україна може відігравати в НАТО ту роль, яку колись відігравала Росія", - пише NYT.

І президент Франції Еммануель Макрон, і канцлер Німеччини Олаф Шольц публічно висловлювалися за надання Україні гарантій безпеки. Проте Київ і ключові західні столиці вкладають у цей термін різне розуміння. Під гарантіями безпеки Україна має на увазі військовий захист від можливого майбутнього нападу Росії аж до ядерної парасольки на період до нашого фактичного вступу до НАТО. Наші ж союзники вважають, що це має бути безстрокова військова та фінансова підтримка України (багаторічні зобов’язання щодо підтримки, оснащення та навчання української армії та ОПК) стільки, скільки це буде потрібно.

Простіше кажучи, Захід не хоче гарантувати Україні аналог 5 статті НАТО про колективну оборону, бо панічно боїться втягнення у війну з Росією з використанням ядерної зброї, як це погрожує зробити Путін. Наразі в західній пресі активно дискутується так звана ізраїльська модель гарантій безпеки, які можуть бути надані Україні. Проте, як вже писав ТСН.ua, Ізраїль є основним союзником США поза НАТО, що не передбачає надання прямих безпекових гарантій у разі нападу.

Тобто, це не гарантії безпеки. Тим паче, судячи з того, що пише західна преса, наші союзники не хочуть ратифікувати навіть такий слабкий договір про довгострокову військову та фінансову підтримку України у своїх парламентах, щоб він мав юридичну силу чи міжнародний статус. А Україні не треба другий Будапештський меморандум. Нам потрібен чіткий механізм гарантування нашої безпеки в разі, якщо суверенітет і територіальна цілісність України знову опиниться під загрозою з боку Росії. Бо майданчик ООН, як ми вже встигли побачити, не може вирішити цих питань.

Тож, Київ наполягає на шведсько-фінській моделі гарантій безпеки. "Ці гарантії ми хочемо отримати не замість членства в НАТО, а на період до набуття повноправного членства. Бо всім зрозуміло, що найкращою гарантією безпеки є саме членство в НАТО, бо існує стаття 5, яка говорить про колективну безпеку", - підкреслює заступник міністра закордонних справ України Євген Перебийніс.

На думку президента Чехії Петра Павела, наразі союзники дійсно обговорюють дві моделі надання Україні гарантій безпеки: шведсько-фінська та ізраїльська. За його словами, остаточного рішення ще немає, і, можливо, ми побачимо щось посередині. Той же Олаф Шольц каже, що Україні потрібні гарантії безпеки, бо Путін хоче захопити не лише Україну, а й інші держави, додаючи, що про "заморозку" війни (що так наполегливо наразі просуває Москва – ред.) не може бути й мови, бо це означатиме узаконення російського повномасштабного вторгнення.

За словами Єнса Столтенберга, різні форми завірень з безпеки та рамкові угоди мають забезпечити, щоб Україна могла тривалий час отримувати зброю та системи для самозахисту. Зокрема йдеться й про довгострокову натівську програму з перебудови української армії з радянських на натівські стандарти. Але це не гарантії безпеки, а радше про досягнення взаємосумісності з НАТО, що Сили оборони України роблять вже прямо зараз на полі бою. Що ж до справжніх гарантій безпеки для України, все залежатиме від того, як швидко ключові західні лідери відмовляться від червоних ліній, які вони самі ж для себе й накреслили в цій повномасштабній війні Росії проти України. Бо поки цього не станеться, Путін і надалі підвищуватиме ставки, використовуючи ядерну риторику, бо це єдине, що у нього залишилося.