Контракти.ua

Минулого тижня Путін особисто заявив: український контрнаступ почався. Відреагував і президент Зеленський: "Цікаво, що Путін сказав про наш контрнаступ. Важливо, що Росія відчуває, що їм недовго залишилось. Контрнаступальні та оборонні дії відбуваються в Україні… Всі настроєні позитивно. Так Путіну і передайте". Пише ТСН. 

Саме 10 червня, коли Зеленський зробив цю заяву, західна преса вважає датою початку так довго анонсованого українського контрнаступу. Очікування наших західних партнерів величезні. Вони вже кажуть, що успішний український контрнаступ може нарешті відчинити двері для переговорів із Росією. Водночас деякі західні медіа та експерти за зачиненими дверима, навпаки, допускають, що, можливо, Україна й не зможе відвоювати всі свої території, тому не виключене "заморожування" бойових дій.

У черговому огляді західної преси, коментарів експертів та аналітиків ТСН.ua зібрав усе, що пишуть і кажуть про український контрнаступ і подальші сценарії перебігу війни.

У Путіна проблеми: зустріч із воєнкорами, мобілізація та переговори

За даними американського Інституту вивчення війни, Сили оборони України наступають щонайменше на трьох напрямках: у Бахмуті, на Донецькому та Запорізькому фронтах. Український Генштаб також повідомляє про "частковий успіх" на Бердянському напрямку. В цілому вже вдалося звільнити сім населених пунктів. Тобто, як бачимо, просування з українського боку є майже по всій лінії фронту. Проте, за словами військових, Росія мала багато часу, щоб окопатися і звести оборонні рубежі. Тому швидко й легко не буде.

"Ворог робить усе, аби утримати захоплені ним позиції. Активно застосовує штурмову й армійську авіацію, веде інтенсивний артилерійський вогонь. Наші війська під час наступу стикаються із суцільними мінними полями, які поєднані із протитанковими ровами. Все це поєднується з постійними контратаками ворожих підрозділів на бронетехніці та масовим застосуванням ПТУРів і дронів-камікадзе", – пояснює заступниця міністра оборони України Ганна Маляр.

Про те, що український контрнаступ розпочався, свідчить хоча б ще й той факт, що в день зустрічі кремлівського "фюрера" із придворними воєнкорами ЗСУ "відмінусували" начальника штабу 35-ї загальновійськової армії ЗС РФ, генерал-майора Сергія Горячева. Навіть російські пропагандисти писали, що він став десятим російським генералом, якого Сили оборони України відправили на концерт до Кобзона від початку повномасштабного вторгнення.

Американська преса пише, що на Заході роблять величезну ставку на український контрнаступ, бо чергові перемоги на полі бою після блискавичного бліцкригу ЗСУ восени минулого року нашим союзникам потрібні не менше, ніж Києву, щоб і надалі продовжувати підтримувати Україну. Водночас лідери ключових західних столиць продовжують хибно вважати, що успішний контрнаступ України може змусити Путіна сісти за стіл переговорів.

Після зустрічі з канцлером Німеччини Олафом Шольцем і лідером Польщі Анджеєм Дудою в понеділок, 12 червня, президент Франції Еммануель Макрон заявив, що український наступ триватиме кілька місяців, додавши, що це може відкрити "фазу переговорів на хороших умовах". Аналогічну заяву майже синхронно з Макроном зробив і держсекретар США Ентоні Блінкен.

"Успіх у контрнаступі зробить дві речі: зміцнить позицію США за будь-яким столом переговорів, якщо виникне така нагода, і, можливо, змусить Путіна нарешті зосередитися на переговорах про припинення війни, яку він розпочав. У цьому сенсі це може насправді наблизити мир, а не віддалити його", – вважає Блінкен.

Те ж саме сказав і генсек НАТО Єнс Столтенберг під час зустрічі з президентом Байденом у Вашингтоні у вівторок, 13 червня: "Підтримка, яку ми зараз надаємо Україні, змінює ситуацію на полі бою. Наступ розпочато, українці просуваються, наступають. Наразі ще рано говорити, але ми знаємо, що чим більше землі українці зможуть звільнити, тим сильнішою буде їхня позиція за столом переговорів".

Ці заяви, як і початок українського контрнаступу, передують Вільнюському саміту НАТО, до якого готуються як союзники за блоком, так і Росія.

По-перше, Путін останнім часом виявляє неабияку публічну активність. То він зустрічається з білоруським диктатором Лукашенком, говорячи про розміщення в Білорусі російської тактичної ядерної зброї аж до саміту НАТО в Литві; то відправляє відому пропагандистку Скабєєву на інтервʼю до Лукашенка, де вони розбираються, "звідки готувався напад" і по кому битимуть ядерною зброєю в разі чого; чи то вперше майже за півтора року повномасштабної війни зустрічається з воєнкорами.

По-друге, як пише The New York Times, чим ближче до саміту НАТО у Вільнюсі, тим більше союзники, зокрема найближчі сусіди України, тиснуть на президента Байдена нарешті визначитися з позицією США щодо членства України в НАТО. Зокрема, щоб уже на Вільнюському саміті запропонувати Україні чіткий графік приєднання до Альянсу. Звичайно, після закінчення війни – це погоджена позиція України й НАТО.

"Для Байдена всі варіанти несуть значні ризики, бо бажання не допустити будь-яких розколів у НАТО суперечить постійним інструкціям його штабу уникати Третьої світової війни. Лише Німеччина повністю стала на бік Байдена, хоча деякі з інших 29 союзників мають власні тихі сумніви щодо готовності України повністю приєднатися до Альянсу через те, що країни НАТО можуть бути безпосередньо втягнуті в конфлікт із Росією в майбутньому", – йдеться в статті NYT.

Сценарії розвитку війни: високі ставки для Байдена та ядерні погрози Путіна

Як би російська пропаганда не розганяла інформацію про начебто знищену західну техніку на початку українського контрнаступу, в Пентагоні офіційно заявили, що не підтверджують це. Навпаки, США оголосили про надання Україні чергового пакету військової допомоги на $325 млн, куди, зокрема, увійшли 15 бойових машин піхоти Bradley та 10 бронетранспортерів Stryker. А міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус пообіцяв наростити постачання Leopard 1 до України, щоб до кінця року їхня кількість перевищила сотню.

Західні військові експерти й аналітики зазначають, що черговий страшний воєнний злочин Росії – підрив Каховської ГЕС – особливо не вплинув на динаміку українського контрнаступу. І судячи із зустрічі Путіна з придворними воєнкорами, російське суспільство починають готувати до чергового "жесту доброї волі".

"Російські війська продовжують страждати від низького бойового духу, їм не вистачає боєприпасів, а координація між підрозділами залишається поганою. Жорстока внутрішня боротьба спалахнула між військовим керівництвом (Міноборони – ред.) і ПВК "Вагнер”… Головним фактором, який все ще обмежує можливості Росії, є неможливість проникнення ВПС РФ вглиб України після того, як вони зазнали великих втрат на початкових етапах війни. Спроби вивести з ладу ППО України провалилися. Завдяки постачанням західної зброї Україна кидає ще більш серйозний виклик російській авіації", – пише AP.

Публічний скандал, який спалахнув між "кадировцями" та "вагнерівцями" з одного боку та Пригожиним і Міноборони РФ з іншого, ще далекий від завершення. Путін довго зберігав мовчання, проте на зустрічі з воєнкорами сказав, що "добровольчі формування" та найманці ПВК мають підписати контракти з Міноборони. З іншого боку, кремлівський "фюрер" заперечив, що наразі Росії потрібна чергова хвиля мобілізації. Хоча до 21 вересня 2022 року, коли він оголосив так звану першу хвилю, Путін казав те саме.

Нещодавно Bloomberg написав, що багато представників російської "еліти" (хоча елітою це назвати складно – ред.) дедалі більше сумніваються щодо здатності Путіна виграти війну, покладаючись на "заморожений" конфлікт (наратив про "заморожування" війни зараз активно розганяється путінськими агентами за кордоном – ред.) або програш, в якому Росія не буде принижена. Проте водночас видання зазначає, що ніхто з наближених до кремлівського "фюрера" не хоче відкрито йому протистояти.

Загалом, аналізуючи те, що зараз відбувається в Росії під час українського контрнаступу, можна зробити наступний висновок: ядерна зброя – єдине, що залишилося в арсеналі Путіна. І він використовуватиме цей інструмент поряд із погрозами спровокувати катастрофу на ЗАЕС чи підірвати хімзавод "Кримський титан", щоразу підвищуючи ставки.

The Washington Post вважає, що і для президента Байдена ставки теж високі напередодні президентських перегонів (вибори у США відбудуться в листопаді 2024 року – ред.), бо його Адміністрації потрібна велика перемога на полі бою в Україні, щоб продемонструвати глобальне лідерство США та розумне використання американської військової сили за кордоном.

"Західні чиновники стверджують, що не знають точних планів України. Представники Пентагону зазначили, що в ідеалі українці використають нещодавно поставлені танки та навчання, щоб перерізати російський сухопутний коридор між окупованою східною та південною Україною або взяти під контроль сухопутні та морські ворота до Криму. Такі досягнення розірвали б чинний наратив про тупикову ситуацію та придушили б будь-які заклики до перегляду поточної політики (щодо підтримки України – ред.)", – йдеться у статті WP.

У статті для Atlantic Council експерт Eurasia Center Петер Дікінсон також пише, що головна військова мета літнього контрнаступу України – перерізати сухопутний коридор між Росією, Донбасом і Кримом.

"Це призведе до ізоляції великої кількості російських військ у Криму, на півдні України та завдасть болісного удару по російському престижу. Зрештою, заявленою метою України залишається звільнення самого Криму, який перебуває під російською окупацією від 2014 року. Успішне просування до Криму залишить півострів відкритим для українських авіаударів і може спровокувати політичну кризу всередині Росії", – вважає Петер Дікінсон.

Зрозуміло, що під час чинної контрнаступальної операції Сил оборони України сучасні західні винищувачі, як-от F-16, застосовані не будуть. Це офіційно підтверджували й українські високопосадовці, бо наші пілоти щойно почали навчання. Проте ніщо не заважає США передати Україні далекобійні ракети ATACMS, щоб якісно змінити ситуацію на полі бою на нашу користь. І, за словами амбасадорки України у США Оксани Маркарової, від кінця травня у Вашингтоні змінили тональність щодо можливості передавання Україні цих ракет.

В західному експертному середовищі побутує думка, що ця війна має закінчитися за столом переговорів. Про це, зокрема, у своїй статті пише старший науковий співробітник Королівського інституту об'єднаних служб (RUSI) Грег Міллз після візиту до Харківщини. Водночас він слушно наголошує, що з української точки зору, війна має бути завершена швидко, перш ніж Росія зможе поставити свій ВПК на дійсно військові рейки на тлі співпраці з низкою країн, які допомагають їй обходити санкції. Експерт також зауважує, що країнам НАТО треба якомога швидше вирішити питання виробництва боєприпасів. Про це, зокрема, писав і Reuters напередодні зустрічі міністрів оборони країн Альянсу з провідними виробниками зброї, де обговорюватиметься збільшення виробництва та стандартизація артилерійських снарядів, щоб наростити постачання до України та поповнити власні запаси.

Підсумовуючи, зазначимо, що наразі в західній пресі та в експертному середовищі побутують дві полярні думки: одні очікують від України повторення блискавичного бліцкригу осені минулого року, коли наші Сили оборони звільнили Харківщину та правобережжя Херсонщини; інші попереджають, що це лише перший етап українського контрнаступу, який складатиметься з багатьох операцій на різних напрямках. І все це безпосередньо залежить від політичної єдності союзників надіслати сильні сигнали Путіну щодо майбутнього членства України в НАТО вже на Вільнюському саміті, політичної волі надати Україні потужніші види озброєнь та спроможності завантажити свій ВПК на повну потужність.