Контракти.ua

747  —  10.04.23
«Ми занадто просто розкидаємося людьми». Знову про мовне питання
«Ми занадто просто розкидаємося людьми». Знову про мовне питання

Юрій Богданов: Про мовне питання. Через чергові суперечки ще раз уніфікував власні погляди.

Шкідливо провокувати внутрішні конфлікти. Це віддаляє не тільки перемогу, а й нормальне відновлення. В Україні є історичний ареал розповсюдження російської, який існує зараз доволі автономно від ареалу в РФ. В Україні є мільйони людей, для яких російська є рідною (мовою спілкування родини в кількох поколіннях). Такий високий рівень використання російської є наслідком політики Росії. Але це вже сталося. І ще треба враховувати що коли ми почнемо реінтегровувати назад Крим і ОРДЛО, ми матимемо справу з сотнями тисяч російськомовних. І з поколінням дітей, які вивчали виключно російську.

«Що, 30 років мало для лагідної українізації?» – це ідіотське питання-твердження. Адже більш-менш прийнятна мовна політика почалася тільки року так 2016-2017. Тобто їй лише 6 років. І якби не надзусилля Путіна (так, головний каталізатор українізації) такого строку в принципі замало для такого фундаментального світоглядного зсуву. І оце бажання зробити щось «швидше» тільки шкодить. Дуже просто розмірковувати про легкість українізації, коли ти народився в Івано-Франківську та жив там все життя. Навіть в умовному Дніпрі будуть нюанси. Для переходу російськомовної родини на українську потрібна згода обох у подружжі. І інших родичів. А це точно робить процес не дуже швидким. І травмованість суспільства війною дозволяє додатково використовувати фактор мови як росіянами, так і різними внутрішніми силами для здобуття політичних бонусів.

Ні, російська мова не є причиною агресії. Якби була – не було б війни проти Фінляндії чи Грузії. Причина агресії Росії – необхідність агресії для підтримки внутрішнього режиму. Російська мова це – як і будь яка мова – символічна система. Не більше і не менше. Але.

Від інформаційного простору РФ треба відгороджуватися. Мейнстрім їх контенту – мова ненависті, шовінізм, антигуманізм і обскурантизм. І не треба забувати, що перше, що росіяни роблять на окупованих територіях ще з 2014 – скасовують вивчення української і знищують книжки. Але аргумент «Росіяни так роблять – і ми маємо робити так саме» – дурня. Якщо дзеркалиш ворога – ти нічим від нього не відрізняєшся.

Намагання нав'язати українську інструментами насилля, глузування, образ – банально не ефективно. Якщо людина поки не готова перейти на українську, але при цьому вона проукраїнська, підтримує Україну у війні, аргумент про «мову агресора» для такої людини виглядає ідіотським. Бо вона ж не агресор, вона за Україну. І доводити людині, що це вона ідіот і неправильно розуміє патріотизм (ну тобто не як ви) – безглуздо. Ви тільки зашкодите.

Ми занадто просто розкидаємося людьми. Мінімум половина біженців – російськомовні, якщо цю тему перегріти – їм стане простіше прийняти рішення про неповернення. Нам не треба давати людям додаткові аргументи.

Завдання держави – стимулювати. Могли б трохи подумати над цим. Наприклад:

1. Будь-які форми підтримки (до прямих дотацій) україномовного контенту, в першу чергу спрямованого на дітей.

2. Розвиток альтернативної двомовності – українська та англійська замість української та російської. Це стратегічно вигідно. Це дасть позитивний економічний ефект. Це безпечно для українського майбутнього.

3. Серед можливих обмежень, які можуть працювати – на розповсюдження перекладів книг, фільмів, іншого контенту російською. На першому етапі – якщо є українська альтернатива. На другому етапі – повністю. Це і економічно доцільно. Наш ринок росте, російський – ні.

4. Після війни в країну її відбудовувати і жити приїдуть сотні тисяч людей, які будуть використовувати інші мови. І ось з ними точно відразу треба розмовляти англійською і навчати українській. Треба вже думати як організувати цей процес. Чи є у пана Лісового свіжі думки з цього питання?

Загалом. Росіяни завжди мріяли розколоти Україну через мовне питання, в них не виходило, і бажано щоб ми це не зробили замість них. Україна буде україномовною і англомовною. Але треба це зробити в адекватний спосіб.

Дякую за увагу!

Автор: Юрій Богданов, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики

Статьи по теме
Конвейер смерти, или За длинный язык
Конвейер смерти, или За длинный язык

Не всем журналистам так везет, как украинским. Наши, как выяснилось из недавнего комментария главы президентского офиса, нынешней власти вовсе не нужны, потому что она общается с обществом напрямую, без медиа-посредников. А раз не нужны, то, выходит, и безобидны. А безобидных обижать и смысла нет. Значит, ничего украинским журналистам не грозит.
04.08.19 — 2361