26-річний льотчик винищувача допоміг зупинити повітряну атаку росіян ціною втрати літака, але зумів врятуватись сам
Пілот мріє після одужання політати ще над Кримом і влаштувати там для побратимів застілля.
Він тримав небо над Україною, але під час чергової ворожої атаки його підбили. Льотчик-винищувач Дмитро Шкаревський катапультувався, лише впевнивнившись, що під його охопленим полум'ям літаком нема житлових будинків. Уламки посікли йому обличчя та очі, поранили в руку й живіт, а найгірше - льотчик пошкодив хребет. Однак зараз він уже вдома, проходить реабілітацію, йдеться в ТСН.
"Я живий" - з таким написом він зробив селфі посіченого осколками обличчя вже в лікарні Дніпра, аби заспокоїти друзів і рідних. Хоча сам у цей момент майже нічого не бачить та не може ходити.
Тієї ночі росіяни вкотре атакують Україну "шахедами", а на світанку пускають ще й ракети. Саме на їх перехоплення піднімається в повітря льотчик-винищувач Дмитро Шкаревський. Він вже працює по цілях, аж раптом удар і літак стає некерованим. “Навколо мене полум'я, все горить. Я намагаюся керувати літаком за допомогою ручки керування літаком і розумію, що літак на якісь мої дії майже не відповідає. Кожен льотчик, напевно, боїться того, що таке трапиться, що доведеться катапультуватися, і назад свого залізного птаха вже не поверне”, - каже пілот.
Дмитро переконується, що людські будинки позаду, а попереду - ліс, він тягне ручку катапульти і приземляється в річку. Що лід не тріснув, каже, щастя, інакше його б затягло під воду. Але послизнувся і впав, у спині відчув різкий біль. “Ноги майже не тримали, ще й проблема з очима, я майже нічого не бачив, лише силуети, все розпливлося. На цьому адреналіні зумів підвестися на ноги. Як встав і пішов, бо розумів, що на вулиці холодно”, - пригадує Дмитро.
Його крики про допомогу почули в найближчому селі. Олексій та Катерина кажуть, до кінця життя цього не забудуть. “Десь о 3:50 ми побачили спалахи, як вдень стало, і гучні звуки, знаєте, як грім, але мільйон раз. Подумали, що над нами “шахеди” чи ще щось збивають. Почули крики - допоможіть, я поранений - то взагалі стало страшно, подумали, чи диверсанти якісь”, - розповідає Катерина.
Переконавшись, що свій, завели льотчика до хати, оглянули. Окрім пошкодженої спини, у Дмитра були уламки в очах, поранені рука й живіт, тож викликали швидку. З Дмитром досі тримають зв'язок і дякують, що зміг відвести машину, яка палала, від осель.
До Харківського університету Повітряних сил Дмитро вступив через батька. Той 2014-го пішов добровольцем на фронт. Але після тяжкого поранення повернутися у стрій не зміг, на зміну йому прийшов син. На рахунку 26-річного льотчика-винищувача майже 70 бойових вильотів, 2 знищені ворожі ракети та кілька ППО.
Тил Дмитра надійно тримає дружина. Пропозицію одружитися Лілі він зробив у першу ж ротацію - цінності, каже, стали іншими. “Зрозумів, що життя коротке, мені, крім неї, вже нікого не треба”, - переконує Дмитро.
На льотчика чекає тривала реабілітація. Сподівається, що вона буде успішною, і він ще сяде за штурвал, бо має плани й на перемогу. “Хотілося б до Криму політати”, - переконує він.
Там мріє провести і медовий місяць, і побратимам влаштувати застілля зі своїх страв. Недарма ж має позивний “Ектор” - на честь відомого в Україні шеф-кухара.
