Контракти.ua

Питання номер один на порядку денному - як Сі Цзіньпін може вплинути на Путіна, щоб покласти край повномасштабній війні Росії проти України. Проте попри обнадійливі заяви деяких європейських столиць, більшість західних оглядачів у цьому дуже сумніваються. Натомість Пекін зі свого боку сигналізує, що ЄС, на противагу США, варто подумати над пом’якшенням заборон на експорт напівпровідників та надходження європейських інвестицій до Китаю.

Прем’єр Іспанії Педро Санчес, який був у Пекіні минулого тижня, закликав Сі Цзіньпіна нарешті поговорити з Володимиром Зеленським. Ба більше, український президент навіть публічно запросив лідера КНР приїхати до Києва. Проте Пекін робить вигляд, що нічого не відбувається, що досить дивно.

З одного боку, після виходу зі своєю позицією щодо врегулювання війни, яку в КНР вперто продовжують називати "внутрішньою українською кризою", Китай має бути зацікавлений у контакті з Україною на найвищому рівні, щоб почути фідбек офіційного Києва.

З іншого боку, ніхто не знає, як поведеться Китай, коли Україна офіційно відповість, що оприлюднена позиція Пекіна по війні ("мирний план", як його охрестили ЗМІ) - це радше про повзучу капітуляцію України, а не по встановлення міжнародної справедливості й покарання винних.

ТСН.ua зібрав головні заяви та сподівання європейських лідерів щодо ролі Китаю у врегулюванні війни, що про це пишуть світові ЗМІ, експерти й аналітики, та проаналізував, чому не треба покладати великих надій на вплив Сі Цзіньпіна на Путіна.

Розсварити ЄС

Два тижні минуло після триденного візиту Сі Цзіньпіна до Москви, а ЗМІ, аналітики та експерти продовжують гадати, що ж це насправді було. Зближенню Китаю й Росії не завадив навіть виданий Міжнародним кримінальним судом ордер на арешт Путіна. Поки кремлівський "фюрер" каже, що Росія та Китай не створюють воєнний союз, Пекін особливо не заперечує проти рішення Путіна розмістити в Білорусі тактичну ядерну зброю.

Так, було офіційне повідомлення МЗС Китаю у відповідь на цю заяву Путіна. І багато хто його сприйняв як таке, що Китай засуджує або категорично проти таких небезпечних дій Москви. Дехто взагалі це називав плювком у спину Китаю, бо один із підписаних документів під час візиту Сі до Москви передбачає нерозповсюдження ядерної зброї. Хоча, якщо уважно прочитати цю заяву МЗС Китаю, там жодним чином не згадується ні Росія, ні Білорусь.

Все ж європейські лідери не полишають спроб зрозуміти справжню позицію Китаю та зазирнути в очі Сі Цзіньпіну. Особливо на тлі досить гучної статті у Foreign Affairs про те, що Китай готується до війни, збільшуючи свій оборонний бюджет на 7,2%. На противагу Америці, яка закликає до обережності, зокрема щодо "мирних" ініціатив Китаю по Україні. Наприклад, держсекретар США Ентоні Блінкен публічно називає це пасткою.

Які ж заяви щодо Китаю та його ролі у врегулюванні війни Росії проти України пролунали цими тижнями від очільників ЄС?

На думку президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн, Китай, як постійний член Радбезу ООН, має відігравати певну роль у досягненні справедливого миру в Україні, що буде життєво важливим для відносин Пекіна і Брюсселя.

Очільник дипломатії ЄС Жозеп Боррель вважає, що триденний візит Сі до Москви зменшив ризик ядерної війни. Проте ця його заява пролунала ще до погроз Путіна розмістити в Білорусі російську тактичну ядерну зброю. У відповідь Боррель пообіцяв санкції проти Мінська, назвавши це загрозою європейській безпеці.

Щодо позиції, власне, Китаю, то на думку очільника дипломатії ЄС, той хоче відігравати роль фасилітатора, а не посередника, а "мирні пропозиції" Пекіна щодо війни свідчать, що він не хоче повністю ставати на бік Росії, тому ЄС повинен вітати це: "Китай виступає в ролі, яку, на мою думку, ми повинні підтримувати".

Посадовці Єлисейського палацу, яких на умовах анонімності цитували західні медіа, вважають, що з огляду на тісні зв’язки з Росією, Китай може бути однією з небагатьох країн, яка здатна змінити правила гри у війні Росії проти України.

Міністерка оборони Чехії Яна Чернохова заявила, що не має заперечень, аби припинення повномасштабних бойових дій в Україні відбулося за посередництва Китаю:

"Неважливо, чи буде посередником Захід, чи країни, які можуть бути близькими до Росії. Весь світ має зробити все можливе, щоб якомога швидше покласти край цим жахіттям. Якщо є хтось, хто може це зробити, я його підтримаю. Мені буде байдуже, якщо це буде Китай".

Проте за публічними заявами лідерів ЄС можуть ховатися два основні мотиви.

Перший - це зрозуміти, чи дійсно Сі Цзіньпін має вплив на Путіна та які його допустимі межі.

Другий - втягнути Китай у мирні дипломатичні переговори, щоб мінімізувати ризик початку постачання Пекіном зброї Москві для війни проти України.

Що пише світова преса

За день до візиту Макрона та Урсули фон дер Ляєн до Пекіна посол РФ у Білорусі Борис Гризлов заявив, що Москва начебто збирається розмістити свою тактичну ядерну зброю впритул до натовських кордонів. У Польщі вже відповіли готовністю взяти ширшу участь у ядерних силах стримування НАТО.

"Путін намагається використати ядерну зброю, щоб перешкодити нам підтримувати Україну. Але нас не залякати", - заявив генсек НАТО Єнс Столтенберг напередодні зустрічі міністрів закордонних справ країн-членів Альянсу, де Фінляндія вже офіційно стане членом НАТО. Тому як би в Кремлі не залякували ядерною зброєю, вже у вівторок, 4 квітня, Альянс впритул наблизиться до Санкт-Петербурга.

"Президент Франції Еммануель Макрон вирушає з амбітною дипломатичною місією, щоб відвернути Пекін від Москви. Чиновники у Вашингтоні бажають йому успіхів у цьому". Це початок статті Politico під назвою "Еммануель Макрон хоче зачарувати Китай - після невдачі з Путіним", який звучить радше, як іронія та знущання.

Минулого тижня сам Макрон аргументував свій візит до Китаю пошуком можливостей Сі Цзіньпіна натиснути на Путіна не використовувати ні хімічну, ні ядерну зброю. Проте західні ЗМІ сумніваються, що "чари" Макрона подіють на лідера КНР, особливо в присутності Урсули фон дер Ляєн, яку все більше критикують у Пекіні за надмірну антикитайську позицію ЄС щодо торгівлі, інвестицій та експорту напівпровідників, що є дуже болісним питанням для китайців. Адже схоже, що іспанський прем’єр минулого тижня поїхав із Пекіна з порожніми руками. Хоча це має вигляд, що Макрон везе Сі економічні "пряники", зокрема потенційну пропозицію про величезну угоду з Airbus. Також Пекін неодноразово давав зрозуміти, що готовий піти назустріч Брюсселю в обмін на "розмороження" великої інвестиційної угоди між ЄС і Китаєм, яку свого часу лобіювала Ангела Меркель. Проте Урсула фон дер Ляєн днями жорстко висловилася проти цього.

The New York Times і поготів називає чинну президентку Єврокомісії "китайським яструбом", зазначаючи, що Китай може прагнути відокремити Європу від США. Тому присутність Урсули фон дер Ляєн на переговорах у Пекіні обмежить спроби Макрона шукати якісь ширші точки дотику з Пекіном, як свого часу з Путіним під час багатогодинних телефонних розмов, за що Париж дуже критикували в ЄС.

Reuters у статті про поїздку Макрона до Пекіна теж дещо глузує, нагадуючи Парижу про протести, які не вщухають у самій Франції через пенсійну реформу. Всі світові ЗМІ облетіли світлини Парижа, який просто потопає у смітті через страйк працівників комунальної сфери. Вже не кажучи про громадський транспорт, який їздить із суттєвими перебоями. Через це навіть скасували перший візит короля Великої Британії Чарльза ІІІ до Франції.

South China Morning Post пише, що Китай навряд чи змінить свою позицію щодо війни Росії проти України після візитів до Пекіна європейських лідерів. Ба більше, експерти, коментарі яких наводить видання, прямо кажуть, що Китай може вплинути на Росію, якщо Франція та ЄС спробують переконати Україну залишити Крим Путіну, який просто не може від нього відмовитися. Тобто це прямий сигнал Кремля через китайське видання.

Навряд чи варто очікувати, що вояжі європейських лідерів на аудієнцію до Сі Цзіньпіна змусять Китай змінити свою позицію, надто - засудити війну Росії проти України. Як і не змусять Київ серйозно сприйняти позицію Китаю щодо війни. Україна вже має формулу миру президента Зеленського з 10-ти пунктів, затверджену Генасамблеєю ООН. Звичайно, говорити краще, ніж мовчати. Саме тому Київ ніколи не відмовлявся й не відмовляється від діалогу з Пекіном. Але це радше Китаю доведеться найближчим часом ще більше визначатися зі своєю позицією або продовжувати вичікувати, інформаційно й політично підтримуючи Москву.