Контракти.ua

Австрійський військовий експерт Том Купер, який регулярно аналізує ситуацію на фронті та відомий своїми іронічними замітками на адресу росіян, опублікував черговий звіт за 6 лютого.

Експерт прокоментував можливість новго масштабного наступу РФ та оцінив сили і чисельність російської армії. Пише ТСН. 

Далі ТСН.ua наводить переклад звіту Купера.

Це буде незвичний звіт, бо значна його частина присвячена нескінченним питанням про якийсь надвеликий наступ росіян, включаючи 500 тис. військових тощо.

Російській армії бракує особового складу

Вже з кінця 1990-х Збройні сили Російської Федерації (ЗС РФ) відчувають нестачу військ. Звучить дивно для країни з населенням 140 мільйонів? Так, але це так через численні соціально-економічні причини, які зводяться до одного: Росії не вистачає солдатів. Вже роками.

Звісно, ​​у Кремля з радянських часів залишився корпус із 600 тис. офіцерів. Але офіцери не є сержантами, які служать у піхоті.

Однак грошей не вистачало і в 1990-х, 2000-х роках Кремль постійно зменшував загальну кількість особового складу на службі: з 1,7 млн до 1,3 млн, потім 1,2 мільйона військовослужбовців.

Потім вони зменшилися до 1 мільйона ще в середині 2010-х і т.д. Однак зверніть увагу: це були всі війська — не тільки сухопутні, але й авіація, флот, стратегічні сили тощо.

Більше того: цей 1 мільйон — це все, що Путін і, отже, Міністерство оборони в Москві дозволили ЗС РФ мати. І це номінальна, але не реальна цифра. Як можна прочитати тут , станом на 2020–2021 роки реальна цифра була ближчою до 780 тис.

Звичайно, російська армія щорічно набирала близько 280 тис. новобранців-строковиків.

Проте ніколи не було, щоб усі ці строковики залишалися служити "контрактниками" — професійними військовими. З року в рік їхня кількість змінювалася, але не було навіть 50% . Тим більше не всі строковики злишалися у сухопутних військах, а особливо в піхоті.

Ось чому на початку вторгнення Путіна в Україну в лютому минулого року російські сухопутні сили — вступили у війну приблизно з 260 тис. військовими.

Як Кремль намагався вирішити проблему

Путін і його соратники у Москві чудово усвідомлювали цей факт. Вони неодноразово намагалися знайти дешеве та ефективне рішення.

Вони започаткували проєкт військової підготовки членів "Російського козацького товариства".

Потім була створена Росгвардія; потім почали створювати ПВК. І коли Генштаб був незадоволений і відмовився офіційно легалізувати існування ПВК (ймовірно, через те, що Путін поставив ПВК під контроль Росгвардії, що, у свою чергу, означало, що верхівка ЗС РФ не отримувала жодної частки від створеного бізнесу), ЗС РФ створили систему БАРС. По суті, це робило те саме, що робили ПВК: найняли людей, які щойно звільнилися з військової служби.

Навіть це не вирішило проблему: у ЗС РФ залишалося настільки мало військ, що коли вони вторглися в Україну в лютому 2022 року, понад 170 знаменитих батальйонних тактичних груп (БТГ) складалися з екіпажів, які керували транспортними засобами, але самої піхоти не було.

У резерві були ще допоміжні війська: діловоди, обслуговуючий персонал, персонал постачання або війська, які служили в залізничних бригадах. Але не було "тих, хто тисне на спусковий гачок".

Не набагато краще було зі спецназом і ВДВ. Підрозділи, направлені для штурму Києва 24 лютого, наприклад, були "посилені" за рахунок додавання "міні-БТГ" ПВК "Редут/Редут-Антитерор". Редут – одна з маловідомих російських ПВК, яка тісно співпрацює з ВДВ.

Незалежно від причини, станом на травень 2022 року російські сухопутні війська скоротилися до 60% від тієї кількості військ, яка вступила у війну.

Військ було настільки мало, що Кремль не знайшов іншого рішення, окрім як офіційно легалізувати ПВК.

Саме тому "вагнерівці" зʼявилися під Попасною того місяця (за підтримки десь так 70% російської артилерії, розгорнутої в Україні).

Що допомогло ЗСУ деокупувати Харківщину

Приблизно в той же час російський Генштаб почав розгортати БАРС і Росгвардію на "тихих" ділянках лінії фронту. До серпня 2022 року значні частини лінії фронту на "тихих" ділянках, як-от східна Харківщина, утримувалися підрозділами БАРС.

Українці використали це на свою користь і зуміли провести той успішний, швидкісний контрнаступ, який привів їх аж до Сватового та Кремінної. Крім вже розбитої 1-ї гвардійської танкової армії РФ, яка ледь не потрапила в оточення українського натиску на Куп'янськ, там не було більших, регулярних підрозділів ЗС РФ – лише БАРС і Росгвардія.

Після такого ляпасу Кремль притягнув до України свій славетний третій армійський корпус, а нові підрозділи БАРС відзначилися в боях під Кремінною. Однак на той час було вже надто пізно: крах лінії фронту на схід від Харкова змусив ЗС РФ передислокувати будь-які підкріплення в цьому районі.

У свою чергу, росіяни не могли продовжувати підтримувати війська в Херсоні: їм довелося відійти. Путін залишився без вибору, і вкотре порушив своє слово, оголосивши мобілізацію наприкінці вересня.

Велика кількість армії РФ – лише на папері

Тепер, на початку цієї мобілізації, ми бачили, як Кремль збирається оголосити про мобілізацію 300 тис., 500 тис., 1 млн резервістів. Однак, і як зазвичай: це номінальні — і значною мірою теоретичні — цифри. Жодних реальних цифр. Справа в тому, що у ЗС РФ може бути багато генералів, але у них немає ні молодших офіцерів, ні єфрейторів, сержантів тощо, а тим більше техніків з навичками, необхідними для обслуговування необхідного обладнання, а також для командування та контролю такої величезної кількості військ.

Їх заледве вистачає на те, щоб контролювати, забезпечувати і тренувати близько 280 тис. призовників кожного року.

Сам по собі процес видачі обмундирування та спорядження, скажімо, роті чисельністю 60–100 військовослужбовців, може легко зайняти цілий день. Потім збільште це, скажімо, до 10 000, 20 000 військ… до 280 000 військ… Це може зайняти "століття".

Коли цей процес завершиться: вони ще будуть далекі від того, щоб бути сформованими у злагоджені підрозділи, а потім мають навчатися поводженню з особистою вогнепальною зброєю або технікою.

Купер закликає українців не панікувати

Всі, хто панікує в очікуванні того, що "Путін зараз розгорне 500 000 мобіків" в Україні, будьте спокійні. Через п’ять місяців після вересневої мобілізації Кремль зміг призвати близько 150 000 резервістів. Тисячі з них уже загинули: їм не пощастило настільки, що вже наприкінці вересня і протягом жовтня їх кинули на фронт без жодної підготовки.

Наступним "двом хвилям" пощастило трохи більше, оскільки вони пройшли принаймні ще деяку підготовку перед відправкою в бій.

Сил у РФ вистачить лише на обмежені наступальні операції

Підсумок: мобілізації у вересні 2022 року було достатньо, щоб повернути чисельність військ сухопутних військ РФ в Україні приблизно до 250 000 — щоб знову отримати здатінсть проводити обмежені наступальні операції.

Головна відмінність із ситуацією квітня-червня 2022 р. полягає в тому, що більша частина цих військ старшого віку й тому менш придатна, ніж молодь, яку ними замінили. До того ж їм доведеться задовольнятися застарілою технікою, на якій вони мали абсолютний мінімум навчання.

Сухопутні війська РФ втратили чи виснажили більш як 60% кращої техніки: БМП та БТР й – особливо – артилерійських систем, які зайшли в Україну на початку вторгнення.

Крім того, "мобіки" отримують значну гіршу підготовку, ніж "контрактники".

Це дуже далеко від того, що було б необхідно для того, щоб зробити їх здатними проводити масштабні наступальні операції. І ніякі 15 Герасимових і 30 Суровікіних нічого змінити не можуть.

Тому я не вірю в появу "500 000 російських солдатів", а також "великі російські наступи" найближчими днями.

У російської армії немає ні сил, ні засобів, щоб робити такі речі, й ця тенденція не зміниться, навіть якщо їхні допоміжні служби забезпечення (що самі були критично недоукомплектовані ще до вторгнення) знайдуть спосіб "поставити в стрій" 3000 чи 4000 чи навіть 5000 танків, витягнутих з нафталіну.

Раніше Том Купер заявив, що НАТО не має жодної ідеї, як закінчити війну в Україні. Також він писав, що війна – це 100-поверховий хмарочос, а Україна перебуває десь на 20-му і переходить на 21-й.