"Страховка" волонтерам: держава зможе виплачувати компенсації у разі поранення, чи смерті тих, хто допомагає на фронті
Люди, які ризикують своїм життям, щоб допомогти іншим нині абсолютно беззахисні під час війни. Якщо вони отримують поранення або гинуть, то їхні родини залишаються без допомоги від держави.
Народні депутати збираються ухвалити два закони, щоб в разі смерті родина волонтера отримувала понад мільйон 250 тисяч гривень. У разі інвалідності виплати складатимуть від 300 до 600 тисяч, йдеться в ТСН.
Олексій Антонов займався автоспорт, був джиперо, їздив по бездоріжжю і це допомогло йому під час окупації - на своєму позашляховику він вивіз півтори сотні людей з Ірпеня, Бучі, поранених з Гостомеля. Коли вже дорогами не можна було доїхати у Чернігів - сів за кермо мікроавтобуса і намагався проривався туди. Це був третій виїзд. Волонтери мали пальне, продукти, ліки, їхала ціла колона. «Згорілі всі машини вщент, я перебирав це сміття», - плаче батько волонтера.
Першою в колоні стояла машина Олексія, коли почався артобстріл. Крім нього в мікроавтобусі були ще - Богдан Стефанішин, та Анастасія Тагірова, які загинули одразу. Олексія Антонова намагалися довезти до лікарні і не встигли. «Коли його привезли попрощатись, він як заснув, ні страху на обличчі, ні болю. Він розумів, що помирає, але робив все правильно», - додає батько.
У Сергія Петровича поганий зір, а після утрати сина він майже повністю перестав бачити. Тож родина опиралась лише на Олексія.
Скільки родин волонтерів залишилися в такій скруті? Ніхто в державі не знає, адже обліку волонтерів немає, як і кількості постраждалих. З 2014 року статус волонтера могли отримати лише ті, хто працював в зоні АТО, а згодом ООС. «До нині претендувати на допомогу від держави у разі поранення, або смерті могли волонтери або їх рідні , які працювати у зоні бойових дій в Луганські і Донецькій області. Зараз депутати хочуть розширити норму закону на всю територію України. Бо після повномасштабного вторгнення безпечних зон у нас просто не залишилося», - зазначають у ВР.
Ці зміни фіксують два законопроєкти. Якщо за них проголосують родини отримають виплати у разі смерті чи поранення волонтера.
«Якщо говоримо про 1 групу інвалідності це близько 625 тисяч грн , 2 група - 500, 3 - 375 тисяч. Якщо ми говоримо про смерть волонтера, то це один мільйон 250 тисяч грн», - пояснюють ініціатори законопроєкту.
Щоб претендувати на допомогу, статус має бути офіційно підтверджений. Держава не збирається ставити волонтерів на облік, однак закликає благодійні фонди підписувати договори з волонтерами і вказувати, які саме завдання виконує людина. Звісно в перші місяці війни волонтерам було не до цього.
«Ми пробуємо прописати, так це все буде залежати від реалізації, щоб закон мав ретроспективну дію і поширювався на тих волонтерів, які померти чи поранені з 24 лютого», - кажуть депутати.
Якщо закон ухвалять саме з таким формулюванням, Сергій Іванчук матиме змогу отримати гроші на лікування. Його поранило 4 місяці тому, нині він на реабілітації у Німеччині. Сергій - оперний співак, працював в Італії, а з початком повномасштабного вторгнення шукав, де може бути корисним. На своєму авто вивозив людей з Харківської Салтівки та з-під військової частини Охтирки - туди доїжджали одиниці волонтерів.
Сергій самотужки вивіз пів сотні людей, десятки домашніх тварин, а ще сотні родин врятував, тим що довозив їм пальне.
В той день він вивозив родину медиків - 5 людей і два коти. Російська ДРГ випустили по машині Сергія 30 куль. Усі пасажири залишилися неушкоджені, а в Сергія влучило 5 набоїв. Поранений він ще пів кілометра зміг дотягнути до українського блокпоста, щоб врятувати родину, а сам втратив свідомість. «Я сказав, що мені прострілили спину і Вікторія, яка сиділа позаду закрила дірку. Це пневматорекс ще 3-4 вдохи і легені розвиваються», - каже він.
Сергію прострелили спину, легені, дві ноги, відстрелили пальці на руках. 16 днів він був при смерті. Що він виживе - майже не було шансів, але було 12 надскладних операцій. В реанімації, коли Сергій міг ледь говорити він мріяв співати оперу. «Мені говорили, що я не зможу співати все життя, буду ходити з трубкою в печінці, що дихати не зможу», - розповідає він.
Але тиждень за тижнем українській лікарі витягали Сергія з того світу, він продовжує лікування. До гри на фортепіано Сергій не повернувся - важко рухати пошкодженою лівою рукою, а він саме шульга. А от співати він вже почав. Це поки що лікарняні концерти. Попереду у Сергія Іванчука не менше року реабілітації. Він віддав своє здоров'я, щоб врятувати сотні українців. І таких прикладів волонтерської самопожертви в Україні чимало.
Законопроєкти про соціальних захистів волонтерів парламентарі мають розглянути на цьому тижні. Лише залишається інтригою, чи буде закон мати ретроспективну дію, аби такі як Сергії , або такі, як родина Олексія могли отримати бодай компенсацію.