Контракти.ua

Під час візиту до Вашингтона керівник президентської фракції "Слуга народу" у Верховній Раді Давид Арахамія заявив: щодня в боях на Донбасі гине та отримує поранення до 1000 українських солдатів; в середньому від 200 до 500 людей ми втрачаємо вбитими. Пише ТСН. 

Арахамію цитує американське видання Axios, яке також наводить слова голови Об’єднаного комітету начальників штабів, генерала Марка Міллі про те, що попередні оцінки Володимира Зеленського та Олексія Резнікова про близько 100 загиблих та 300 поранених щодня, збігаються з даними Вашингтона.

Можливо, Арахамія дещо і перебільшив рівень втрат з українського боку. Проте не можна сказати, що ЗСУ безсмертні, а російська армія "паперова". За даними депутата від "Слуги народу" Єгора Чернєва, який щойно повернувся з передової, у ворога тотальна перевага в артилерії та засобах радіоелектронної боротьби, у них більше техніки, боєприпасів та живої сили. Співвідношення випущених снарядів 1:12 на користь росіян. За раз вони можуть покласти 50 снарядів, а наша бригада таку ж кількість – за день.

В одній із авторських колонок у The New York Times мовиться, що в той час, як у росіян закінчується високоточна зброя, у українців – боєприпаси радянських часів. Росія може випустити близько 60 тис. снарядів на день, а Україна – 5 тис.

Втім, за словами заступника директора Центру армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань Михайла Самуся, "зрада" щодо критичної нестачі в ЗСУ артилерії та інших систем, яка у нас розганяється, не зовсім відповідає дійсності.

"Всі ці розмови про кількість випущених снарядів із категорії Першої та Другої світових воєн. Зараз війна все ж таки трохи інша. Росіяни наприклад пишуть, що їхня артилерія програє, бо у них немає розвідки, контрбатарейної боротьби, радарів та безпілотників, бо "Орлани" збиваються. Тому вони можуть хоч 100 тис. снарядів кудись запустити. Це не матиме ефекту", - пояснює ТСН.ua Михайло Самусь.

Експерт також додає, що у росіян дуже багато старих снарядів (особливо 122 мм), половина з яких або не стріляє, або не долітає до цілі, або не вибухає. Натомість Україна має зброю трохи іншого рівня. У нас сучасна артилерія. Кожен постріл – це попадання в ціль.

"Зараз на полі бою жодна зі сторін не має переваги. Якщо б у росіян була перевага, вони б вже давно зайняли Луганську та Донецьку області. Ну це ж очевидно. Всі кажуть, що росіяни можуть випустити до 60 тис. снарядів на день. А далі що? Чого вони досягли? Залишилися на тих самих позиціях? Значить у них немає переваги. І ще. Випустити снаряди – це одне. Проте у них же ресурс "стволів" закінчується. Треба ж нову артилерію робити. Те, що Україна має менше ресурсів, це очевидно. Але коли ми отримаємо HIMARS, ситуація змінюватиметься", - вважає Михайло Самусь.

Чого Україні бракує? Дальнобійної артилерії та боєприпасів. Про яку саме артилерію йдеться?

За інформацією Defense Express, який проаналізував співвідношення українських та російських артилерійських систем на 2021 рік, то у "стволах" - це лише 2 до 1 на користь армії РФ. Насправді ж головна проблема в боєприпасах. На початок війни вся артилерія у ЗСУ була радянська, і радянські боєприпаси до неї в Європі стрімко закінчуються.

Завдяки поставкам новітньої західної зброї та боєприпасів до них, ЗСУ активно переходять на натівські стандарти. І, як сказав генсек НАТО Єнс Столтенберг на зустрічі міністрів оборони у форматі "Рамштайн-3", перехід України на зброю натівського зразка продовжиться. Але відбувається це дуже повільно. Через це виникає найбільша проблема: боєприпаси до радянських систем вичерпуються, а до натівських – надходять дуже повільно у невеликих кількостях, як і самі ці системи.

У середу ввечері, 15 червня, після "Рамштайну-3" Джо Байден у телефонній розмові із Володимиром Зеленським підтвердив надання Україні військової допомоги на $1 млрд. Згодом голова Пентагону Ллойд Остін додав, що до нового пакету входять:

• керовані боєприпаси для РСЗВ;
• 18 гаубиць М777;
• 38 тис. снарядів калібру 155 мм;
• дві системи протикорабельної оборони Harpoon;
• тисячі систем захищеного радіозв’язку та нічного бачення;
• та тепловізори.

Міністерка оборони Німеччини Крістін Ламбрехт заявила, що вони поставлять Україні 3 РСЗВ MARS. Але це дуже мало і, у випадку з Німеччиною, не факт, що взагалі буде. З огляду на запеклу дискусію, яка вже не перший тиждень точиться в Україні, всіх цікавить, а скільки ж ми отримаємо дальнобійної ракетної артилерії типу HIMARS та MLRS саме від США? Бо наразі саме Америка є нашим основним військовим донором.

Українські військові вже пройшли навчання і вже вміють з вправлятися з ракетною артилерією. З’являлися навіть припущення, що з огляду на кількість навчених солдатів, мова може йти про 40 таких систем.

Проте, що таке 40 одиниць у порівнянні з тим, що озвучили в ОПУ?

А це 1 тис. гаубиць калібру 155 мм та 300 РСЗВ, яких потребує українське військо. У середу ввечері, 15 червня, Марк Міллі уточнив: США вже поставили Україні 250 артилерійських систем, і ще 398 збираються додати. Тобто, з часом ситуація на полі бою буде вирівнюватися.

"Коли Росія на нас напала, ми бачили, що у неї наприклад 13 тис. танків, а у нас - 500. У Росії взагалі найбільша армія в принципі в світі, якщо говорити про артилерію, танки і весь цей мотлох, який вони зберегли з СРСР. Це все радянська техніка, яку вони накопичили. Росія ж теж не дальнобійною артилерією б’є. Чим б’ють росіяни? Радянською артилерією дальністю 15-20 км. А ми б’ємо американськими М777 дальністю 20-25 км, французькими CAESAR - до 40 км. А таких гармат у нас вже до речі 150. Американські HIMARS – це взагалі інший рівень. Це вже високоточна далекобійна зброя дальністю понад 80 км", - додає Михайло Самусь.

Проте, є ще й інша проблема. Кремль прекрасно розуміє, що постачання Україні натівського озброєння у необхідних кількостях – лише питання часу. Саме тому росіяни, скориставшись можливістю, відправили своїх емісарів до ключових західних столиць, розповсюджуючи різні тези: від "Україна просто не зможе перемогти, бо Росія більша, і взагалі у Росії більше озброєнь"; до "США вже допомагали Афганістану, і чим все закінчилося?"; тим паче, "невідомо, чи не будуть українці зловживати цією допомогою, і чи не потрапить західна зброя до рук терористів".

Такі думки з’явилися, наприклад, у статті The Wall Street Journal під назвою "Оскільки до України надходять мільярди, чиновники попереджають про можливість шахрайства і марнотратства". Щоправда у самій статті щодо цього самі лише припущення, а офіційно автори пишуть, що випадків якихось зловживань чи порушень зафіксовано не було. Ба більше, уряд Зеленського отримав похвалу від США та ЄС за використання натівської зброї.

Росія використовує всі ці брехливі наративи, в які, на жаль, вірять на Заході (а особливо в Європі), щоб підштовхнути Україну до підписання "Мінська-3" – умовного капітулянтського папірця про припинення вогню, який автоматично закриє нам постачання західної зброї.

За словами Михайла Самуся, "Мінськ" – це програш України на полі бою. Тобто, без перемоги Росії на полі бою не може бути "Мінська-3". Експерт підкреслює, що зараз ні Україна, ні Росія не готові до компромісів. І це просто тому, що на полі бою жодна зі сторін не має переваги.

"Наприклад, на Херсонщині Росія зараз готується до того, щоб отримати удар української армії і розглядає шляхи, як звідти чи тікати, чи якось намагатися закріпитися, замінувати побільше територій. На Донбасі вони намагаються проломити нашу оборону. Але очевидно, що з такими темпами вони будуть дуже довго її ламати. І це звісно може затягнутися до осені. А далі почнеться зима і знову все перейде в таку затяжну фазу" – констатує експерт.

За його словами, немає зараз у росіян можливості зробити те, що вони зробили наприклад у серпні-вересні 2014 року і лютому 2015 року під час Іловайська та Дебальцево. Тобто, примусити Україну до підписання чогось у них зараз не вийде.

"Чому з’являються такі статті і настрої? Очевидно до великого бізнесу, і не лише в Європі, доходить, що економічна система, яка останніх 50 років, яка базувалася на російському газі (у тій же Німеччині – ред.), буде повністю зруйнована, що призведе до величезних трансформацій, коли чинні олігархи, великий бізнес у тій же Німеччині, будуть вимушені мінятися. До останнього часу вони не вірили, що Росія може програти, думаючи, що все буде, як 2014 року. Зараз вони зрозуміли, що це можливо, санкції запрацювали. Ті самі Німеччина та Франція втрачають величезні бізнеси в Росії", - підсумував Михайло Самусь.