Путін став проблемою. Про найголовніший індикатор поразки Росії
Зараз Путін став основною проблемою російської влади і того мафіозного угруповання, яке стоїть при владі
Весь останній тиждень тривав процес, який розпочався 24 квітня під час історичної зустрічі Зеленського з головою держдепу США Ентоні Блінкеном і міністром оборони США Ллойдом Остіном. Пише НВ.
За якою була зустріч у Рамштайні міністрів оборони 40 найбільш промислових держав світу. Вони по суті уклали військовий союз на підтримку України. Захід, нарешті, чітко сформулював свої цілі. У відповідь на запитання — у чому мета війни, Остін відповів: «Мета війни для США — перемога України. Відновлення її територіальної цілісності, і щоб Росія внаслідок війни ослабла настільки, щоб не змогла повторювати подібні агресії». Тобто Захід уже сформулював програму не лише перемоги України у війні, а й післявоєнного устрою. Це звичайна практика після світових війн, а по суті — це не російсько-українська війна, це світова війна, яку божевільний диктатор Путін оголосив усьому Заходу та вільному світу. Після світової війни держави-переможниці формують новий світопорядок. І ось Україна буде такою основною державою-переможницею у цьому процесі.
Протягом цих двох місяців війни американці довго вагалися, були обережні. Але врешті-решт своїм героїчним опором Україна їх ніби за комір витягла на арену світової політики, з якої вони майже зібралися йти. Після такої репутаційної катастрофи, як Афганістан, диктатори світу були впевнені, що потрібно завдати ще двох ударів — підкорити Україну і Тайвань, і Захід із США будуть повністю дискредитовані, й у світі запанують зовсім інші порядки.
Проте героїчний опір України змінив цю картину. Вільний світ перейшов в атаку, і Захід подолав свій страх перед ядерним шантажем, який Путін досить ефективно використовував для себе протягом 15 років. Він увесь час погрожував використовувати тактичну ядерну зброю у війні з НАТО, сподівався, що НАТО злякається і нажахане відступить. Йому відповіли. Голова об'єднаного комітету начальників штабів Марк Міллі зателефонував генералу Валерію Герасимову і пояснив йому, мовляв, передайте своєму босові, що ми не відступимо, не капітулюємо, а навпаки, завдамо вам ядерного удару у відповідь. Тож навіть і не думайте вдаватися до ядерної зброї. Ще виразніше висловилася заступниця держсекретаря США з політичних питань Вікторія Нуланд. Захід позбавився цього страху перед ядерним шантажем, і чітко визначив свою програму — перемога над фашистською путінською Росією.
Якщо говорити про значущі події останніх днів, то індикатором наймасштабнішої політичної поразки Росії стала позиція Ізраїлю. Який у відповідь на антисемітські випади Лаврова (сьогодні спікер МЗС РФ Марія Захарова знову до них вдавалася) займає жорсткішу позицію щодо Росії. Знімає обмеження на передачу військових технологій та допомоги Україні. Багато хто не звернув уваги, а Ізраїль брав участь у зустрічі в Рамштайні. Це дуже важливо. Ізраїль має такі технології, які американці не можуть надати.
Натомість, Китай, хоч і продовжує холодну війну зі США, кидатися на допомогу РФ не збирається. Він насамперед захищає свої китайські інтереси. Те, що відбувається, його влаштовує — слабша, ізольована від Заходу, від усіх сучасних технологій, фінансових ресурсів, Росія стрімко стає його легкою здобиччю. Ніхто в Китаї, жоден з 1,5 млрд китайців, навчених за шкільними підручниками, не забуває, які величезні території Сибіру і Далекого Сходу є споконвічними територіями Китаю, відторгнув від нього царський уряд у 19 столітті. І він чекає на повернення цих територій, як любили казати в Москві, в рідну, але вже не російську, а китайську гавань.
Спостерігаючи все це, впливові люди у Кремлі стають небезпечними для Путіна. Впливові поза Кремлем для нього не є небезпечними. Ті самі військові. Не будемо створювати ілюзії: вони — не ліберали, а такі ж російські імперіалісти, не проти б і відхопити якийсь шматочок України. Але навіть до початку війни відставні генерали попереджали Путіна, що окупація України — шалена авантюра. І все, що відбувається, це підтверджує.
Зараз Путін став основною проблемою російської влади і того мафіозного угруповання, яке стоїть при владі. Він знищує країну, яка є для них джерелом годівлі, вони дуже непогано влаштувалися. Думаю, вони дуже серйозно розглядають зараз питання щодо можливого усунення Путіна від влади. І кожен новий успіх України на фронті (а ці успіхи різко посиляться через два тижні, коли в повному обсязі підійде найсучасніша у світі зброя), підштовхує їх до цього рішення. Це неминуче.
Є думка, що вони — ще гірші, ніж Путін. Але тут не питання, хто хороший чи поганий. Питання в тому, хто підписуватиме капітуляцію. Є військова логіка, і перемога України неминуча. Путін лише заважає їм у цьому процесі. І не забувайте про цілі війни, які оголосила вся світова спільнота — послабити Росію так, щоб вона ніколи не була здатна знову повторити цю агресію. Тому після війни і Україна, і решта світу не сподіватимуться на добрих чи поганих лідерів Росії. Створять такі умови, щоб жодні лідери — ні добрі, ні погані ніколи не змогли вчинити з території РФ агресію проти сусідніх країн.
