Моторошні звички, які дісталися нам з СРСР. Забудьте про них прямо зараз
З часів СРСР минув не один десяток років, але деякі моторошні звички, що народилися в той час, залишилися з нами і зараз. Так, ми вже звиклися з м'яким багатошаровим туалетним папером замість газети, майже забули запах господарського 72%-го мила, перестали прати і сушити пакети, але деякі речі звичні для багатьох і в наш час.
Про це розповів знаменитий блогер Максим Мирович. Пише rbc.ua.
Настирливо лізти в чуже життя
В СРСР вважалося, що особистого життя у людини як би і немає, і все потрібно тримати "на очах у колективу", як би радячись з "колективним розумом".
І хоча ті часи давно в минулому, і зараз можна наштовхнутися на сусідку в парадному, яку ви вперше бачите (а вона про вас звичайно ж знає все). Ця дама може безпардонно заявити вам: "Ой, щось ти схудла, змарніла", або " А чоловік у тебе хороший, не ображає?"
Тикати, вказувати, давати непрохані поради та інше подібне - звичка, яка з часом, сподіваємося, піде в небуття.
Відкладати смачне "на потім", не носити нові речі
У багатьох з нас досі живе звичка ходити по будинку в чомусь старому, засмальцьованому, брудному, адже ніхто ж не бачить? Але задумайтеся, якщо ви заміжня/одружені - вас в такому вигляді щодня буде споглядати ваш партнер, фактично, головна людина у вашому житті.
Або ж відкладати на потім паличку СК, давлячись позавчорашніми макаронами. Ховати цукерки, та інші смаколики "до свята".
Просто задумайтеся про те, живете ви тут і зараз або відкладаєте життя на потім?
Пити чай з солодощами та іншою нісенітницею
Чисто радянська побутова (кулінарна) звичка - це влаштовувати чаювання зі всякими там цукерками і печивом. В СРСР таким зазвичай займалися на роботі в перервах (не рахуючи обіду).
Найчастіше таке влаштовувалося прямо на робочому місці - для чого в самому кабінеті міг бути алюмінієвий електричний чайник або кавник.
І сьогодні за таким заняттям можна застати співробітниць всяких там соцзабезів. Вони роблять півгодинну перерву, поки люди (найчастіше не найщасливіші і здорові, раз прийшли просити допомоги у держави), стоять в черзі під дверима кабінету.