Контракты.ua

807  —  28.07.21
Один народ: звідки взялися цифри в соцопитуванні Рейтинга?
Один народ: звідки взялися цифри в соцопитуванні Рейтинга?

Євген Якунов: 41% українців вважають себе “одним народом” з росіянами – такі результати соціології, опубліковані групою Рейтинг. Чимало моїх колег вважають це дослідження маніпулятивним і не вартим того, щоб про нього говорити. Але ж так само свого часу вважали маніпуляцією і цифру в 70% готових голосувати за Зеленського, яку публікували соціологи тієї самої групи. Тож все ж варто поговорити.

Чи подобається мені особисто такий результат опитування? Ні. Чи вважаю цифри сфальсифікованими? Ні.

Легше назвати соціологів запроданцями, ніж поміркувати, звідки взялася ця цифра. Ми так зазвичай і чинимо, через що потім, зіткнувшись з дійсністю, ходимо шоковані.

Маніпуляція тут справді має місце. Але справа не в соціологах. І не в тих, хто формулював запитання (хоча ті, хто формулював, не міг не бачити, в чому хитрість).

Але про це потім. А зараз про ще одну цифру з того ж дослідження, яка сподобається більше: ”75% опитаних вважають Україну спадкоємицею Київської Русі. Росію – 8%, 9% – не вважають правонаступницею жодну з двох країн”, – написано в прес-релізі.

Як так може бути, спитаєте, що 41% опитаних вважає себе “одним народом” з росіянами, і водночас Росію спадкоємицею Київської Русі - лише 8%?

А справа в тому, що тут є певна хитрість. Прочитайте знову рядок з прес-релізу: у першій частині йдеться про “спадкоємність”, у другій – про “правонаступництво”. Чи не здається вам, що між першим і другим є певна різниця?

До речі, й у повному тексті презентації дослідження це протиріччя лишається: розділ називається “Правонаступництво Київської Русі”, а запитання звучить про “спадкоємність”.

Друге поняття значно ширше – спадкоємність може бути культурна, духовна, ментальна тощо. Правонаступництво, очевидно, стосується тільки сфери права, закону.

Які документи тоді його регламентували? Із внутрішніх найбільш відома “Руська правда” Ярослава Мудрого. Із зовнішніх – тих, що затверджують право не певну територію і міждержавні відносини – це договори з Візантією, які підписував ледь не кожен київський князь, влаштовуючи походи на Царьград, можливо, з Польським королівством, іншими навколишніми державами – про данину і межі територій. Не слід забувати ще й такий правовий чинник як міждинастійні шлюби, причому не тільки між християнами, а й Русі з половецькою Куманією чи Дешт-і-Кипчак, як вони її самі називали (дев’ять ханських кипчакських дочок були дружинами київських князів)...

Чи мають ці древні правові відносини, угоди і домовленості, сотню разів порушені за дві тисячі років і зведені нанівець навалою хана Батия й іншими глобальними війнами, якусь легітимність сьогодні, щоб говорити про якесь “правонаступництво”? Та побійтеся Бога!

Тож, якщо йдеться про правонаступництво, то правильна відповідь, мабуть таки, буде така – “воно не належить нікому” – ні нам, ні росіянам, про що й сказали 9% розумників.

Інша справа – культурна й духовна спадкоємність (без будь-яких зазіхань на територію і державність). Тут кожен обирає собі що хоче, і ніяких правових наслідків це не матиме.

Так Австрія і Угорщина обидві є спадкоємицями Австро-Угорської імперії, але жодним чином не є її правонаступниками. Як Франція і Німеччина є духовними й культурними спадкоємцями імперії франків, але аж ніяк не її правонаступниками.

Тож культурними й духовними спадкоємцями Київської Русі можуть себе вважати й українці, й росіяни, й литвини (вони ж білоруси) й нащадки печенігів з половцями, й караколпаки, і власне “руси” (тобто шведи та інші скандинави), у чиїх сагах і поезії скальдів дуже багато красивих слів написано про територію нашої з вами Батьківщини – Країну Міст – Гардарики, про степи Приазов’я, де починав шлях скандинавський бог-воїн Одін.

І це, ще раз повторюся, жодним чином не може вести до якогось зазіхання на територію і правонаступництво держави.

А тепер повернімося до першого запитання соцопитування. Звучить воно так: “Нещодавно президент Росії Путін заявив, що «росіяни та українці – один народ, який належить до одного історичного і духовного простору». Чи згодні Ви з цим?”

Помітили, в чому “подвох”?

В самому путінському вислові, який йому дуже уміло сформулювали. Як казав усім відомий Штірліц, “запам’ятовують, зазвичай, останні слова”. Отож лишимо у формулі лише другу частину – про один історичний і духовний простір і побачимо, що саме на цю частину відповідали українці.

Чи можна вважати, що вже згадані шведи, норвежці й данці належать до одного історичного й духовного простору? Так, незважаючи на те, що вони тривалий час воювали одне з одним. Але чи є вони одним народом? Ні. Чи належать Нідерланди, Бельгія й Люксембург до одного історичного і духовного простору? Так. Але чи є одним народом?...

Так само не можна відкидати того, що Україна і Росія належать до одного історичного і духовного простору – так вже склалася історія. Але чи є вони одним народом? Звичайно, ні.

Хитрість у тому, що Путіну у вуста вклали дуже уміло сконструйовану формулу, де “один історичний і духовний простір” наче б і є уточненням формули “один народ”. І багато українців на це купилися.

Висновок для пропагандистів: навчити людей відділяти мух від котлет, але не вихлюпувати з водою дитину. Не заперечувати об’єктивно незаперечуване: Росія і Україна мають спільну (як би не хотілося нам, щоб було інакше!) історію, а також писемність і віру, які прийшли до нас з одних і тих самих джерел – з Візантії і від болгарських просвітителів Кирила і Методія.

Але донести до кожного – спільний історичний і духовний простір – слова не тотожні “одному народові”. Так прийнято в людській цивілізації, і порушення цього принципу призводить до великої крові.

Тішуся надією, що саме “спільний простір”, (а не “одін народ” і мали на увазі принаймні три чверті із згаданих на початку 40%, коли давали ствердну відповідь на хитре запитання (бо ж видно, що цінують власну державу і, мало того, щиро вірять у наш (а не російський) історичний міф!

Тож не поспішатимемо робити з них манкуртів і зрадників.

Автор: Євген Якунов, журналіст

Статьи по теме
Антирейтинг Путіна в Україні наблизився до 100%
Антирейтинг Путіна в Україні наблизився до 100%

Наприкінці квітня 2022 року абсолютна більшість України негативно ставляться до очільників Білорусі та Росії. Антирейтинг Олександра Лукашенка становить 96%, Володимира Путіна - 98%.
29.04 — 1093

Что происходило в ноябре 2021-феврале 2022, когда «нас предупреждали»
Что происходило в ноябре 2021-феврале 2022, когда «нас предупреждали»

Алексей Копытько: Дисклеймер. Мне бесконечно всё равно как воспримет этот текст подавляющее число добрых людей, его прочитавших. И как будут относиться лично ко мне. Как и всё написанное на этой страничке, эти буквы – исключительно моё субъективное мнение. Я отдаю себе отчёт, что сейчас этот текст будет воспринят плохо. Такая ситуация. Горячая. Много боли. Люди не хотят принимать факты и анализировать сложные явления. Они ищут подтверждение тому, во что уже поверили, что им близко. Это нормально – нужны силы, чтобы выжить.
11.04 — 630

Про санкції, національний егоїзм і уроки історії
Про санкції, національний егоїзм і уроки історії

Володимир Фесенко, політолог: Написав текст, в якому порівняв ООН з Лігою націй. І згадав в цьому контексті одну повчальну історію. Ця історія про те, як політика національного егоїзму, відсторонення від війни і покарання агресора може повернутися бумерангом проти країни, яка застосовує таку політику.
05.04 — 1461