Крим, Азов, вода, зрада …та старий добрий ром
Борис Бабін, юрист-міжнародник: Наразі російська пропаганда активно розповідає про нібито винайдення, для вирішення «водної кризи» у Криму, покладів води під дном Азовського моря. Обіцяють із дня на день почати бурові роботи. Оскільки акваторія Азову не така вже й велика, то про відповідні заходи не можуть не знати компетентні органи України. Але вони наразі вміло грають у «кам’яне обличчя».
Що й не дивно, прикладом, якщо згадати, що наразі питання меліорації (тобто Північнокримського каналу) та азовського рибальства об’єднані урядом менеджера одного з українських олігархів в єдиний орган, пітні руки керівництва якого звикли рахувати «хабаровські» спільно із російськими колегами. Як писав класик, «щоб їх об’єднати усіх, щоб їх позбавити волі». Але це поки що лірика, бо той самий класик також писав у подібних обставинах «ти не пройдеш». Та й остаточної перемоги рибної мафії над державністю ще не відбулося, попре зусилля зграй хробаків.
Та оскільки суспільство, в умовах самоусунення влади від цих питань, все одно має право знати – хто саме та наскільки грубо порушує права України у її морських водах, було необхідно з’ясувати, наскільки серйозною є нинішня ситуація із «водою з води». Для цього ключовим питанням було визначити судно, яке здійснює на завдання влади РФ відповідні протиправні пошукові роботи. Адже вони за визначенням протиправні без згоди на них України. При цьому росіяни не повідомляли у відкритих джерелах ані про назву задіяного судна, ані про район пошуку. Та хоча саме добування прісної води з моря залишається гібридом утопії та пропаганди, сам факт її пошуку наразі має місце.
Водночас узагалі суден, здатних здійснювати відповідну геологічну розвідку морського дна, у РФ небагато. Тому для визначення «переможця» довелося встановити місце перебування усіх науково-дослідних кораблів під російським прапором, адже роботу в Азові іншим агресор вкрай навряд чи довірив би. Задача виявилася не надважкою, оскільки більшість російських кораблів, здатних таке робити, мають «алібі», оскільки перебувають наразі не просто не біля Азову, але узагалі – в інших океанах.
Тому знайомтеся, порушником є науково-дослідне судно «Аквамарин», номер IMO 9466398, порт приписки Новоросійськ, власник акціонерне товариство «Южморгеология», технічний нагляд – Російського річкового регістра судноплавства. З 29 до 31 травня, прикладом, воно активно переміщувалося в азовській акваторії десь за 10-15 міль на північ від берегів Керченського півострову, від мису Казантип до мису Зюк. Дослідження історії рейсів «Аквамарину» свідчить, що це судно нещодавно перебувало у Новоросійську (де його обслуговуванням займається верф «Алексино порт Марина» із діловими партнерами у Севастополі), а у березні 2021 року воно проходило ремонт у місті Азов на потужностях ЗАТ «Азовська судоверф».
Примітно що наразі, попре отриманий ремонт, «Аквамарин» ходить із простроченими документами Кодексу ОСПС, що звісно не дуже подобається його екіпажу з 24 осіб. Кажуть, що й капітан «Аквамарину», випускник Сахалінської мореходки 1979 року, хоче назавжди «зійти з цього корита» у теплі та безпечні води офшорних компаній.
Це й не дивно, адже свої молоді годи «Аквамарин» провів під назвою …«Elif-B» тобто судна, збудованого турками у Трабзоні для звичайної морської риболовлі. Але пізніше корабель отримав статус «науково-дослідного», що сталося після «модернизації» у Ростові-на-Дону фірмою «Стапель» із дещо сумнівною репутацією. Це був для росіян змушений хід, адже РФ було потрібно дослідне судно для мілководних акваторій. Але ці невеликі глибини Азову не роблять цю акваторію безпечною, скоріше навпаки.
Тому ані документи російських регістрів, ані поліс від «АльфаСтрахование» звісно ніяких гарантій екіпажу «Аквамарина» наразі не дають, і моряки це дуже добре розуміють. Водночас цей текст не про важку долю людей моря, а про зовсім інше.
Адже причетність «Аквамарину» до пошуку підземних вод неспростовно доводиться профілем роботи самої «Южморгеологии». Це підприємство є філією «Росгеологии» із базуванням на Геленджик, та вже «засвітилося» у пошуку додаткових підземних вод на суші власне на замовлення мерії Геленджику. А сам «Аквамарин» залучався у 2018 році «Южморгеологиею» для дослідження сейсмічних небезпек біля кавказьких берегів РФ. Тому ситуація є очевидною.
Звісно, непогано було б щось казати про санкції від України або для цієї фірми або ж для її нинішнього керівника, що проживає у новій геленджицькій багатоповерхівці у провулку Восточному, 42. Але маємо наразі сумний досвід, коли запроваджені Україною три роки тому «морські санкції» вичерпують свій термін дії, та усі роблять вигляд що так і треба. Особливо ті на Липках, хто, подейкують, отримав пачку «хабаровських» від сумнозвісної компанії «Волжское пароходство» за певні послуги «юридичного характеру», а саме – за вирішення «незалежним судом» найближчими тижнями «комерційних проблем, заподіяних попередниками».
Тому на реагування української влади на цікаві азовські пригоди «Аквамарину» та «Южморгеологии» я не розраховую від слова зовсім.
Але насправді наразі існує шлях довести цю фірму до важкого стану, а її нинішнього топ менеджера – до місця у черзі за недорогою ковбасою в «П’ятерочці» з сусіднього геленджицького під’їзду.
Бо «Южморгеология» має заокеанський та при цьому вкрай вразливий комерційний інтерес. Адже ще у 1994 році указом президента РФ № 2099 саме ця компанія (тоді ще державна) отримала виключне право представляти Росію у пошуку та видобуванні корисних копалин Району морського дна. Нагадаю, що це спеціальний, «нічийний» простір, де усі країни світу мають право, за дотримання відповідної процедури, шукати та видобувати цінні ресурси. Насамперед це поліметалічні конкреції. РФ у свій час отримало для таких потреб обсяжну ділянку у екваторіальному Тихому океані, десь на півдорозі між Гавайями та Мексикою. Шукати там метали для РФ це питання як фантомного імперського престижу, так і цілком реальних величезних бюджетних інвестицій, на «успішне освоєння» яких «Южморгеология» має у Росії монополію.
А тепер змоделюємо що ж буде, коли ця компанія підпаде під санкції, прикладом, США чи Японії. Або якщо проти цієї компанії якась незалежна прокуратура цивілізованої країни (звісно не та, керівник якої наразі кришує розподіл російських нафтопродуктів по заправках із смачною шаурмою) порушить відповідне провадження.
Адже специфіка «тихоокеанської дачної ділянки» РФ є такою, що її експлуатація потребує на залучення в якості баз не російських, а найближчих портів. Бо на те він і Район – що поруч там нічого немає. Міль на тисячу. Крім того ці самі США чи Японія можуть порушити в структурах ООН, що відповідають за Район, питання порушення саме «Южморгеологиєю» міжнародного права у водах Азову.
Звісно, на якусь активність нашої влади тут розраховувати важко, там спочатку будуть довго гуглити та у кращому випадку – дивуватися «чудним відкриттям». У не кращому – традиційно запитають що ж робити у добре знайомих професорів Даннінга та Крюгера.
Але у цивілізованих країнах звісно гуглити ці питання нікому не потрібно. Чергова сесія Міжнародного органу з морського дна починається цього літа, то ж подивимося – хто саме буде піднімати питання «Аквамарину» на світських бесідах за келихом «Appleton» у барі «Глорія».
Далі буде дуже і дуже цікаво, не перемикайтеся.
Автор: Борис Бабін, громадський діяч, доктор юридичних наук
