Чорнобильська катастрофа породила інженерне диво – чим унікальний новий саркофаг на ЧАЕС
Чорнобильська катастрофа, яку в її 35-ту річницю згадує Україна і весь світ, стала прародителькою справжнього інженерного дива. Для воріт в пекло, якими стало місце аварії на Чорнобильській АЕС, знадобилося укриття з тисяч і тисяч тонн металоконструкцій. Новий об'єкт "Укриття", який звели міжнародні компанії – найбільша в світі пересувна сталева конструкція. Саркофаг в 3,5 рази важчий за Ейфелеву вежу, може вмістити в себе стадіон "Стад де Франс" або Статую Свободи.
І це не просто дах, а двошарова система з внутрішнім мікрокліматом. Деталі для неї досліджували в лабораторіях і везли в Україну морем.
Щит із залізобетону, побудований в поспіху після аварії, повинен був захищати ЧАЕС не менше тридцяти років. Але розпалені радіаційні руїни почали спалювати його вже через десять років.
"Коли я в 1998 році була на цьому даху, там був тонкий шар жерсті та дірки, які прокорозували за 12 років. Тому було ясно, що цей старий об'єкт "Укриття" не простояв би передбачувану кількість років", – розповіла начальниця відділу безпеки об'єкта "Укриття" (1997-1998 рр.) Ольга Кошарна у новинах «Сьогодні» на каналі «Україна».
Тому знадобилися зовсім нові рішення. У листопаді 1997 року з ініціативи Великої сімки був створений Чорнобильський фонд "Укриття". Кошти, розпорядником яких був Європейський банк реконструкції та розвитку, надходили з усього світу. Переможцем конкурсу проектів став французький консорціум Novarka.
Серед іншого, там затвердили вимоги до матеріалу "Укриття". Цей матеріал підготували на маріупольській "Азовсталі" Ріната Ахметова. В Прип'ять особлива сталь потрапила через завод в Італії – там товсті бруски перетворили на пласкі листи. Вони були навантажені на 18 кораблів, а після цього на 2500 вантажівок, що доставили 36 тис. тонн елементів арки до Чорнобиля.
"Сталь перевіряли ультразвуком, її хімічний склад – сучасний. Був сертифікований кожен лист сталі, це було справжнім викликом", – ділиться враженнями директор Metinvest Europe Роберто Ре.
Менеджер іншого італійського підприємства – Cimolai – Федеріко Тосі називає свою роботу над деталями арки "Чорнобильським проектом". Тосі розробляв і контролював технологію зведення укриття.
"Ми виготовили 10 тисяч труб, застосовували прес в 60 тисяч тонн", – розповідає Тосі.
Всього в проекті задіяли понад 10 тис. працівників з майже 30 країн світу.
Після монтажу "Укриття" умови роботи вахтових в Чорнобильській зоні стали відносно безпечними. Позитивний вплив на навколишнє середовище складно переоцінити – всього за півроку саркофаг зменшив радіаційне поле зовні в 10 разів. А зсередини тепер потрібно викачувати в п'ять разів менше зараженої води.
Але це тільки півсправи, нагадує Кошарна. Наступний крок – демонтаж руїн і знезараження під аркою. І це справа поки що стоїть на місці. Але це вже не так страшно – інженери і металурги відвоювали для нас чимало часу. На цей раз, кажуть, не 10 років, а століття.