Уряд як організоване злочинне угрупування. І сидіти мають конкретні люди
Геннадій Друзенко, юрист: Останнім часом Інтернетом активно ширяться чутки, що Степанов "всьо". І на лікарняний він втік аби відстрочити звільнення з посади, а не через позитивний тест на COVID. Насправді, звільнення Міністра охорони здоров'я з посади навряд чи щось кардинально змінить у злочинній бездіяльності уряду щодо протидії епідемії коронавірусу. Яка щодня додає приблизно 10% до середньодобової смертності в Україні за останні роки.
Я стверджую, що Степанов – лише один з членів організованого злочинного угрупування, на яке перетворився Кабінет Міністрів України внаслідок нецільового використання грошей з т.зв. "ковідного фонду". Якщо відкинути емоції (що у ситуації, яка склалась, доволі важко зробити), то у сухому юридичному підсумку маємо таке:
1. Вчора НСЗУ офіційно заявила, що їй до кінця поточного року їй не вистачає 5,6 млрд. грн. для забезпечення фінасування медустанов, які лікують пацієнтів, що захворіли на COVID-19. Також з різних джерел надходить багато інформації про критичний брак лікарняних ліжок, до яких підведений кисень, власне кисню, кисневих концентраторів, засобів індивідуального захисту для лікарів тощо. Всі ці потреби мають дуже конкретний фінансовий вимір. За те, що вони не профінансовані, ми розплачуємось сотнями, а можливо вже й тисячами людських життів, які можна було врятувати.
2. В квітні поточного року Законом "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-IX був створений фонд боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками у складі Державного бюджету України. В народі та ЗМІ цей фонд називають коронавірусним. Його обсяг – 66 млрд. грн.
3. Стаття 28 закону від 13 квітня 2020 року № 553-IX чітко визначає, на що мають витрачатись кошти коронавірусного фонду. Це вісім напрямів, серед яких ви не знайдете будівництва доріг чи навіть більш загальних формулювань на кшталт "стимулювання економіки". Хто бажає переконатись особисто, відсилаю до тексту закону: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/553-20#n146
4. Та сама стаття 28 закону від 13 квітня 2020 року № 553-IX визначає, що "рішення про виділення коштів із зазначеного фонду (у разі потреби з відкриттям нових бюджетних програм, включаючи трансферти місцевим бюджетам) приймаються Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету."
5. Наразі на офіційному сайті Мінфіну ми бачимо, що з 66 млрд. грн. ковідного фонду 31,566 млрд. виділений та 20,760 млрд. витрачено на "будівництво, реконструкцію та ремонт автодоріг державного значення": https://www.mof.gov.ua/uk/data_and_analytics-433
Як назвати це по іншому, аніж нецільове використання бюджетних коштів, я не знаю. Нецільове використання бюджетних коштів є кримінально караним діянням, відповідальність за яке передбачена ст. 210 Кримінального кодексу України.
Частина 2 зазначеної статті встановлює покарання за нецільове використання бюджетних коштів службовою особою, а так само здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч Бюджетному кодексу України чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у особливо великих розмірах, вчинені за попередньою змовою групою осіб. Санкція – обмеження волі на строк від двох до п'яти років або позбавлення волі на строк від двох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
А тепер питання. Якщо САП висунуло Володимиру Омеляну обвинувачення за зменшення розміру портових зборів на виконання належним чином ухваленої постанови КМУ, то куди дивляться усі наші незліченні правоохоронні органи, коли Кабмін відверто використовує кошти ковідного фонду не за призначенням. Цей злочин задокументований на сайті Мінфіну. Склад організованого злочинного угрупування ("група осіб, що діє за попередньою змовою") добре відомий. Наслідки – особливо важкі: смерть сотень людей, яких можна було врятувати.
Може президент запише з цього приводу якись відосик зі своєї комфортної палати у Феофанії? Бо чергова весна прийде, а ніхто так і не сів. Чи може НАБУ бодай занесе справу до ЄРДР?
Чи варто залишатись реалістом і чекати на зміну влади (як варіант – спробувати її прискорити). І тоді з'явиться шанс, що наступники почнуть "доганяти" попередників і члени ОЗУ якщо не сядуть, то бодай відпочинуть у СІЗО?
Автор: Геннадій Друзенко, правник, публіцист та громадський активіст
