Контракти.ua

Укрінформ підготував інфографіку про українські пам’ятники, які стали окрасою та візитівкою свого міста та які варто побачити своїми очима.

«Ніжинський огірок»

В місті Ніжин, що на Чернігівщині, біля консервного комбінату знаходиться пам’ятник «Ніжинський огірок», який відкрили у 2005 році. Це був перший пам’ятник у незалежній Україні, присвяченим саме овочу.

Скульптура являє собою погрібець, на якому - діжка, а на ній - огірок. Сам огірок вагою 50 кг виготовлений із граніту зеленого кольору, який був завезений із Італії.

Ніжинські огірки дуже смачні і добре підходять до засолювання. Так, майже століття цей овоч у засоленому й консервованому вигляді експортується до багатьох країн світу і сьогодні є візитівкою міста.

За словами автора проекту Леонiда Воробйова: «Над iмпортною брилою рiдкiсного зеленого гранiту довелося немало потрудитися. Пiсля довгих роздумiв i невдалих спроб довелося звернутися до мiсцевих умiльцiв. Вони й виготовили макет, який став основою майбутнього пам’ятника».

Полтавська «Галушка»

У центрі Полтави на Соборній площі знаходиться пам’ятник полтавській «Галушці», який відкрили у 2006 році до дня народження Миколи Гоголя.

На постаменті лежить гігантська глибока тарілка заповнена галушками, а поряд з тарілкою на українському рушнику лежить ложка.

Галушки у Полтаві є улюбленою стравою. Тут навіть проходять щорічні свята галушки, на яких можна продегустувати кулінарні шедеври.

Аби запрограмувати сімейне життя на достаток молодята приїздять фотографуватися до пам’ятника.

Автор - Анатолій Чернощоков, скульптор Микола Цись.

Пам’ятник заздрості

У Бердянську, що на Запоріжжі, на набережній знаходиться бронзова статуя жаби з написом «Заздрість - порок», яку встановили у 2007 році.

Велика жаба сидить на 80-сантиметровому постаменті та покурює сигару. На її шиї золотий ланцюг, на лапах персні, в лапах мобільний телефон, у кишені пачка грошей. Своєю вагою 25 кг вона тисне на голови чоловіка, жінки, старого і навіть дитини. Це характеризує заздрість та жадібність.

Ідея належить меру міста Валерію Баранову, а автором виступив Запорізький художник-монументаліст Микола Мироненко, який зазначив: «Таким чином ілюструється фраза «жаба давить», це образ жадібності глитаїв, чиновників, бездушних бізнесменів, які душать наш народ».

Лавочка закоханих

У Львові на площі Ринок знаходиться лавочка закоханих, яку відкрили у 2008 році під час проходження Всеукраїнського ковальського фестивалю «Залізний лев». Викували її ковалі на минулорічному фестивалі.

Два ковані леви тримають у пащах дубову дошку. За легендою: якщо пара одночасно сяде на лавочку тримаючись за руки то кохання буде довгим, міцним та вірним.

Також є традиція вішати на левів замки, аби ніколи не розлучатися.

Пам'ятник програмісту

У Харкові біля парадного входу до національного університету радіоелектроніки знаходиться бронзова скульптура «Студенту-програмісту», яку відкрили у 2010 році.

Скульптура присвячена студентам вузу на честь 80-річного ювілею закладу. Образ пам’ятника - комп'ютерний геній, програміст.

Перед здачею сесії пропонується потерти панель touch pad на удачу.

Пам’ятник виготовлений за рекордні чотири місяці. Автор композиції - Роман Блажко, дизайнер - Віктор Гончаренко та виробник пам'ятника Юрій Лапшин, який розповів: «Прототип брали з нашого скульптора, він виліпив сам себе, якщо подивитися фотографії з Інтернету і ескізи, ви побачите абсолютну схожість».

Сам сайт університету описує композицію так: «На лавочці, біля Харківського національного університету радіоелектроніки – «кузні» хакерів, комп'ютерників, системників і т.д., присів звичайний студент. Він тільки що вийшов з пар. Він замислений - можливо, він думає над новою програмою, яка затьмарить «Майкрософт», і він - майбутній український Білл Гейтс і засновник багатомільярдної корпорації».

Пам'ятник людині-невидимці

У центрі Тернополі біля торгівельно-розважального комплексу «Атріум» знаходиться  пам’ятник «Людині-невидимці», який відкрили у 2010 році.

Скульптура має вигляд бронзового взуття, яке належить тому, кого ми не бачимо.

Всі бажаючи зробити селфі всовують свою ногу в пару черевиків навіть не роззуваючись.

Скульптор - Дмитро Мулярчук. Пам’ятник присвячений роману «Людина Невидимка» англійського письменника Герберта Велза.

«Любителі солодкого»

В місті Суми знаходиться пам’ятник Любителям солодкого, який відкрили у 2010 році.

За задумом скульптора, хлопчик сидить на стільці і смакує цукор прямісінько з мішка, а дівчинка стоїть поруч. Тому будь-який перехожий може сісти на вільний стілець дівчинки та відчути себе маленьким ласуном.

Побудували пам’ятник на честь сім`ї цукрозаводчика Івана Харитоненка. Всі фігури були виготовлені із міді, вага однієї - 120 кг.

Скульптори: Олег Прокопчук і Володимир Буків.

«Зірка бажань»

У центрі Києва знаходиться куля-скульптура з жіночої білизни під назвою «Зірка бажань», яку відкрили у 2010 році з нагоди Всесвітнього дня білизни.

Композиція вагою 300 кг виготовлена із заліза.

За словами автора скульптури Володимира Білоконя: «Цей пам'ятник - це символ жіночої краси, що править світом».

Пам’ятник ченцеві-пивовару

У Львові посеред проспекту Свободи знаходиться пам’ятник ченцеві-пивовару, який встановили у 2011 році до 755 річниці з Дня створення Львова. Ініціатором була «Львівська броварня».

Ченець-пивовар несе бочку з пивом, а на кришці бочки є годинник, який виставлений на 17.15, вважається, що Львівська броварня заснована в 1715 році. Тож щодня о 17.15 грає пісня броварників: «Хто «Львівське» пиво п'є - 100 років проживє!». Автором пісні є відомий львівський композитор Анатолій Кос-Анатольський, а годинник створений львівським науковцем Олексієм Бурнаєвим.

Цікаво, що усі охочі мають можливість крутити стрілки, але через кілька хвилин вони повернуться на місце.

Скульптор - львів'янин Володимир Цісарик, розповів: «Хотів відтворити рух, поставу, міміку людини, яка несе бочку пива. Попросив свого знайомого із міцною статурою попозувати мені із бочкою на плечі. Той узяв тягар, пригнувся, щоки надулися, почервоніли. Е, думаю, якщо зроблю такого монаха, вийде якийсь набундючений. То я зобразив його щирим і радісним».

Пам’ятник рюкзаку

У Львові на подвір’ї географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка знаходиться пам’ятник туристичному ранцю, який відкрили у 2012 році.

Найцікавіше в структурі те, що рюкзак нічим не прикріплений до постаменту, тому всі охочі можуть спробувати його поносити, але через його вагу у 300 кг це буде не легко.

Поряд з пам’ятником є настінна історія наплічника, на якій міститься вся історія еволюції рюкзака та пам’ятка для кожного мандрівника-початківця.

Ідея пам’ятника належить випускнику-географу Ігорю Дикому. За словами Ігоря: «Скульптура мала бути символом туристичного Львову та вказувати на те, що тут живуть відкриті люди, веселі мандрівники з широким кругозором і вільними, демократичними поглядами на світо устрій».

В день відкриття пам’ятника декан географічного факультету Володимир Біланюк зазначив: «Рюкзак - це символ, який об’єднує людей різних поколінь, різних національностей. Завдяки цьому спорядженню відбуваються великі географічні відкриття, завдяки цьому спорядженню геологи та археологи виживають у різних екстремальних умовах, а наші студенти підкорюють вершини України та Європи. З наплічниками студенти відстоювали і незалежність України».