«Стан війни – це єдиний варіант для України на самостійне життя»
Як кажуть шаоліньські монахи – всі проблеми від голови. В Україні купа проблем, і всі – саме від голови. Ми не освічені і не любимо думати, а тому нами радо маніпулюють нечисті на руку політики, а також їх «спонсори». Дуже легко казати на чорне – біле, якщо тебе ніхто не збирається перевіряти.
За неписаними законами охлократії нам постійно підкидують «гарячєнькоє»: то утиски російської мови, то проблему вільного ринку землі, то тему пенсії або пільговиків. Кожна з цих проблем або не існує, або має єдине можливе рішення. Але для цього треба її раціонально оцінити. А тут вже геп – ми (народ) не хочемо цього робити. Зате ми радо підхоплюємо ідіотські гасла на кшталт «не продамо нашу землю арабським шейхам». Зі слиною з рота доводимо своєму сусіду, що землю нашу рідну скуплять саме араби, а не китайці.
Та є проблема, яка знаходиться згори, над усім. І саме цим питанням політики жонглюють останні п’ять років. Вони не будуть озвучувати єдине можливе рішення, бо це нівелює можливість маніпулювати невігласами, які раз у п’ять років мають велику владу – вирішувати.
Ця проблема – нерозуміння людьми сьогоднішньої війни. Нерозуміння, що ця війна почалася не в 2014 р, а десь так років 800 тому, з часів першої навали Золотої орди, спадкоємцем якої і є сьогоднішня Росія. Ми ніяк не усвідомимо, що кінця цій війні не буде, доки існує наш біснуватий сусід. А існувати він буде довго при будь-яких умовах, хто б там що не казав. Це величезна територія з безкінечною кількістю ресурсів, у тому числі й людського м’яса. Росія – не бідна країна, там просто люди бідні, у тому числі й морально.
Стан війни – це єдиний варіант для України на самостійне життя. Припинення війни можливе лише за поразки України або зникнення Росії. Все. Інших варіантів немає. Варто усвідомити це і не слухати тих, хто вам обіцяє «мир». Я не менше за інших хочу, щоб війни не було. Хочу займатись бізнесом, писати книги, подорожувати, а війна – ну ніяк не сприяє моїм захопленням. Але закривши очі на правду, суть речей не змінити. Саме розмови про «мир вже завтра» привели у владу тони популістів і мерзоти.
Нам треба усвідомити, що ми, наші діти і, можливо, онуки будемо жити з війною. На жаль, іншого варіанту мати самостійність для України не буде. Не при нас ця війна почалась, і не при нас вона скінчиться. Якщо ми хочемо бути українцями, війна має стати частиною нашої культури.
Автор: Валерій Ананьєв, письменник, мандрівник, ветеран АТО
