А тепер – тверезо про Ґрету. Хто вивів дівчинку на трибуну ООН?
Валерій Пекар: Вже всі висловилися про Ґрету Тунберг, хайп минув, тепер час розбиратися. Спектр оцінок розбігається від «смілива дівчинка кинула виклик лідерам світу» до «хвору дитину використали із корисливою метою», від «так далі жити не можна» до «відверта маніпуляція».
Очевидно, ми маємо справу з повідомленням. А повідомлення зазвичай має: адресата, відправника, канал та контент. Всі ці речі треба розглядати окремо, бо вони можуть бути дуже різними явищами.
1. Контент повідомлення складається із визнання, що продовження економічних та політичних процесів «як завжди» дуже скоро призведе до екологічного колапсу планети, а всі заходи щодо цього є незадовільними. Чи правда це? Наука стверджує, що правда. Про це написані тисячі книжок, які дуже стисло переказані у доповіді Римському клубу “Come On!”.
2. Канал комунікації — дівчинка на трибуні ООН. Канал зазвичай обирається так, щоб повідомлення було доставлено. З цієї точки зору, канал був обраний правильно: всі почули. Якби це був поважний вчений, всім було би начхати (власне, поважні вчені вже виступали сотні разів). Цей бар’єр не можна було пробити звичайними промовами.
Для пробиття бар’єру спеціально обирається маргінальний образ. Інакше суспільство не сприймає — воно навчене слухати лише маргіналів, бо мейнстрим нецікавий. Але тепер ви знаєте, як виглядала Жанна д’Арк, без якої не було би Франції (а без Франції світ був би не таким, як нині).
Для пробиття бар’єру спеціально обирається емоційний вихлюп. Інакше суспільство не сприймає — воно звикло сприймати лише супер-емоції та хайп, а до інформації ставиться байдуже. Далі буде ще гірше — всім вже зрозуміло, що треба кричати, аби бути почутим.
3. Адресат. Адресатом були обрані лідери країн, причому розвинених країн. Це не зовсім справедливо: забруднення атмосфери від Китаю, Індії та Росії набагато більше. Але від них ніхто не очікує зміни політики. Натомість очікується зміна політики від тих країн, де існує сильне громадянське суспільство, — найбільш розвинених країн світу. Отже, саме громадянське суспільство розвинених країн, а не політичні лідери держав, було адресатом повідомлення. (І тут ми повертаємося до вдалого вибору каналу повідомлення. Політичні лідери — цинічні падлюки, а громадянське суспільство легко розжалобити, якщо знайти правильний канал.) Вектор проблеми був свідомо повернутий трохи в інший бік. Ким і навіщо?
4. Відправник. Отут найцікавіше. Хто вивів дівчинку на трибуну ООН? Очевидно, є потужні лобістські сили, які захищають ідею зміни економічної парадигми, і так само є потужні сили, які підтримують існуючий порядок. Не забуваймо також про те, що світова екологічна проблема потребує свого роду «світового уряду», наддержавної організації, що втручається у суверенні справи країн — інакше катастрофу не відвернути, бо локальне урядування не впорається з глобальними проблемами. Отже, йдеться про владу над світом та трильйони доларів. А ви кажете, дівчинка. Не випадково багатьом коментаторам це нагадало «хрестовий похід дітей», одну з найбрудніших маніпуляцій людської історії.
Що буде далі? Все, що завгодно. Зміни у світовій політиці: санкції для забруднювачів. Зміни у світовій економіці: прорив технологічних інновацій, які стримувалися супротивниками (як це сталося на наших очах нещодавно з електромобілями). Поява нових релігій, визначними рисами яких будуть аскетизм та луддизм (боротьба з технологіями). Великі світові проекти задля різкої зміни катастрофічного тренду, що також відкриють шлях до інновацій, які нині покриваються пилом десь у лабораторіях. Нова мода і нові споживчі тренди (хтось підніметься, хтось збанкрутує).
Але цього всього не досить.
По суті, Ґрета закликає нас повернутися назад — туди, де вплив людства на довкілля ще не був таким катастрофічним. А нам треба рухатися вперед. Для цього потрібно нове мислення, Нове Просвітництво. Альтернативою є Нова Інквізиція — в умовах занепаду цивілізації природа розквітає. Результат для планети в обох випадках буде позитивним. Результат для людства — принципово різним. Якщо не зможемо вгору — підемо вниз.
Автор: Валерій Пекар, підприємець, викладач, громадський діяч
