Петро Охотін, політтехнолог: Давно я не бачив Юлію Тимошенко, яка не перебуває в опозиції. Тепер, здається, почалося. Зі з‘їзду на Турівській видно декілька посилів.
1. «Батьківщина» не включилася в гонку за «новими обличчями». Думаю, це робилося свідомо. У осі позиціонування «досвідчені» vs «нові» усі різко побігли в нішу з «новими», де створили «червоний океан».
Виглядає так, що у штабі на Турівській пішли шляхом позиціонування як «досвідчені». Звідси – перевірена команда у п‘ятірці списку.
2. З пункту першого випливає і позиціонування лідера партії. Вона не критикує Президента. Пропонує йому досвід. І зі свого досвіду ставить дедлайн – 100 днів на зміни.
Думаю, в команді Зеленського це мали би сприйняти в стилі agile-методології: три спліти по тридцять днів і 10 днів на постановку технічних завдань.
3. Думаю, ми побачимо у кампанії багато тез з «Нового курсу». Задача цих тез – соціально збалансувати програму команди Зе.
4. Кампанія буде вестися з основним меседжем «Обрали президента Зеленського – обираємо коаліцію з «Батьківщиною».
Мінуси такого позиціонування:
1. Малий маневр для провокацій, зокрема, в інтернеті. На президентських Порошенку вдалося наростити рейтинг, почавши вести агресивну кампанію в мережі. Зараз це в тренді.
2. Потрібно донести сигнал. Для цього слід провести мобілізацію кандидатів і депутатів до місцевих рад, мотивувати їх проходити двори. А робота «в полі» важча, ніж віртуальність. Про місцевого політика знають все. І саме через нього сприймають центральну кампанію.
3. «Батьківщина» обрала роботу з нішею людей, які читають тексти. Знаєте, такий типаж технічної інтелігенції, який у супермаркеті вибирає йогурт через наявність там складових бактерій, а не через круту рекламу чи Референс «у данон»? Важкий виборець. Але в емоційних інтернет-баталіях незаслужено забутий.
Автор: Петро Охотін