Контракти.ua

Юрий Романенко, политолог
Ситуация с законом по Донбассу - яркая иллюстрация ловушки в которую попала АП во главе с президентом. Когда они там о чем-то договариваются с Западом, но забывают, что власть опирается на легитимность, кот дает народ и его представители в Раде (как бы они часто идиотски не выглядели). Потом начинают быстренько запихивать договорняки в законы, аппелируя к необходимости момента. Но поскольку доверия нет, то возникает угроза напряженности. Я в 2014 на старте писал, что вопрос Донбасса будет определяющим для судьбы Украины, потому что от него зависит какой будет Украины и будет ли вообще. В общем, цугцванг Банковой - прямое следствия нежелания говорить вслух тяжелые и неприятные вещи. Поддержка иллюзий приводит к тяжелому токсикозу.
Андрей Шокотко, блогер
Закон не пустой, там есть важные вещи, но ничего судьбоносного, решающего, переломного. Например, некоторые Минские соглашения 2014 и 2015 годов названы "приоритетными" для восстановления территориальной целостности Украины. Таким образом, эти соглашения вводятся в законодательное поле и перестают быть непонятными посиделками. Однако, формулировки расплывчатые и ни к чему не обязывающие. Судя по тексту, Украина ориентируется на Минск, но не должна исполныять всё, что там скажут. Это радует.
СБУ отстраняют от руководства войной, власть над армией и ментами на Донбассе передается Объединенному оперативному штабу ВСУ. При этом российская оккупация названа российской оккупацией, а оккупационная администрация РФ названа оккупационной администрацией РФ. Слова "сепаратизм" в законопроекте вообще нет. Это, блин, неожиданно. Даже не верится. Ранее в официальных документах предпочитали расплывчатые или откровенно ложные формулировки - "сепартисты", "неподконтрольная территория", "террористы", "незаконные формирования".  Неужели хотя бы в этом, наконец-то, будет определенность на законодательном уровне? Если честно, не верится, так как речь пока о законопроекте, который в конечном варианте может стать неузнаваемым.
Далее в тексте о линии фронта - ее определяет Генштаб. Там будут объявлять те или иные населенные пункты оккупированными или неоккупированными. Перемещение людей и товаров через линию фронта остается без изменений - бессмысленные и жестокие ограничения на ввоз продуктов и личных вещей остаются. Издевательство над мирным населением продолжится.
В целом, закон лишь оформляет сложившееся положение вещей и цементирует его. Освобождению оккупированных территорий он не поможет. Да, войну возглавят военные, а не СБУ, это положительный момент, но не решающий.
Если закон будет принят, Украина предоставит армии четкое правовое обоснование ее использования на Донбассе (не прошло и четырех лет) - самооборона, борьба с оккупантами. Теоретически, это поможет во время освобождения захваченных Россией районов Донбасса, но военным путем их все равно никто освобождать не собирается. То есть, много шума из ничего.
Сергій Руденко, журналіст
Росія - агресор чи один із гарантів "мінських угод"?  У законі про реінтеграцію Донбасу Росія одночасно - і агресор, і один із гарантів виконання "мінських угод". Це ж якийсь політичний оксюморон.
Все, що відбувається сьогодні у Раді, свідчить про одне: українська влада не знає, що робити з окупованим Донбасом. Вихід із ситуації один - виконувати Конституцію України і поновити конституційний лад в ОРДЛО.
Україна сьогодні підтвердила, що виконуватиме мінські домовленності.
Отж, на нас чекають:
- Вибори до місцевих рад на окупованій частині Донбасу
- Амністія для окремих категорій бойовиків
- Призначення на цих територіях прокурорів, суддів, керівників правоохоронних органів за узгодженням із місцевими органами влади
- Створення загонів народної міліції із місцевих жителів
- Посилення і поглиблення добросусідських відносин між територіальними громадами, органами місцевого самоврядування окремих районів з адміністративно-територіальними одиницями Російської Федерації на основі угод про прикордонне співробітництво
- Вивчення і підтримка російської мови та будь-якої іншої мови
Так. І Росія - агресор.
Роман Шрайк, блогер
- а давайте примем закон о реинтеграции донбасса!
- но там же упомянуты минские соглашения!
- а мы все равно примем!
- а мы трибуну заблокируем!
- а мы!... а мы!... а мы корову разобьем, вот!
шум, крики, все начинают бегать, что-то кричать и стримить.
к наступлению темноты все расходятся по домам. в правительственном квартале остаются только разбитая корова и разгромленный мемориал героям небесной сотни.
Богдан Буткевич, журналіст
Кілька моїх вражень від проголосованих проектів по Донбасу - без зайвих емоцій та політиканства.
1) Всього цього цирку могло б не бути, якби АП та РНБО не влаштовували срачку&горячку, а нормальне обговорення важливих, вікопомних законопроектів заздалегідь, за кілька місяців. Потім вони дивуються, чого ж постійно трабли з парламентом. Ну так а як їм не бути, коли навіть депутати БПП ще ввечері в середу (!) не мали тексту законопроектів.
2) Нічого страшнішого за те, що вже було - не відбулося. За великим рахунком, Україна продовжує тактику тактичного (сорян за тавтологію) ухиляння від прямого визначення "війна з РФ" за допомогою юридичної казуїстики та затягування часу.
3) Де в чому ця тактика навіть цілком дієва, коли робиться типу крок вперед і два назад. З одного боку, говоримо про амністію та особливий статус, а з іншого - тільки за умови виведення російських військ. По факту, не буде ж ні того, ні іншого. Ці закони приймалися не для того, щоб їх виконувати. Щоправда, нас потім можуть ловити за тестікули рашисти, але то процес перманентний.
4) По Криму - та сама гра. Ми типу трохи не акцентуємося на ньому, щоб рашка взагалі погоджувалася про щось говорити. Паралельно намагаємося внести згадки про нього в документи так, щоб можна було до цього повернутися в будь-який момент. Подібна тактика Порошенка, з одного ж таки боку викликає огиду. А з іншого - має певне право на життя. Хоча вона ж таки постійно приносить величезну кількість проблем. Це як в ситуації з миротворцями, яку рашка спробувала використати проти нас же. Тепер, до речі, не зможе, бо в нас є залізний аргумент - як це може бути миротворцем рашка чи союзні їй країни, якщо вона у нас в законі названа агресором? Зрештою, багато в чому саме через це президент так спішив і наполягав з прийняттям цих законів. Кароч для Заходу зробили вигляд, що йдемо на поступки, на які ніхто не піде. Не через велику любов до країни, а через величезне бажання другого строку.
5) Головні позитиви - це, звичайно, визнання РФ агресором, заміна АТО на страшну абревіатуру ЗіЗНБіОСіВРЗАвДЛО ("Заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях"), скасування хай і формального, але очолення АТО Службою безпеки та визнання ОРДіЛО окупованими територіями. А, ну і те, що завдяки позиції НФ прибрали Мінські угоди з тексту.
6) Так що повторюся - не витрачайте нервів намарно. Зрад за ці 2 роки до виборів ще буде дуже багато. За великим рахунком, нічого супернового не відбулося. Ми продовжуємо жити в парадигмі затягування часу в сподіванні на санкції та потихеньку вчимося вести гібридну війну. Виходить так собі, але маємо, що маємо.
Юрий Касьянов, блогер
Шабаш кремлеботов под предыдущим постом ярко демонстрирует единство нашей правящей верхушки и Кремля вокруг так называемого "закона о реинтеграции Донбасса", который является ничем другим, как очередным предательством национальных интересов Украины. Впрочем, чего им переживать?.. С пенсиями население обдурили, прислуживающую судебную систему законсервировали... Всё идёт гладко.
Ладно. В свете уже принятых на этой неделе эпохальных законов, и в тени ещё не принятых - а ведь узаконят пораженческую "деоккупацию", как пить дать! - предлагаю срочно принять закон о наступившем мире, закон об обязательной любви, закон о всеобщем благоденствии, и заодно отменить все налоги, штрафы, алименты и уголовный кодекс.
Не вижу иных причин для роста пенсий, появления честных судов и ухода России с Донбасса как только по воле нашей богоизбранной миропомазанной Верховной Рады. И под дланью президентской, само собой.
Леонид Швец, журналист
Говорят, в Раде сейчас Содом и Гоморра. Вот не было никогда, а тут вдруг так неожиданно. Какой досадный сбой отлаженного, как часы, механизма власти. При таком-то мощном кулаке титанов государственного управления.
Сергей Фурса, инвест-банкир
Одного не понимаю. Где Парасюк? Савченко есть. Семенченко есть. А Парасюка нет. Волнительно. Может случилось что с человеком…
Павел Шехтман, блогер
Если вы хотите знать, мое мнение по поводу законов, предусмотренных «минскими договоренностями», то, будь я царем Украины, я бы проделал вот такую вещь.
1. Принимаются законы об особом статусе Донбасса, об амнистии, вообще все что хотят западники.
2. Ждется. Если в конце концов Путина таки заставляют передать границу Украине, то:
3. Проводятся массовые аресты по обвинению в военных преступлениях и преступлениях против человечности.
4. Конституционный суд отменяет закон об особом статусе по каким-нибудь формальным основаниям.
Если западники вякнут – сказать им, что мол Украина соблюдает свои международные обязательства очень строго – не менее строго, чем подписанты Будапештского меморандума. Но Украина – правовое государство, а в правовом государстве международные преступления амнистии и сроку давности не подлежат, а правительство не может диктовать свою волю Конституционному суду. Если вякнет Россия – просто послать ее нах#й без разговоров.
Валентин Красноперов, громадський активіст
Самопоміч своєю м'яко кажучи недалекоглядною позицією, давно зарубала собі рейтинг.
А все тому, що будучи перспективною партією зростаючого власника (багато хто асоціював), перетворилась у нудний, політиканський проект, який бореться з Мінськом. Блокади, скандали, які не дали країні жодної користі. От тільки що і залишається, сіяти зраду і негативний хайп на пустому місці. Рейтинги відповідні.
Кирилл Сазонов, политолог
Сегодняшний клинч в Верховной Раде - чистой воды прокол президента. Высокомерие Порошенко сыграло с ним злую шутку - нельзя полгода скрывать от депутатов и избирателей проект важнейшего закона, а потом требовать принять в срочном порядке. Ибо не Царь...
Самопомич, конечно, тоже не без дырок в голове - вам не нравятся Минские соглашения в законе? Мне тоже. Умным никому не нравятся по эту сторону границы. Ну так как раз именно эту статью Народный фронт требует убрать, о чем Максим Бурбак как раз с трибуны говорил. И уберут - иначе не хватит голосов. Внимательнее надо быть в зале. Но, повторюсь - вот такие конфликты - персональный про@б президента, слегка поймавшего звезду.
Высокомерие губит. Без Верховной Рады в парламентско-президентской республике Порошенко не может практически ничего. И без избирателей – тоже. Проблема в том, что он этого так и не понял. Ну, если судить по последним событиям – не понял. Кулуарные переговоры, кулуарные решения и потом попытки правдами и неправдами протащить это в статус закона. В России это проходит. У нас – нет.
Интересно, Порошенко сегодня поймет, что причина парламентского кризиса не в злокозненных депутатах, а в его высокомерии и пренебрежительном отношении к Верховной Раде? Ну, и к нам, то есть к избирателям такое же. Или сохранит веру в собственную мудрость, справедливость и происки коварных врагов? Янукович до последнего верил, что народ его любит, но интригуют коварные американцы…
Олеся Яхно-Белковская, журналист
"Самопомич" дрейфует в нишу "Свободи". Ну а где "Свобода" (я про результат парламентских выборов 2014 года) - известно.
После сегодняшнего поведения "Самопомочи" в парламенте и вправду начинаешь верить во встречу Андрея Садового с "посланниками" от российской власти, которая состоялась в Минске накануне начала акций политиков-"блокадников". Там согласовывались действия по блокаде ОРДЛДО. Думала, так, слухи. Теперь это не выглядит как слухи. Сорвать голосование в ВР, где Россия признается агрессором, - больше всего в интересах Кремля. Савченко, вырывающая микрофон у Турчинова во время слов о России как агрессоре, - сюда же.
Богдан Яременко, дипломат
Нотатка для Парубія. Закон про визнання Росії агресором залишатиметься пустою пропагандистською мішурою та балаканиною без закону про введення воєнного стану та про відсіч збройній агресії Росії. Тому, менше патетики, панове. Це так, як і з коханням - зізнання мало, треба довести справами.
Вадим Фульмахт, блогер
Почитал законопроект 7163. Не увидел ни особой зрады, ни перемоги. Из-за чего столько криков? Из-за лозунга с признанием РФ агрессором? И дальше что, ну признали и?
Далее. Теоретически, я понимаю, что включение пункта о "Минских" ограничивает наш маневр. Но это иллюзия - с точки зрения остального мира, имеют значения "Минские", а не наши законы, вы уж не сомневайтесь. Думаю, в АП на фоне "ришучих реформ" решили пойти на компромисс с Западом и некий символический жест: что вы к нам пристали с антикоррупционным судом, вот вам закон про Ордило, радуйтесь. Но это все равно символический жест и не более.
Что еще? Не сказано про Крым? Ок, в АП, вроде, согласны включить пункт про Крым - дурное дело не хитрое, лозунгом больше, лозунгом меньше - не принципиально. Нет указания сроков оккупации? Так этот закон не про конкретику, а про символику. И с какой даты считать оккупацию ОРДИЛО? Там в разное время разные пункты были захвачены.
Что еще? Вводится непонятный термин "Объединенный оперативный штаб ВСУ" с его таинственным начальником. Конкретики - ноль. Допускается торговля с ОРДИЛО под контролем этого начальника? Ну, такое.
Зато претензия Сыроид про относительную незаконность использования ВСУ снимается, насколько я понимаю. Короче, по-моему, это очередная имитация деятельности и буря в стакане воды. Было бы из-за чего срач устраивать. Просто шоу для ультрасов из обоих лагерей, не более.
Юрий Богданов, блогер
У меня, как гражданина, две вещи вызывают сегодня недоумение и отторжение:
1) демарш Самопомощи в Раде;
2) то, как и зачем в Николаеве убрали мэра.
Первое - явное подыгывание Кремлю.
Второе - неясное действие против принципа формирования местных органов власти.
Я не подозреваю в Сенкевиче хорошего мэра. И не скажу, что кричал бы ужасно, кабы у нас было, как в Казахстане (где мэров крупных городов назначают). Но. Нельзя в раскарячку быть между Казахстаном и Германией. Получится паршиво.
Олександр Милельсон, поет
І про парламентські дискусії. Якщо хтось не в курсі, то, наприклад, прискорення тіла у вільному падінні на нашій планеті становить (округлено) 9,8 метрів на секунду за секунду. І, беззаперечно, яка-небудь адміністрація президента може внести до парламенту законопроект, щоби було не 9,8, а, скажімо, 8,9. А яка-небудь парламентська фракція може повстати проти цього, й навіть вимагати взагалі прибрати із законопроекту згадку про гравітацію... Але закони природи від цього не зміняться. І прискорення так і залишиться 9,8.
Або, скажімо, можна внести законопроект зі згадкою про "Мінські угоди", а можна без згадки про них - але... Ну, ви зрозуміли.
Екатерина Золотарева, журналист
Сколько же на этом законопроекте о реинтеграции Донбасса попалилось народу) Одни присели на уже заезженных лошадок старой рос пропаганды и ноют в стиле «чому АТО, а не війна».
На все сопутствующие реально объявленной РФ войне им наплевать. Другие возмущаются, почему это вообще нужно реинтегрировать Донбасс, ведь «ракову пухлину треба не лікувати, а видаляти».  И пофиг на людей там, пофиг на память тех, кто за ту землю отдал свои жизни, а главное – пофиг на то, что если мы сольём Донбасс, Путин тут же пойдёт дальше и устроит то же самое уже не на 7% территорий, а на трети страны.
Третьи на полном серьезе недоумевают, почему в законопроекте о реинтеграции ДОНБАССА нет ни слова о КРЫМЕ. Действительно странно, чё это в ресторанах обувь не чинят.
Депутаты убежали дальше всех: срывают голосование за законопроект всеми доступными способами, вплоть до очередных показательных цирков с драками прямо в Раде. И правда что: свои полезные идиоты рады стараться не хуже чужих. Оххх, не Путиным единым – не им одним живо у нас всё то говно, что не даёт нам жить по-человечески. Если б вы только знали, как вы все уже за#бали.
Блд, и с этими дебилами в Раде люди всерьёз обсуждают перспективу перехода на парламентскую республику с упрощением должности президента? Разве что сразу в пакете с переименованием страны в Сомали. Там тоже вопросы решают малоадекватные клоуны.
Марина Данілюк-Ярмолаєва, журналіст
1. Величезний мінус закону про Донбас, те, що з липня ним крутили і вертіли як хотіли. Було і про миротворців, і про амністію, і про дозвіл торгівлі з окупантом, і про вибори в ОРДЛО тут і зараз. По факту закон на 15+2 сторінок початково демонізували. Бо якщо внутрішньо опозиційна чверть БПП відверто плювала в творіння АП -- на яку фахову роботу можна було сподіватися із Левченком та "Самопоміччю"?
2. Те, що закон ухвалюють в п'ятницю за наполяганням Порошенка напередодні зустрічі Волкера та Суркова в Сербії щодо України -- це ще раз свідчить, що оцей док дотрібен для міжнародних партнерів. Щоб надавали підтримку і від'ібались, де не просять.
3. Закон сирий і кособокий. І цілком у стилі Петра Олексійовича, який претендує на лаври найкращого дипломата. Про Крим у законопроекті не згадували, але погодились включити до закону про реінтеграцію окупованих територій після вечірнього засідання БПП та численної критики про розділення проблеми Криму та Донбасу.
4. Посилання на Мінські угоди вилучене за наполяганням НФ, попри агресивні залякування порохоботів "що без них санкції знімуть". НФ довів, що без партнерства з коаліцією Петро жодну свою передвиборчу хотєлку "я миротворець" в раді не проведе.
5. Визнали збройну агресію РФ. ОРДЛО окупованими територіями. Це плюс.
6. Прописали пункт про єдиний оперативний штаб для відсічі збройної агресії. Це теж плюс, особливо, коли пам'ятаєш який розброд, шатаніє і відсутність комунікації були між СБУ, ЗСУ та МВС на початку війни.
7. Цей закон взагалі нічого не змінить у проблемі, що для того, аби було кому стримувати агресію і будувати кар'єру офіцера -- треба пристойну зп, житло для родини і класну техніку. Цей закон також не знімає проблеми з інформаційною роботою в Генштабі і МО, які спричиняють купу скандалів і маніпуляцій. Це також не знімає проблем військової контррозвідки СБУ, де керівні кадри сиділи ще при ранньому Януковичу. Це законопроект для фіксації юридичних формальностей, затягування часу і галочок для Меркель та Волкера.