Чому українці - непрофесійні?
В останні кілька місяців вийшло кілька яскравих текстів, де фіксувалось те, що рівень професійності багатьох українців є вкрай низьким. Серед авторів, зокрема, - Мостова і Грицак.
На жаль, у статтях був лише поставлений діагноз, однак не вказані причини хвороби. Це призвело до того, що я тепер раз по раз натикаюсь на розпачливі зойки в ФБ: «Ну, ось в цьому і головна причина наших негараздів. І як з цього виплутатись?».
Так от. Як на мою думку все якраз – навпаки. Ми не тому живемо в дупі, бо непрофесійні, а ми – непрофесійні, тому що живемо в дупі.
Професійність не виникає через силу волі. Не всі з нас Мартен Ідени. Більшість стає професіоналами, бо просто приречені це зробити. Бо нормальна економіка потребує саме професіоналів, і якщо ти любитель – то твоя доля – соціальні подачки.
Але тут і криється головна халепа. Бо це закон НОРМАЛЬНОЇ відкритої економіки. А якщо в нас великий бізнес – монополізований, середній – годує армію «правоохоронців» і їхніх друзів з влади, а малий взагалі ховається в кущах – то тут професіоналізм не потрібен. Бо за професіоналами ганяються тоді, коли треба випередити конкурента.
Яскравий приклад – український IT. І зарплати високі, і конкуренція на ринку праці існує, і професіоналів багато. Бракує, звичайно, але більше, ніж в інших галузях. А чому? А бо їм від прокурорів легше втекти в комп’ютерну хмару. Правда, якщо занадто виростають, то їх тут чигає СБУ. Так що ризики однаково лишаються.
А найяскравіший приклад – іновації. Подумайте самі,якщо ви раптом придумали вічний двигун, ви цей проект з України будете запускати чи переїдете про всяк випадок в Швейцарію? Від наших силовиків подалі? Питання риторичне.
Тому спершу – відкрита економіка. Потім – професіоналізм. І що кумедно: не треба тратити мільйонів на «просвітництво мас». Люди самі навчаться.
А розпачливо розводити руками – це вважати, що українці тупіші за інших, а головне – дуже тішити владу, яка цим аргументом прикриватиме власну тупість чи корупцію.
Автор - Олекса Шалайський, "Наші грош
