Невідома Хмельницька область: що варто побачити туристу
В цьому фотонарисі ми запрошуємо вас відвідати нові цікаві місця Хмельницької області. Чого вартий один тільки Отроків – свого часу територію фактично автономної держави епатажного реформатора Ігнація Сцибор-Мархоцького! Ми пропонуємо завітати до кінематографічних акуратних Божиківців, до Фельштина з його костелом, який будував відомий масон, дослідити колишню прикордонну Тарноруду та неоготичну Новоселицю, де вирували справжні пристрасті, або ж зануритися у атмосферу таємниче-привабливого Чорного Острова, де програвся до спіднього композитор Ференц Ліст, та у якому живе власний привид – нещасної дівчини Лаури.
Почнемо наш нарис з Божиківців – охайної, дуже живописної садиби, що належала родині Колонна-Чесновських. Сюди варто завіти хоча б заради світлин на фоні акуратно відреставрованого будинку. В 1920-х роках в ньому розмістили школу, з якої вийшла певна кількість відомих людей, у т.ч. скульптор Василь Корчовий. Він і подарував Божиківцям скульптуру «Мислителя» - нашу «відповідь» Родену, що стоїть біля палацу. В школі діє непоганий краєзнавчий музей.
В селі Новоселиця стоїть незвичної архітектури палац у стилі британської готики. Його збудувала польська родина Гіжицьких. Найбільше уславилося з цією родини подружжя Йосипа та Елеонор Гіжицьких, які мешкали в палаці на початку ХХ ст. Елеонор була американкою, племінницею посла США в Австро-Угорщині. Молодята відрізнялися буремною вдачею: Елеонор, яка переїхала зі Штатів у новоселицьку «глушину», регулярно влаштовувала чоловікові скандали, звинувачуючи того в ігроманії та подружній зраді (і було за що), але сама подружньою вірністю також не відрізнялася, та, до того ж, була схильна до чарки. У підсумку, 1908 року, Елеонор втекла з маєтку з 3-річною донькою та сховалася у Британії, але чоловік знайшов їх там, та викрав малу за усіма правилами голлівудських сценаріїв, після чого зажадав від дружини викупу у мільйон доларів. Цей скандал тягнувся 9 років, та завершився розлученням пари. Йосип навіть втрапив до в’язниці та пізніше помер у ганьбі та забутті, а ось Елеонор стала в США відомою редакторкою та видавчинею, при цьому продовжуючи постійно втрапляти в усілякі скандали. Врешті-решт померла від алкоголізму та вживання наркотиків. Про цю історію варто згадати, перебуваючи у Новоселиці.
Не менш цікавою є історія Отрокова, де зберіглися рештки замку та «форуму» Ігнація Сцибор-Мархоцького (1755-1827) – епатажного магната, який «грався» у самостійність своїх володінь, проводячи в них доволі відчутні реформи, надавши селянам волю, займаючись різноманітним благодійництвом та навіть пропагуючи нову віру, схожу на давньогрецьке язичництво. За релігійні та політичні експерименти графа все ж таки одного разу арештували, але відпустили на прохання вдячних підданих. Хоча після смерті Ігнація усі його реформи були анульовані, пам’ять про дивакуватого магната зараз відроджується через активність місцевих ентузіастів: в Отрокові багато років проводився однойменний фестиваль, під час якого популяризують спадщину графа, і є музей, де розповідається про нього.
Тарноруда на Збручі також відома через ще одну родинну драму, але вже криваву: 1911 року власник тутешнього палацу, російський офіцер Мордвинов, застрелив в саду дружину, на 30 років молодшу за нього, через зраду останньої. Палац та сад існують і зараз. Тарноруда цікава й іншим: колись прикордонне містечко обабіч Збруча, воно тепер розташовано на одному березі – річище після 1945 року було штучно змінене. Так у селі опинилися два костели – від двох колишніх окремих поселень. Один, 1754 року, має незвичну присвяту Божої Матері Скапулярію (частина одягу ченців), інший, 1816-го – на честь Св. Станіслава. Можна побачити будівлі колишніх прикордонних застав, радянську ГЕС 1930-х років, а на місцевому цвинтарі є доволі цікаві пам’ятники. Хоча і поганому стані, ще стоїть і будинок, де народився лікар-імунолог зі світовим ім’ям Бернард Халперн (Гальперін; 1904-1978), дуже відомий у Франції, та практично забутий в Україні.
В селі Гвардійське (раніше - Фельштин) стоїть костел, зведений в середині XVIII ст. Тадеушем Граб'янкою – масоном, другом Каліостро та володарем також і Сутківців (про тамтешню церкву ми розповідали в минулому нарисі). Храм дуже ретельно реставрований, в приміщенні діє музей костелу. А поблизу села встановлений пам’ятний знак пункту геодезичної дуги Струве – грандіозного проекту ХІХ сторіччя по вимірюванню діаметру Землі. До слова, опорні пункти - свідоцтва цієї титанічної роботи, що тривала 40 років під керівництвом російського професора Струве - внесені до списку ЮНЕСКО.
Нарешті, ми опиняємось у Чорному Острові – місцевості, яка належала родині Пшездецьких. Найвідомішою з них стала юна красуня Лаура, яка померла від туберкульозу кісток у 21 рік. Її розкішний надгробок колись стояв в тутешньому костелі, але після закриття останнього був перевезений до Кам’янця, де досі стоїть в притворі вже кафедрального міського костелу. В радянську добу костел в Чорному Острові було розграбовано, поховання Пшездецьких сплюндровані. Зараз храм відроджено.
Палац в Чорному Острові вцілів, але його гостьовий флігель (колись у готичному стилі) був перебудований до невпізнання, та 2001 року зайнятий обласною бібліотекою. В старій частині палацу можна побачити грубки, дубові сходи та ліпнину в центральній залі. Тут діє музей Чорного Острова, де вам розкажуть не тільки сумну історію Лаури, що стала офіційним привидом містечка, але і про композитора Ференца Ліста, який програвся тут у карти та відробляв концертами борг її батькові – суворому Каролю, і про байкаря Леоніда Глібова, який вчителював в містечку, але розсварився все з тим самим Каролем, відчутно утискавшим селян.
Також в Чорному Острові є Преображенська церква XVIII ст. з чудотворною іконою, яка допомагає, за словами настоятеля, жінкам у питаннях вагітності та материнства. Дуже оригінальною спорудою є і колишня ратуша (вона ж – «аустерія», або ж гостинний двір). Декілька років тому споруда частково згоріла, але зараз її заходилися відновити.
Повний варіант статті можна прочитати тут: http://kontrakty.ua/article/136097
Божиківці. Ну чим не зразкова садиба? Практично все, як при панах... Фото - DemmarcosЗараз в цій охайній садибі - школа. Фото - "Хмельничичина туристична"Мислитель сидить в саду перед палацом. Фото - "Хмельничичина туристична"Новоселиця. Палац Гіжицьких. Фото - А. БондаренкоФасад палацу в Новоселиці. Романтична готика в англійському стилі. Фото - А. БондаренкоГраф Йосип Гіжицький та молодята граф та графіня на тлі маєтку в Новоселиці, 1904 рік. Єдине їхнє фото разом, зроблене в УкраїніФото 1908 року. Цього року Елеонор Паттерсон-Гіжицька з донькою Феліцією втечуть з Новоселиці до БританіїОтроків. Загальний вигляд замку Сцибор-Мархоцького. Фото - Blacky KamienczankaОтроківський замок зблизька. Фото - А. БондаренкоОтроківський замок. Фото - В. СтецькийБіля палацу - територія т.зв. форуму, де Сцибор-Мархоцький проводив свої дивні свята та релігійні церемонії. Фото - В. СтецькийТріумфальна арка в Отрокові. Фото - DemmarcosІгнацій Сцибор-Мархоцький на тлі колажу з зображеннями пам'яток його володіньТаку туристичну мапу околиць Отрокова та Миньковців було видано до фестивалю 2013 рокуТарноруда. Мапа авторства Ф. фон Міга, 1763-1782 рр. Можна чітко побачити два поселення, розділені Збручем. Фото - А. МайхерКостел Божої Матері Скапулярію, 1754 р. Фото - А. Майхер
Збруч в районі Тарноруди змінив річище в радянську добу. Фото - Blacky KamienczankaКостел Св. Станіслава. 1816 р. Тернопільська частина Тарноруди. Фото - В. ІщукПалац Мордвинових. Фото - DemmarcosЗанедбаний будинок, в якому народився видатний лікар Бернард Халперн. Фото - А. МайхерФельштин (Гвардійське). Костел Св. Войцеха - шедевр бароко. Фото - В. ІщукКостел будувався біля 40 років - з 1753 по 1791 рр. Фото - С. ПетровІ не скажеш, що костел відновлювали - так ретельно все зроблено, що реставрацію можна вважати зразковою. Фото - Д. ПолюховичВ інтер'єрі фельштинського костелу. Фото - Д. ПолюховичПам'ятний знак на місці пункту Дуги Струве. Фото - С. ЗискоТаким колись був палацовий комплекс Пшездецьких в Чорному Острові. Переходу та башти зараз не існує, лівий корпус втратив готичні риси. Малюнок - Н. Орди
Чорний Острів. Старий корпус палацу, в якому зараз - музей. Фото - IGotoWorldВ інтер'єрах палацу. Фото - ZalgadinaНадгробок Лаури Пшездецької - справжній шедевр європейської скульптури. Поруч - бюст її суворого батька Кароля. Знаходяться в притворі костелу в Кам'янці. Фото - ZalgalinaУспенський костел. Фото - А. БондаренкоПам'ятник Глібову перед новим корпусом школи в Чорному Острові. Фото - К. ФедоровичПреображенська церква в Чорному Острові, XVIII ст.ю В ній знаходиться чудотворна ікона - «Пречиста з вишеньками». Фото - DemmarcosЧудотворна ікона з церкви у Чорному Острові. Фото - К. Жужа
Деякі птахи в світі досягають високого зросту, і почуваються краще на землі, ніж у небі.
Нашу планету населяють птахи різних розмірів. Серед них є ті, хто порівнянний зі зростом людини і при цьому здатний ширяти над хмарами з неймовірною динамікою. Але також у природі є "льотчики", які злітають лише в разі нагальної потреби. Discovery Wildlife розповідає про п'ятьох птахів із найбільшими розмахами крил. Пише УНІАН. Про це повідомляють Контракти.UA.
1. Мандрівний альбатрос (Diomedea exulans)
Найбільший літаючий птах, розмах крил якого в розправленому стані сягає 3,5 метра. Це фантастичний планер, здатний пролетіти сотню кілометрів, не зробивши жодного помаху крил. Але коли йому потрібно прискоритися, він може розвинути швидкість до 140 км/год.
Мандрівний альбатрос збирається для розмноження великими колоніями на віддалених островах поблизу Південного полярного кола і на деяких островах Південної Атлантики. У негніздовий період цей птах борознить океанські простори.
2. Кучерявий пелікан (Pelecanus crispus)
Пелікани - найбільші родини літаючих птахів у світі. Кучерявий пелікан (також відомий як далматинський пелікан) - найбільший у своєму виді і навіть потрапив до Книги рекордів Гіннеса. Довжина його тіла може сягати 1,8 м, а розмах крил - 3,2 м. Тварина отримала свою назву не через плямисте оперення, а насамперед через те, що її ареал проживання включав Далмацію в Хорватії. Проте з 1950-х років вона вимерла в цій місцевості. Тепер цього птаха можна зустріти в Південній Європі, на Близькому та Далекому Сході.
Є ще великий білий пелікан із розмахом крил близько 3,6 м, який не надто поступається в розмірах колишньому представнику балканського узбережжя.
3. Лелека марабу (Leptoptilos crumeniferus)
Цей гігантський лелека мешкає в Африці на південь від Сахари, його можна відрізнити від інших видів лелек за сіро-білими крилами і довгими голими мішками на горлі.
Розмах крил лелеки марабу становить 2,6 м, але за даними натуралістів Фішера і Петерсона, був зареєстрований також екземпляр із розмахом крил 3,7 м.
Вони не літають високо в небі, вважаючи за краще залишатися близько до землі, щоб полювати за їжею. Цей вид лелек часто приєднується до стерв'ятників, щоб харчуватися падлом, переміщаючись разом із великими стадами тварин.
4. Андський кондор (Vultur gryphus)
Цей птах є найбільшим серед хижих родичів. Андський кондор мешкає в Південній Америці, може досягати висоти 1,4 м і розмаху крил 3,3 м. Вага самців становить 11-15 кг, а самок - до 11 кг.
Андський кондор використовує повітряні та термічні потоки, щоб підтримувати своє важке тіло в польоті.
Цей вид останнім часом перебуває під серйозною загрозою зникнення. Здійснюються спроби запобігти його вимиранню.
5. Африканська велика дрохва (Ardeotis kori)
Це найважчий літаючий птах і один з найбільших. Незважаючи на розмах крил до 2,75 м, дрохва-корі може важити до 19 кг, що досить багато, щоб підняти себе в повітря.
Через величезну вагу цей вид дрохв витрачає багато енергії на політ, - вони злітають тільки в разі крайньої необхідності. Африканська велика дрохва воліє проводити більшу частину часу, добуваючи їжу на землі: харчується гусеницями, гнойовими жуками, а також різноманітними травами і насінням.
Нині вважається, що понад 50% популяції великої дрохви перебуває далеко від їхніх традиційних ареалів у Центральній Європі та Центральній Азії.
В Україні з'являються рідкісні види птахів
Як повідомляв УНІАН, уже протягом кількох років в Україні живуть конкуренти для рибалок: рожевий фламінго, рожевий і кучерявий пелікани. Про появу рідкісних птахів розповів виданню Телеграф начальник науково-дослідного відділу ННПП, кандидат біологічних наук Микола Роженко.
Крім того, на території України оселився птах, який раніше був рідкісним. Йдеться про припутня, який тепер став постійним мешканцем міст нашої країни. Припутень (або в'яхир) нерідко може зустрітися в міських парках. 27.11.2025 — 5 — 162
Зокрема, на Печерську сталося влучання у багатоповерхівку.
Сьогодні вночі, 25 листопада, російська армія завдала комбінованого удару по Києву. У столиці кількість загиблих зросла до двох. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомили у пресслужбі Національної поліції.
Внаслідок нічної атаки пошкоджено житлові будинки та цивільну інфраструктуру у Голосіївському, Дарницькому, Деснянському, Дніпровському та Печерському районах.
У Печерському районі сталося влучання у 22-поверховий будинок. Сталися руйнування та виникла пожежа.
У Дніпровському районі виникла пожежа у дев’ятиповерховому будинку. Відомо про двох загиблих, серед яких 86-річна жінка. Особа другого загиблого наразі встановлюється. Пʼять людей зазнали травм.
“Двоє загиблих у столиці внаслідок нічної атаки ворога”, - наголосив мер Віталій Кличко.
Пізніше він уточнив, що кількість травмованих зросла до дев’яти осіб. Серед потерпілих одна дитина. Трьох дорослих госпіталізували до лікарень, додав міський голова.
Нагадаємо, близько сьомої ранку під час масованої повітряної тривоги РФ запустила "Кинджали". У Києві сталися потужні вибухи. Окрім того, у напрямку міста летіли безпілотники та крилаті ракети.
Зокрема, зранку під атакою опинився Святошинський район. Через обстріл сталися руйнування в нежитловому приміщенні. За даними влади, щонайменше четверо осіб загинули. 25.11.2025 — 4 — 638
Перша — 18 листопада, «Михайло Андрієнко-Нечитайло. Херсон — Париж». Друга, наступного дня — «Те, що болить». Перша — одного художника, друга — колективна.
Михайло Андрієнко-Нечитайло народився та виріс у Херсоні, а більшу частину життя мешкав у Парижі. Він є представником спільноти, відомої як Паризька школа (École de Paris). Роботи, що представлені, стисло показують шлях творчих пошуків митця. Це перша в Україні його персональна виставка, вона присвячена третій річниці визволення Херсона від російських загарбників та створена спільно з Херсонським обласним художнім музеєм імені О. О. Шовкуненка.
Друга виставка складається з кількох блоків. Центральна частина «нехудожня»: в найбільший залі фотографії разом з текстом розповідають про бійців 82-ї окремої десантно-штурмової бригади, які або зникли безвісти, або загинули, або потрапили у полон. Цей документальний проект «Не народжені для війни» створений їх родинами.
Остання зала наповнена живописними картинами, скульптурами, фотографіями дійсних та колишніх військовослужбовців, а також волонтерів. Це проект «Мистецтво, що повертає до життя». Твори різняться і тематикою — якісь цілком мирні, якісь пов’язані з війною. А починається виставка фотографіями Юрія Білака, українця, який зараз мешкає у Франції. На них зображені діти на тлі зруйнованих споруд, в рідних для них місцях — «Дитинство, що втратило тишу». Виставка присвячена Дню захисту дітей, Дню Гідності та Свободи, Міжнародному дню волонтера та Дню Збройних сил України.
Обидві триватимуть залишок листопада та майже весь грудень.
Дві виставки в неділю завершують свою роботу: «ВІЧ-НА-ВІЧ з Іваном Айвазовським» (про неї ми писали раніше) та Триєнале сценографії імені Данила Лідера «Київська школа». На останній представлено театральні костюми та ескізи до них, макети сцен, фотографії з вистав. Ці предмети пов’язані з театральними подіями, які відбувалися протягом останніх трьох років. Виставка робиться вшосте.
З 14 листопада по 2 грудня проходить Фестиваль сучасного колажу CUTOUT 2025. А майже до кінця січня триває виставка «Олександр Мурашко. Київські вібрації», що присвячена 150-річчю від дня народження цього видатного живописця.
Текст та фото — Олександр Зубко 23.11.2025 — 25 — 2071
Карликова ігрунка — це пальцеподібна мавпа, яка є найменшим приматом світу, та важить не більше 140 грамів.
У глибинах тропічних лісів, що розкинулися п’ятьма країнами Південної Америки, ховається унікальний рекордсмен. Карликова ігрунка, або пальцеподібна мавпа, є не просто дивом природи, а й найменшим приматом у світі. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Її зріст рідко сягає 16 сантиметрів, а вага не перевищує 140 грамів, пише Т4.
Цей мініатюрний вид приматів поділяється на дві окремі популяції: північну карликову ігрунку (Cebuella pygmaea) і східну карликову ігрунку (Cebuella niveiventris). Вони демонструють чітку екологічну перевагу, оселяючись переважно в лісових масивах поблизу річкових берегів. Така локалізація забезпечує їм багатий підлісок — густе природне укриття та постійне джерело живлення.
Їхнє хутро має характерне оранжево-коричневе забарвлення зі смугастим візерунком, відомим як агуті. Хвости цих мавп значно довші за тіло та слугують важливим інструментом для утримання рівноваги під час спритних пересувань по гілках джунглів.
Раціон мавп цього роду є доволі спеціалізованим: вони пристосовані до харчування камеді та деревним соком, для доступу до яких вони вигризають отвори в деревах. Також вони їдять дрібних комах та фрукти.
Невеликий розмір робить цих мавп легкою здобиччю для хижаків, таких як: орли, яструби чи змії. Аби захистити себе, ігрунки живуть сімейними групами (можуть налічувати до дев’яти мавп). Перебування у великій спільноті дозволяє ігрункам ефективніше моніторити навколишнє середовище, оперативно помічаючи хижаків і реагуючи на них.
Відтворення у пальцеподібних мавп також має свої особливості. Період вагітності триває близько 4,5 місяців, і самка часто народжує близнюків, що є рідкістю для приматів. Піклування про нових членів сім’ї — це спільна справа: батько та старші брати і сестри активно долучаються до виховання малечі, носячи їх на своїх спинах.
Проте, майбутнє цих тварин знаходиться під загрозою. За даними Міжнародного союзу охорони природи (МСОП), обидва підвиди карликових ігрунок наразі класифікуються як вразливі, що свідчить про високий ризик їхнього зникнення в дикій природі.
Особливе занепокоєння викликає північна карликова ігрунка, чия популяція, за оцінками, скоротилася на третину (30%) протягом останніх трьох поколінь.
«Основними загрозами є погіршення якості середовища існування через нещадну вирубку лісів для видобутку корисних копалин, нафти та плантацій пальмової олії. Крім того, ці унікальні мавпи стають жертвами браконьєрства, потрапляючи до незаконної торгівлі домашніми тваринами, що ще більше ставить під ризик їхнє виживання. Збереження цих мініатюрних чудес природи є важливим завданням для екологів та всього людства», — зазначає видання.
Нагадаємо, у Китаї дослідники виявили абсолютно новий вид риб, які мають блідий колір, майже не бачать і мають дивний «ріг» на голові, призначення якого наразі залишається загадкою. 22.11.2025 — 4 — 974
Дослідники повідомили про знахідку давньої глиняної фігурки, яка відкриває нові дані про вірування людей періоду переходу до осілого життя.
В Ізраїлі під час розкопок знайшли глиняну фігурку віком близько 12 тисяч років із зображеннями жінки та гусака. Дослідники припускають, що артефакт відображає давні вірування у надприродних істот, схожих на тварин. Фігурка належить до епохи переходу людей до осілого життя. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Дослідженняопублікованев журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Скульптурне зображення було виявлено на території стоянки, що належала Натуфійській культурі, яка існувала приблизно від 12500 до 9500 року до нашої ери. Представники цієї давньої спільноти проживали на землях, що охоплюють сучасні Ізраїль, Йорданію, Ліван, Палестину та Сирію. Натуфійці відомі тим, що вели осілий спосіб життя та, можливо, почали культивувати рослини ще до настання Неолітичної революції — епохи переходу від збирання та полювання до землеробства і тваринництва.
Знахідка була зроблена всередині круглого приміщення, яке слугувало місцем поховання. Фігурка лежала поряд із могилою дитини та колекцією людських зубів.
Хоча спочатку фігурка була виготовлена з єдиного шматка обпаленої та пофарбованої червоним пігментом глини, на момент виявлення вона розкололася на три фрагменти. Зображення являє собою жінку, що сидить навпочіпки, з примітивно позначеними статевими ознаками: лобок позначено трикутником, а груди — двома симетричними овалами. Цей артефакт є одним із найдавніших відомих зображень жіночої постаті серед культур, які передували Неолітичній революції.
Позаду жіночої фігури розташована постать птаха, що ніби обіймає її своїми крилами. Найімовірніше, це зображення гусака, оскільки кістки цих птахів часто знаходять як на цій, так і на інших натуфійських стоянках.
Гіпотези та Тлумачення
Побутова версія: Одна з початкових гіпотез припускала, що птах міг бути зображений як здобута дичина, яку жінка несе до поселення.
Міфологічна версія: Однак, враховуючи нахилену вперед позу жінки, а також те, що птах виглядає живим, дослідники схиляються до міфологічного або ритуального тлумачення. Цілком можливо, що зображення відображає зростання ролі жінки у ритуальних та сакральних практиках тогочасного суспільства.
Цікавим додатковим висновком стало порівняння часткового відбитка, знайденого на фігурці, з відбитками сучасних людей. Науковці припустили, що цю скульптуру, найімовірніше, виліпила жінка.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що на північ від Кір’ят-Гат археологи з управління старожитностей Ізраїлю розкопали монастир віком 1500 років. 20.11.2025 — 5 — 1224