200 фотографій, відібраних у шортліст цьогорічного конкурсу "Портрет людства" (Portrait of Humanity) і знятих ще до карантинних обмежень, прагнуть довести, що спільного між нами більше, ніж відмінного. Ці фото увійшли до альбомому видавництва Hoxton Mini Press. У вересні 100 фотографій-переможців демонструватимуться у багатьох країнах світу, а також - уперше в історії - за 34 тисячі кілометрів від землі, завдяки співпраці з фірмою Sent Into Space. Цього року у фотоконкурсі, який проводиться компанією 1854 Media, взяли участь представники 36 країн.
Ґрета Тунберг на сцені у Монреалі (Канада), фотограф Ерік Демерс
«Максим», фотограф Вівек Вадолія, м. Лондон. «16-річний Максим почав відвідувати кінноспортивний клуб Ebony, що у лондонському районі Брикстон, п'ять з половиною років тому. До того часу він ніколи не мав справ із кіньми. Очевидно, що Максим дуже відданий цьому клубові - він приходить кілька разів на тиждень і допомагає доглядати за тваринами. У клубі панує прекрасна родинна атмосфера. Схоже, робота з кіньми позитивно впливає на психічне здоров'я підлітків»
«Плавці», фотограф Аттіліо Ф'юмарелла, м. Бірмінгем. «Понад сто плавців зібралися у величному, але порожньому басейні на знак протесту проти закриття історичних Купалень на Моузлі-роуд, що вперше відкрили свої двері в 1907 р. Міська рада Бірмінгема збиралася назавжди закрити цей басейн у 2015 році. Та нещодавно Всесвітній фонд охорони пам'яток включив його до свого списку об'єктів під охороною, подарувавши історичному басейнові нову надію»
«Бабусі танцюють», фотограф Ан Ронг Сюй, м. Нью-Йорк. «Це учасниці танцювального гурту, який складається з людей старшого віку і виступає у корейському кварталі Квінзу. Ці бабусі танцюють, сміються і явно отримують задоволення»
«Мить, розділена на двох», фотограф Удаян Санкар Пал, м. Ченнаї, Індія
«Моя бабуся на ліжку», фотограф Лідевей Мюлдер, м. Харен, Нідерланди. «Моїй бабусі 82, але вона мені як подружка. Вона молода душею і жартівлива; вона навчила мене бути незалежною як жінка. Вона боролася за рівність, відколи була ще малою»
«Ближче до неба», фотограф Мауро Де Беттіо, регіон Тіграй, Ефіопія. «Кеші Ассефа Гаґос - священник церкви Абуна Ємана Ґу, ймовірно, найнедоступнішої святині на землі. Цю церкву витесано на вершині монолітної скелі, з прямовисними схилами з усіх боків. Дістатися туди можна лише пішки, по крутих сходинках»
«Іґґі Поп», фотограф Антуан Велінг, м. Сідней, Австралія. «Ікона панку Іґґі Пор виступає у сіднейській Опері, в оточенні фанатів, які радо пристали на його запрошення потанцювати з ним на сцені»
«Джейсон», фотограф Росс Ланденбергер, м. Нью-Йорк. «Я познайомився з небінарною особою на ім'я Джейсон ще у 2006 р. на інтернет-форумі скейтбордистів. Тоді ми обоє приховували свою ідентичність і віддавали перевагу спілкуванню онлайн, почуваючись ізольовано через сексизм і гомофобію у спорті. Ми разом працюємо над тим, щоби квірів краще сприймали у спільноті скейтбордистів»
«Абдулла», фотограф Марко Різовіч, м. Біхач, Боснія і Герцеговина. «Афганець Абдулла позує для цього портрета на закинутій фабриці, де тисячі біженців самостійно організували несанкціонований табір. На батьківщині він втратив двох синів у міжплемінній сутичці - і після цього втік, щоб убезпечити решту родини. Абдулла мріє зібрати свою родину в безпечній країні та живе заради того дня, коли знову зможе обійняти своїх трьох дочок і єдиного сина, який залишився»
«Залізна жінка», фотограф Кетрін МакФі, м. Дака, Бангладеш. «Ця жінка - одна з мільйонів тих, хто були змушені залишити свої села й податися у бангладеську столицю у пошуках роботи. Її домівка тулиться просто біля залізничної колії»
«Амбер», фотограф Юстін Джаллінкс, комуна Діпенбек, Бельгія. «Це 13-річна Амбер Вандерверт. Вона потерпає від прогерії - надзвичайно рідкісної хвороби, що викликає швидке й передчасне старіння організму. Амбер має зріст 1 м 15 см і важить лише 15 кг. Вона не по роках мудра і дуже кмітлива. Скоро після того, як моя мама померла відносно молодою, я побачила документальний фільм, де згадували історію Амбер. Вона мене сильно зачепила, тож я зв'язалася з сім'єю дівчинки й попросила дозволу зробити її портрет»
Вибухи в Бучі на Київщині організував 21-річний місцевий житель.
У Бучі правоохоронці затримали виконавця сьогоднішнього подвійного теракту, внаслідок якого дістали поранення двоє правоохоронців. Пише ТСН.
Про це повідомив Офіс генпрокурора.
«Встановлено та затримано безпосереднього виконавця — громадянина України 2004 року народження. Слідство також володіє інформацією про інших осіб, причетних до цього злочину. Тривають заходи для їхнього встановлення і затримання», — йдеться у повідомленні.
За фактом теракту розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 258 КК України. Завдяки злагодженій роботі прокуратури, СБУ та Національної поліції злочин вдалося розкрити.
Що відомо про затриманого
У Службі безпеки України повідомили, що за попередньою інформацією, його завербували російські спецслужби через Інтернет.
Від них він отримав інструкцію з виготовлення двох саморобних вибухових пристроїв. Для дистанційної активації кожну з бомб агент спорядив мобільним телефоном.
Далі зловмисник заклав вибухівки на місці запланованого теракту: одну заховав під лавкою біля входу до під’їзду житлового будинку, іншу — поблизу сміттєвого контейнера.
З його слів, він познайомився з невідомим через комп’ютерну гру. Через деякий час новий знайомий почав шантажувати хлопця та погрожувати йому.
Невідомий начебто казав, що знає, де перебуває мама хлопця і що нібито веде спостереження за нею з дрону. Тож аби вона залишилась живою, йому необхідно закласти вибухівку, повідомили деталі правоохоронці.
Теракт у Бучі 23 березня
За даними слідства, вранці о 5:34 надійшло повідомлення про вибух у Бучі. Саморобний вибуховий пристрій було закладено поблизу житлового будинку. Після прибуття на місце екстрених служб і правоохоронців під час проведення першочергових слідчих дій близько 7:35 стався другий вибух.
Перший вибуховий пристрій був закладений під лавкою біля багатоповерхового будинку. Вибухом вибито вікна, пошкоджено фасад і газові мережі. Пожежі вдалося уникнути.
За попередніми даними, другий пристрій також перебував поруч, і його підірвали дистанційно.
Очевидці події розповідають, що прокинулися від вибуху, ударна хвиля була відчутною.
Одразу зʼявилася підозра про теракт, тому що на землі побачили вирву, а навколо багато нових, невикористаних гайок, розповів один зі свідків у відео Бучанської міської ради. 23.03.2026 — 4 — 429
Філарета поховають у Володимирському кафедральному соборі.
Прощання зі святійшим патріархом Філаретом, який помер 20 березня, триватиме до ранку неділі, 22 березня, у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі Києва. Пише ТСН.Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це сказано на сайті Православної церкви України.
Церемонія прощання
Церемонія прощання з Філаретом розпочалася о 20:00 20 березня. Вранці у суботу, 21 березня, над гробом з тілом патріарха проведуть заупокійну Божественну літургію і панахиду.
Прощання триватиме протягом сьогоднішнього дня. У ПЦУ зазначили, що доступ загалом буде вільним, але «може на деякий час обмежуватися з поважних причин».
Поховання
Приблизно об 11:00 від Михайлівського монастиря через Софіївську площу до Володимирського кафедрального собору вирушить жалобна процесія з тілом Філарета. У Володимирському соборі буде довершене відспівування та відбудеться поховання патріарха.
Помер патріарх Філарет
20 березня у Києві на 98-му році життя помер колишній предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет. Причиною смерті стали наслідки загострення хронічних хвороб.
9 березня в УПЦ (КП) опублікували повідомлення про те, що Філарета госпіталізували у зв’язку з погіршенням стану здоров’я.
Президент України Володимир Зеленський повідомив, що говорив із митрополитом ПЦУ Епіфанієм і висловив співчуття йому та всім вірянам у зв’язку зі смертю патріарха Філарета.
«Велика втрата для українців. Він був сильною особистістю та одним із найбільш міцних захисників української церкви, самостійності та державності. Український народ завжди шануватиме його внесок у розбудову помісної церкви. І без енергії, характеру та сміливості патріарха Філарета просто не було би багатьох здобутків України», — наголосив президент. 21.03.2026 — 4 — 741
У водах поблизу української станції в Антарктиді кит влаштував серію з понад 50 стрибків.
Поблизу української антарктичної станції «Академік Вернадський» горбатий кит вразив учасників 30-ї Української антарктичної експедиції серією з понад 50 стрибків поспіль. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомив Національний антарктичний науковий центр.
Зустріч сталася під час фінальних виходів полярників в океан — команда 30-ї УАЕ завершує свою роботу на станції.
Того дня дослідники вирушили двома човнами на південь від острова Галіндез. Один екіпаж працював у районі островів Берселот і Дарбу, де вченим вдалося зафіксувати групу горбатих китів та відібрати біопсію для досліджень.
На зворотному шляху полярники помітили ще двох китів. Поки біологи готувалися до роботи, один із них почав активно вистрибувати з води та виконав десятки стрибків різних типів — повних, часткових і бокових.
За словами біологині Зої Швидкої, таке видовище стало унікальним навіть для досвідчених дослідників. Протягом зимівлі команда регулярно спостерігала китоподібних, однак настільки тривалої та інтенсивної активності раніше не фіксували.
Спостереження тривали близько години. За цей час науковці встигли зробити фото і відео, зокрема з дрона, а також задокументувати хвіст кита для подальшої ідентифікації у світовій базі даних.
У Національному антарктичному науковому центрі зазначають, що невдовзі оприлюднять відео цієї зустрічі та пояснять, чому горбаті кити здійснюють такі стрибки.
Нагадаємо, раніше вчені розкрили, як одна тварина живе більше двох століть і майже не старіє. «Ген довголіття» виявили у гренландських китів. 17.03.2026 — 4 — 1567
Дві з них — персональні, і, за збігом, присвячені художникам з однаковими прізвищами: Анатолію Марчуку та Івану Марчуку.
Обидва мають звання спочатку Залуженого, а згодом і Народного художника України. Обидва є членами Національної спілки художників України. Обидва експериментували з техніками та стилями. В обох виставки приурочені до їх ювілеїв — 70-тиріччю першого та 90-торіччю другого. Можливо через більш тривалу практику Іван Марчук є лауреатом Шевченківської премії. А можливо тому, що створив унікальну техніку пльонтанізму, це коли зображення складається ніби з численних кольорових ниток.
Виставка Анатолія Марчука «Земне у сув'язі з небесним» відкрилася 9 березня у Національному музеї Тараса Шевченка і займає хол та зали правого крила першого поверху. Виставка Івана Марчука «Я сколихнув цей світ» відкрилася 12 березня в Музейно-виставковому центрі «Музей історії міста Києва» та займає майже всі виставкові приміщення його чотирьох поверхів.
А з 7 березня в Національному музеї «Київська картинна галерея» працює виставка «Карпати. Ці гори не знають покори». Її презентація відбулася 10 березня. Складається вона з творів українських художників, що присвячені цим горам та які створені переважно у період з п’ятдесятих по сімдесяті роки минулого сторіччя. Це майже п’ятдесят імен різних шкіл та різних регіонів країни.
Текст та фото — Олександр Зубко 15.03.2026 — 18 — 2920
Так називається виставка, що проходить в Національному центрі «Український Дім» з 5 березня по 12 квітня. Це друга масштабна експозиція творів цього стилю, перша відбувалася взимку 2017–2018 років, про неї теж був наш фоторепортаж.
Організатори розказують, що не старалися потрапити на свято 8 березня, це випадковість, а хотіли вони окремо розказати про жінок українського монументалізму, тому що їм слави дісталося ще менше, ніж чоловікам — майже всі представники школи або загинули, або опинилися в таборах, а твори їх планомірно знищувалися.
Тим не менш, для виставки вдалося зібрати не лише живописні та графічні твори, а також скульптури, книжки з ілюстраціями бойчукістів, фотографії мозаїк, фресок і самих художників.
Текст та фото — Олександр Зубко 14.03.2026 — 21 — 2920
