Контракти.ua

25.05.2020 — Київ, Київська область, Боярка, Володарка, Ворзель, Сулимівка,Тараща, Коленця, Кагарлик, Згурівка — Павло Ковальов — 62621
Київ, Київська область, Боярка, Володарка, Ворзель, Сулимівка, Тараща, Коленця, Кагарлик, Згурівка
Київська область: маловідомі пам'ятки та цікаві місця

Місто Боярка стала першою суто дачною місцевістю для мешканців Києва – ще з початку 1870-х, коли тут виникла залізнична станція. Тут винаймали або будували дачі родини Грушевських, Кістяківських, Старицьких, Грінченків, Коцюбинських, Булгакових, письменники Олександр Кониський, Василь Стефаник, Володимир Самійленко, композитор Микола Лисенко. На головній вулиці Боярки, яка також зветься Хрещатик, можна відшукати декілька старих дерев’яних дач. Окрім них, найбільш цікавими об’єктами Боярки є будівля школи № 2 (колишнй сиротинець для дітей залізничників, 1911 р.) та Михайлівська церква 1901 р. А Боярський краєзнавчий музей - один з двох в області, який розповідає про історію дачних околиць Києва. Райцентр Володарка зацікавить двома об'єктами. Перший - це приватний Музей звитяги та трагедії України. Його заснував Олександр Ушинський - один з найстарших добровольців АТО, оборонець Донецького аеропорту. Це три експозиції, об'єднані однією назвою, та присвячені, відповідно, подіям війни в Донбасі, Майдану та Голодомору. Парк «Острів Сакури» відкрився 2019 року на острові площею 1,6 га. Тут можна побачити не тільки споруди в японському стилі та японський сад, а й велику кількість інших скульптур та панорам, «птахопарк» з більш ніж 30-ма видами птахів, та окремий куточок, де пасуться косулі та олені. Ще одна стара дачна місцевість під Києвом - Ворзель. Він знаходиться поблизу Бучі та Ірпеня. Тут зберіглася найбільша в області кількість дачних будинків. В найбільш примітному з них, відомому як особняк Уварової, знаходиться музей, в якому вдало відтворено історію дачного побуту. Символом Ворзеля є сторічне тюльпанове дерево, висаджене 1914 року. В селі Городище-Пустоварівське Володарського району розташований найбільший в області комплекс старовинних водяних млинів. Корпуси ХІХ вдало доповнює ажурний сталевий місток над річкою Рось. Місце є дуже мальовничим. Місто Згурівка відома парком, закладеним родиною Кочубеїв. Головною окрасою його є колишній мисливський будиночок на острові попсеред штучного озера. Також в парку можна знайти давні дуби. Інший парк - в місті Кагарлик - є найстаршим в області, йому вже понад 220 років. З часів першого господаря маєтку - пана Трощинського - залишилися в'їздна брама в стилі бароко та нещодавно відреставрована альтанка на пагорбі. Парк підтримується у дуже хорошому стані, та є окрасою Кагарлика. В селі Коленця Іванківського району стоїть цікава церква, збудована 1874 року. Вона має оригінальне планування та збережений інтер'єр, в якому зібрані ікони та предмети культу з інших, знесених храмів. Не менш оригінальним є храм у селі Липовий Скиток, що у Васильківському районі. Це - найстарша дерев'яна церква Київщини, яка стоїть на своїму місці - тобто, не була перевезена у музеї архітектури. Вона збудована 1705 року. Інтер'єр також насичений старовинними іконами. В Сулимівці Бориспільського району стоїть кам'яний храм 1708 року, в якому було поховано декілька поколінь козацького роду Сулим. Це село було їхньою резиденцією 300 років. Також тут ще стоїть невеличкий садибний будиночок, який був літньою резиденцією господарів. Місто Тараща відоме тим, що в ньому зберіглися практично усі споруди, характерні для повітового центру ХІХ ст. - Присутні місця, суд, казначейство тощо. Символами міста є костел, збудований 1896 року, та елегантна каланча - єдина такого сілуету в Україні. В місті також можна побачити багато приватної забудови царських часів.

Боярка. Михайлівська церква, 1901 р. Фото - IgorTurzh

Боярка. Одна зі старих дач на вул. Хрещатик. Фото - А. Короб

Школа № 2 в Боярці - колишній сиротинець для дітей залізничників. Фото - Р. Маленков

Краєзнавчий музей в Боярці. Фото - сайт музею

Володарка. Парк Сакур. Фото - В. Карімов

Володарка. Парк Сакур. Фото - С. Клюєв

Володарка. Парк Сакур. Фото - О. Бистрицька

Володарка. Парк Сакур. Фото - А. Алексахін

Музей звитяги України в Володарці. Засновник музею - Олександр Ушинський - веде екскурсію. Фото - А. Юрченко

Ворзель. Особняк Септерів-Уварових, зараз - краєзнавчий музей. Фото - С. Соколенко

Ворзель. Кімната музею, присвячена дачному побуту поч. ХХ ст. Фото - С. Шпіга

Ворзель. Курортна аптека поч. ХІХ ст. Фото - А. Короб

Ворзель. Квітне тюльпанове дерево. Фото - М. Павленко

Городище-Пустоварівське. Комплекс млинів, ХІХ ст., та мостик, 1970 р. Фото - Р. Маленков

Городище-Пустоварівське. Один з водяних млинів, ХІХ ст. Фото - Київщина туристична

Згурівка. Острів та павільйон у парку. Фото - Рідна Згурівка

Згурівка. Озеро в парку. Фото - Л. Щербінко

Кагарлик. Паркова брама, XVIII ст. Фото - І. Биков

Кагарлик. Альтанка XVIII ст. в парку. Фото - сайт міської ради

Коленця. Церква Козьми й Даміана, 1874 р. Фото - І. Биков

Коленця. Інтер'єр церкви Козьми й Даміана. Фото - І. Биков

Липовий Скиток. Церква Св. Онуфрія, 1705 р. Фото - І. Биков

Липовий Скиток. Інтер'єр храму Св. Онуфрія. Фото - IGоtoWorld

Сулимівка. Покровська церква, 1708 р. Фото - С. Юраш

Сулимівка. Старий садибний будиночок. Фото - Nin_gen

Тараща. Костел Марії Магдалини, 1896 р. Фото - Р. Маленков

Тараща. Каланча. Фото - І. Биков

Тараща, будівля Присутніх місць. Фото - Р. Маленков

Тараща. Один з численних приватних будинків царської доби. Фото - Р. Маленков

Фоторепортажі
Er. J. Orchestra на Ukrainian Design & Innovation Week

Er. J. Orchestra на Ukrainian Design & Innovation Week

6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи. Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного. Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який  триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю. Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал Текст та фото — Олександр Зубко.
07.05.2026 — 16 — 1347

XV Міжнародний день джазу у світі та в Україні

XV Міжнародний день джазу у світі та в Україні

Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року. Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою. Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці. Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club. А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США. Текст та фото — Олександр Зубко.     
03.05.2026 — 23 — 3534

Кращий сомельє України 2026

Кращий сомельє України 2026

6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках. З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє. Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї. Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге. На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок. Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3593

ЧАЕС і місто з минулого: ексклюзивні кадри із Зони відчуження, де зупинився час

ЧАЕС і місто з минулого: ексклюзивні кадри із Зони відчуження, де зупинився час

Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії. Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи. Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA. Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості. Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому. Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується. Зона: територія зупиненого часу Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося. Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір. Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу. Природа: життя після людини Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається. Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла. Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує. Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором. Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини. ЧАЕС: станція, яка не може померти Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році. На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху. Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати. Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу. І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах. Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему. Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію. Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.  фото: Дмитро Дятлов
26.04.2026 — 17 — 3663

СБУ уразила важливу НПС

СБУ уразила важливу НПС "Горький" у Росії, спалахнула масштабна пожежа

Дрони прилетіли по трьох резервуарах з нафтою. В ніч на четвер, 23 квітня, безпілотники Центру спецоперацій "Альфа" СБУ уразили нафтоперекачувальну станцію "Горький" у Нижньогородській області РФ. Про це РБК-Україна повідомили джерела в СБУ. Про це повідомляють Контракти.UA. НПС "Горький" є важливою ланкою нафтотранспортної системи Росії та входить до структури АТ "Транснефть - Верхняя Волга". Станція транспортує нафту магістральними трубопроводами, зокрема за напрямком Сургут - Горький - Полоцьк. Вона забезпечує перекачування сировини на внутрішні маршрути, зокрема до НПЗ "Лукойл" у місті Кстово. Згідно з попередніми даними, внаслідок удару було пошкоджено три резервувари з нафтою. Виникла масштабна пожежа площею 20 тисяч метрів квадратних. "Ураження таких системоутворюючих станцій створює серйозні перебої в логістиці постачання нафти всередині РФ. Порушується робота магістральних трубопроводів, знижується ефективність переробки на НПЗ та зростають витрати на транспортування", - наголосило джерело. Воно зазначило, що у підсумку це безпосередньо впливає на доходи російського бюджету, які використовуються для фінансування війни проти України. Нагадаємо, у країні-агресорці після атаки безпілотників зупинили роботу одразу два нафтопереробні заводи, що належать компанії "Роснефть". Йдеться про Туапсинський та Новокуйбишевський НПЗ. Крім того, в ніч на 22 квітня безпілотники атакували російське місто Сизрань у Самарській області. На місцевому НПЗ пролунали вибухи.
23.04.2026 — 4 — 3972