World Press Photo 2020 оголосив результати 63-го щорічного міжнародного фотоконкурсу. World Press Photo – один із найпрестижніших міжнародних конкурсів фотографів, заснований 1955 року. Цьогоріч члени журі переглянули майже 79 тисяч світлин від майже 5 тисяч фотографів із 129 країн світу. До числа переможців і призерів загалом увійшли 43 фотографи із 25 країн. Пропонуємо вам підбірку деяких світлин, які перемогли на конкурсі.
Жінки громади іксіл (майя) слухають переклад з іспанської на їхню рідну мову під час судового процесу у справі геноциду проти Ріоса Монтта в місті Гватемала, 9 квітня 2013 року. На початку 80-х років спільнота іксіл була однією з головних цілей операції геноциду, включно зі систематичним зґвалтуванням, вимушеним переселенням та голодом під час громадянської війни в Гватемалі. За даними ООН за 1999 рік, від 70 до 90% сіл громади іксіл було зруйновано, а 60% населення високогірного регіону були змушені тікати в гори. Підрахували, що до 1996 року було вбито близько 7000 людей громади (майя) іксіл. Насильство посилилося особливо в період 1979-1985 років через послідовне переслідування іксіл адміністраціями Гватемали та військовими. Третє місце в категорії «Довгострокові проєкти» – Даніеле Вольпе
Футбольні фанати вишикувалися на вулицях, щоб побачити, як футбольна команда «Ліверпуль» бере участь в автобусному параді навколо Ліверпуля, північний захід Англії, 2 червня 2019 року після перемоги у фіналі Ліги чемпіонів УЄФА (матч між «Ліверпулем» і «Тоттенхемом»). Участь у параді взяли близько 750 000 фанатів. Третє місце в категорії «Спорт», одиночна фотографія – Олі Скарффа, Агенція «Франс-Прес»
Наталія (нині їй 62 роки) була вагітна на момент вибуху на Чорнобильській АЕС. Незважаючи на те, що дитина народилася здоровою, вона не наважувалася ризикувати народити вдруге, оскільки боялася наслідків радіації. Вона також відчула, що не може впоратися з двома дітьми, тому зробила аборт, коли завагітніла вдруге. Світлина із серії «Між правом та соромом», побудованої на розповіді про білоруських жінок та аборти. Друге місце в категорії «Портрети», історії – Тетяна Ткачова
Чоловік надає допомогу своєму товаришу, який знепритомнів після того, як урядові сили 15 листопада 2019 року під час протесту в Багдаді, Ірак, використали проти протестувальників сльозогінний газ та димові гранати. Третє місце в категорії «Загальні новини», одиночна фотографія – Рікардо Гарсія Віланова
Жінок евакуюють у той час, як силовики шукають винуватців нападу на розкішний готельний і бізнесовий комплекс DusitD2 у Найробі, Кенія, 15 січня 2019 року. Друге місце в категорії «Гарячі новини», одиночна фотографія – Дай Курокава, «Європейська агенція прес-фото»
Ефіопська родичка жертви авіакатастрофи кидає бруд у своє власне обличчя, зрозумівши, що від її коханого не залишилося нічого фізичного. Вона сумує на місці аварії, де Boeing 737 Max 8 авіакомпанії Ethiopian Airlines розбився невдовзі після злету. Загинули всі, хто був на борту, 157 людей. Неподалік Бішофту, що на південному сході від Аддіс-Абеби, Ефіопія, 14 березня 2019 року. Перше місце в категорії «Гарячі новини», фотоісторії – Мулугета Айене, Associated Press
Студенти переходять вулицю дорогою до школи після участі у шкільному зібранні «людського ланцюга» в Гонконзі, 12 вересня 2019 року. Середні школи в Гонконзі стали останнім ідеологічним полем для боротьби за демократію. Тисячі учнів беруть участь в акціях від початку нового навчального року. Перше місце в категорії «Загальні новини», фотоісторії – Ніколас Асфурі, агенція «Франс-Прес»
Молодий чоловік освітлений мобільними телефонами декламує протестну поезію, в той час як демонстранти скандують гасла. Хартумі, Судан, 19 червня 2019 року. Фото року World Press Photo: Переможець – Ясуйоші Чіба, Агенція «Франс-Прес»
Сутичка студентів із представниками сил безпеки під час антиурядової демонстрації в Алжирі, 21 травня 2019 року. Перше місце в категорії «Гарячі новини», одиночна фотографія – Фарук Батіше, Deutsche Presse-Agentur
Демонстранти захищаються щитом від водометів під час сутичок у Сантьяго, Чилі, 28 листопада 2019 року. Друге місце в категорії «Загальні новини», історії – Фабіо Буччареллі, L'Espresso
Кевін Ентл позує зі своїм персоналом у басейні, який вони використовують для шоу із тиграми, в його розважальному закладі Myrtle Beach Safari в Південній Кароліні, США, 30 квітня 2019 року. Туристи платять до 399 доларів за вступ, щоб приєднатися до ранкової екскурсії, від час якої вони можуть побавитися та сфотографуватися з тигренятами. Друге місце в категорії «Поточні теми», фотоісторії – Стів Вінтер, National Geographic
Група Національних сил оборони та безпеки Афганістану (ANDSF) підірвала саморобний вибуховий пристрій, знайдений на трасі Ганза-Кандагар на сході Афганістану, 2 грудня 2019 року. Команда з табору «Султан» розчищає цю дорогу щодня і її члени часто знаходять один або й більше таких вибухових пристроїв, що їх встановлюють таліби. Саморобні вибухові пристрої – одна з основних причин жертв серед цивільних та представників афганських сил безпеки. Перше місце в категорії «Поточні теми», фотоісторії – Лоренцо Туньолі, The Washington Post
Полярний ведмідь і ведмежатко наближаються до обладнання, яке розмістили вчені з Polarstern, корабля, що є частиною наукової експедиції, яка розслідує наслідки арктичних кліматичних змін, в районі Північного Льодовитого океану, 10 жовтня 2019 року. Перше місце в категорії «Навколишнє середовище», одиночні фото – Естер Хорват, The New York Times
Тіло місячного орангутана лежить на хірургічному простирадлі рятувальної команди поблизу міста Субулусалам, Суматра, Індонезія. Він помер незабаром після того, як його знайшли разом із травмованою матір'ю на плантації пальмового масла, 10 березня 2019 року. Перше місце в категорії «Природа», одиночні фотографії – Ален Шредер
Пожежники намагаються контролювати полум’я в палаючому будинку, оскільки воно загрожує об'єктам, що поблизу, біля озера Конйола, Новий Південний Уельс, Австралія, 31 грудня 2019 року. Друге місце в категорії «Гарячі новини», фотоісторії – Меттью Ебботт, Panos Pictures для The New York Times
6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи.
Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного.
Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю.
Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал
Текст та фото — Олександр Зубко. 07.05.2026 — 16 — 1274
Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року.
Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою.
Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці.
Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club.
А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США.
Текст та фото — Олександр Зубко.
03.05.2026 — 23 — 3476
6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках.
З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє.
Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї.
Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге.
На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок.
Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3540
Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії.
Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи.
Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA.
Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась
Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості.
Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому.
Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується.
Зона: територія зупиненого часу
Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося.
Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір.
Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу.
Природа: життя після людини
Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається.
Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла.
Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує.
Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором.
Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини.
ЧАЕС: станція, яка не може померти
Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році.
На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху.
Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати.
Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу.
І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах.
Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему.
Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію.
Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.
фото: Дмитро Дятлов 26.04.2026 — 17 — 3623
Дрони прилетіли по трьох резервуарах з нафтою.
В ніч на четвер, 23 квітня, безпілотники Центру спецоперацій "Альфа" СБУ уразили нафтоперекачувальну станцію "Горький" у Нижньогородській області РФ.
Про це РБК-Україна повідомили джерела в СБУ. Про це повідомляють Контракти.UA.
НПС "Горький" є важливою ланкою нафтотранспортної системи Росії та входить до структури АТ "Транснефть - Верхняя Волга".
Станція транспортує нафту магістральними трубопроводами, зокрема за напрямком Сургут - Горький - Полоцьк. Вона забезпечує перекачування сировини на внутрішні маршрути, зокрема до НПЗ "Лукойл" у місті Кстово.
Згідно з попередніми даними, внаслідок удару було пошкоджено три резервувари з нафтою. Виникла масштабна пожежа площею 20 тисяч метрів квадратних.
"Ураження таких системоутворюючих станцій створює серйозні перебої в логістиці постачання нафти всередині РФ. Порушується робота магістральних трубопроводів, знижується ефективність переробки на НПЗ та зростають витрати на транспортування", - наголосило джерело.
Воно зазначило, що у підсумку це безпосередньо впливає на доходи російського бюджету, які використовуються для фінансування війни проти України.
Нагадаємо, у країні-агресорці після атаки безпілотників зупинили роботу одразу два нафтопереробні заводи, що належать компанії "Роснефть". Йдеться про Туапсинський та Новокуйбишевський НПЗ.
Крім того, в ніч на 22 квітня безпілотники атакували російське місто Сизрань у Самарській області. На місцевому НПЗ пролунали вибухи. 23.04.2026 — 4 — 3935
