Сонячний берег у Болгарії: як бюджетно відпочити влітку біля теплого моря та мальовничих гір
Сонячна Болгарія - чудовий варіант для тих, кому хочеться недорого відпочити влітку на морі, без зайвого пафосу, але щоб за кордоном. Це цілком доступна для українців країна, зрозуміла нам за менталітетом та з лояльними цінами. З іншого боку, це вже Європа – з відповідним рівнем сервісу та комфорту. А ще тут неймовірна природа, красиві туристичні місця, золоті пляжі, тепле та чисте море. Один з найпопулярніших курортів Болгарії – Сонячний берег, що входить у курортну зону старовинного містечка Несебр, розташований в 35 км від аеропорту міста Бургас та відомий своєю золотистою пляжною смугою 40 м завширшки та 10 км завдовжки. Знаменитий пляж Сонячного берегу – не творіння матінки-природи. Його насипали штучно у 1957 році, коли влада країни вирішила створити на цьому місці курорт. З тих пір Сонячний берег відвідали понад 70 мільйонів туристів. Цікаво, що завдяки специфічному насипу тут майже не буває хвиль, а глибина моря від берега на кількасот метрів до горизонту не перевищує 1,5 м. Тому купатися тут дуже комфортно як дорослим, так і дітям; тим, хто вміє добре плавати і тим, хто лише починає вчитися. Як дістатися до Сонячного берега з Києва? В Болгарію можна поїхати автобусом. Квиток з Києва прямо до Сонячного берега коштує близько тисячи гривень в одну сторону. Це дуже вигідно, єдиним мінусом можна назвати довгу дорогу (близько 21 години, включаючи проходження румунського та болгарського кордонів) та дискомфорт під час неї. Є дорожчий, але швидший варіант потрапити з України до Болгарії – літаком. З Києва до Бургаса навіть у гарячий сезон можна відхопити квитки за 190 доларів (близько 4850 гривень) з людини в обидва боки. Від Бургаса до Сонячного берега добиратися близько 30 км. Є кілька способів дістатися з аеропорту: на комерційному шатлі, автобусом або на таксі (індивідуальний трансфер). Шаттл (груповий комерційний автобус) довезе вас за 40 хвилин, вартість проїзду становить 8 євро (230 грн). Муніципальний автобус «Бургас – Сонячний берег» їде близько 45 хвилин, за квиток потрібно заплатити 3 євро (87 грн). Таксі доставить вас за 20 хвилин і коштуватиме від 28 євро (810 грн). Далі ми потрапляємо у Сонячний берег, один з найбільших курортів Болгарії. На його території налічується понад 800 готелів. Сюди люблять приїжджати туристи з дітьми, адже для них обладнані басейни, є безліч дитячих майданчиків, працюють аніматори. Дорослим теж буде чим зайнятися: крім приймання сонячних ванн, можна відвідати численні бари, ресторани, дискотеки, яких у радіусі 500 метрів від вашого готелю гарантовано буде вдосталь. Але про все по порядку. Обрали ми 3-зірковий готель на першій лінії, на відстані 750 метрів до моря. Врахуйте цей момент: якщо ви плануєте багато купатися та засмагати на пляжі, краще шукати готель у пішій доступності до моря. Номер для двох на 7 ночей з системою повного харчування All inclusive обійшовся нам у 15 600 грн. Грубо кажучи, на цьому етапі всі ваші витрати на відпочинку у Болгарії можуть закінчитися. Далі – сувеніри, екскурсії, розваги – уже за бажанням. Завдяки активному туризму з країн СНД, місцеві добре розмовляють російською. Також можна вирішити свої питання, звертаючись англійською. Та навіть якщо до вас заговорять болгарською, скоріше за все, ви з легкістю зрозумієте співрозмовника. Болгарська мова – слов’янська, тому, навіть не знаючи її, ви зможете вловити суть розмови. Безвихідних ситуацій, пов’язаних із мовним бар’єром, тут бути не повинно. Як і в будь-якій країні, тутешнім приємно, коли ви знаєте кілька слів їхньою мовою. Вам запам’ятати не складно, а болгарам – приємно. Отже, вітаючись, кажіть «здравейте»; на знак подяки промовте «благодаря»; прощаючись, болгари бажають всього найкращого – «всічко хубаво». Якщо вам доведеться випивати у компанії місцевих, підіймаючи келих, не забудьте сказати «наздравє!». «Будь ласка» болгарською – «моля», рахунок у ресторані – «смєтка». Єдине, з чим може виникнути плутанина – з «так» і «ні» у вигляді кивка. Болгари справді мотають головою зі сторони в сторону, коли погоджуються, а в знак незгоди кивають згори вниз. Також будьте уважні, слухаючи пояснення дороги від місцевих. Якщо кажуть «направо», не заплутайтесь, по-болгарськи це означає, що треба йти прямо. А от праворуч – «надясно», ліворуч можна відгадати на слух – «наляво». Офіційна валюта Болгарії – лев. За національним курсом, 1 євро дорівнює приблизно 2 левам. Відповідно, 1 лев – 15 грн. Обміняти гроші можна в одному з численних обмінників, які для зручності розміщені біля ресторанів, ринків та супермаркетів. Якщо ви не впевнені, які гроші везти до Болгарії, сміливо беріть євро. Доларами тут теж можна розраховуватися, але курс болгарського лева до євро набагато вигідніший. Тоді як на обміні гривні можна втратити пристойну суму. Якщо ви збираєтеся купувати леви в Болгарії, не варто робити це в аеропортах – зазвичай там найбільш невигідний курс. Також не міняйте валюту «з рук» – у Болгарії це заборонено законом, покарання зазвичай несуть обидві сторони. Натомість вигідно обмінювати кошти можна у мережі Crown. По-перше, у її обмінниках найкращий курс, по-друге, вам вдасться уникнути 5% комісії, яку беруть в інших пунктах. Крім того, у більшості магазинів можна розрахуватися карткою, що дуже зручно. У цій же мережі також можна взяти напрокат автівку, якщо ви хочете вивчати околиці самостійно. Традиційно ціна оренди тим менша, чим на більше днів ви берете машину. В середньому це 30-35 євро (850-1015 грн) на добу, що не дуже дешево. До прикладу, в Іспанії можна орендувати автомобіль, починаючи від 20 євро. Альтернативою послужать міські автобуси, яких дуже багато. Вони їздять з інтервалом 15 хвилин, ціна проїзду складає 1,3-2,5 леви (19,25-37 грн). А до аквапарків, наприклад, дуже часто їздять безкоштовні автобуси. Як і до аеропортів – про це детальніше можна дізнатися в адміністрації готелю, де ви зупинилися. Пляж Сонячного берега – один із найпопулярніших у Болгарії. Кілометри відмінного чистого піску, справжні піщані дюни, чисте море і природа приваблюють сюди туристів із сусідніх Румунії, Польщі, України, Росії, Білорусі, а також Німеччини та Великобританії. Доказом, що у Сонячному березі море та пісок справді найвищого ґатунку є те, що пляж регулярно отримує Блакитний прапор – міжнародну нагороду, яка щорічно вручається пляжам та причалам, вода в яких відповідає високим стандартам якості та придатна для безпечного купання. Звісно, у високий сезон людей тут дуже багато. Однак місця вистачає усім – це ще один плюс довжелезної прибережної смуги. Частина пляжу є абсолютно безкоштовною – але потрібно, як то кажуть, приходити зі своїм. Сонячний берег знаходиться географічно у дуже вдалому місці. Звідси без проблем і дуже швидко можна дістатися до таких цікавих сусідніх міст, як Несебр, Бургас, Варна, Созополь. Несебр це одне з найстаріших міст Європи, засноване понад три тисячі років тому. Розташований Несебр на невеличкому півострові за 5 км від Сонячного Берега та 35 км від Бургаса. Несебр занесений до списку світової культурної спадщини під охороною ЮНЕСКО, і недарма. Болгарія – країна сонця, теплого, як молоко, моря, золотистих пляжів, старовинних містечок та усміхнених людей. Це, безперечно, те місце, яке варто відвідати. Особливо якщо ви збираєтеся відпочивати за кордоном вперше. Адже тоді знайомство з європейськими курортами пройде без акліматизації та звикання до менталітету та культури. М’який клімат, звична для нас кухня, високий сервіс та ціни приблизно, як в Україні, точно не залишать вас байдужими і вмовлять повернутися сюди знову.
Автобусом до Болгарії добиратися довше, зате дешевше
Обмінювати гривні у Болгарії невигідно
Болгари добре розуміють російську та англійську
Якщо ви плануєте багато купатися у морі – обирайте готель на першій лінії
На пляжах Сонячного берегу завжди достатньо місця
Національна валюта Болгарії – леви
Гарною можливістю роздивитися місцеву природу стане поїздка на кораблику
У місцевих пабах можна поїсти за 300 грн
У Болгарії можна орендувати авто від 30 євро на добу
Несебр складається з двох частин, з’єднаних мостом: старого і нового міста
Вхід до фортеці Несебру
Солодкий перець болгари додають практично до всіх страв
Храм Христа Пантократора у Несебрі
Балканські шарена сол – одну з найпопулярніших місцевих приправ. У перекладі це «підсмажена сіль», до складу якої входять сіль, чебрець, солодкий перець та інші прянощі.
Місцями Несебр нагадує італійські дворики
Болгарія славиться своїм червоним вином
Несебр – старовинне болгарське містечко
Косметика з трояндою – найпопулярніший сувенір з Болгарії
6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи.
Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного.
Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю.
Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал
Текст та фото — Олександр Зубко. 07.05.2026 — 16 — 1274
Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року.
Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою.
Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці.
Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club.
А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США.
Текст та фото — Олександр Зубко.
03.05.2026 — 23 — 3475
6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках.
З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє.
Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї.
Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге.
На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок.
Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3540
Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії.
Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи.
Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA.
Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась
Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості.
Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому.
Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується.
Зона: територія зупиненого часу
Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося.
Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір.
Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу.
Природа: життя після людини
Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається.
Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла.
Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує.
Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором.
Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини.
ЧАЕС: станція, яка не може померти
Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році.
На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху.
Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати.
Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу.
І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах.
Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему.
Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію.
Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.
фото: Дмитро Дятлов 26.04.2026 — 17 — 3621
Дрони прилетіли по трьох резервуарах з нафтою.
В ніч на четвер, 23 квітня, безпілотники Центру спецоперацій "Альфа" СБУ уразили нафтоперекачувальну станцію "Горький" у Нижньогородській області РФ.
Про це РБК-Україна повідомили джерела в СБУ. Про це повідомляють Контракти.UA.
НПС "Горький" є важливою ланкою нафтотранспортної системи Росії та входить до структури АТ "Транснефть - Верхняя Волга".
Станція транспортує нафту магістральними трубопроводами, зокрема за напрямком Сургут - Горький - Полоцьк. Вона забезпечує перекачування сировини на внутрішні маршрути, зокрема до НПЗ "Лукойл" у місті Кстово.
Згідно з попередніми даними, внаслідок удару було пошкоджено три резервувари з нафтою. Виникла масштабна пожежа площею 20 тисяч метрів квадратних.
"Ураження таких системоутворюючих станцій створює серйозні перебої в логістиці постачання нафти всередині РФ. Порушується робота магістральних трубопроводів, знижується ефективність переробки на НПЗ та зростають витрати на транспортування", - наголосило джерело.
Воно зазначило, що у підсумку це безпосередньо впливає на доходи російського бюджету, які використовуються для фінансування війни проти України.
Нагадаємо, у країні-агресорці після атаки безпілотників зупинили роботу одразу два нафтопереробні заводи, що належать компанії "Роснефть". Йдеться про Туапсинський та Новокуйбишевський НПЗ.
Крім того, в ніч на 22 квітня безпілотники атакували російське місто Сизрань у Самарській області. На місцевому НПЗ пролунали вибухи. 23.04.2026 — 4 — 3935
