Ультрасовременная тюрьма строгого режима в Австралии
В новейшей австралийской тюрьме строгого режима нет привычных камер, заключенные могут звонить поздним вечером или смотреть собственные телевизоры с сенсорным экраном, но все они они находятся под неусыпным контролем. Исправительный центр Hunter Correctional Centre (HCC) находится к северу от Сиднея и его руководство считает, что подобные заведения помогут реабилитации некоторых из самых отъявленных убийц, насильников и рецидивистов. И хотя все 400 заключенных имеют привилегии, недоступные в других местах строгого режима, все они работают и проходят образовательные программы, готовящие их к жизни снаружи. За ними также производится одно из самых пристальных наблюдений среди тюрем страны, к тому же внутри объекта размещена элитная вооруженная группа быстрого реагирования, способная мгновенно уладить любой инцидент. Любого, кто подвергает сомнению такую новую тюремную модель, может удивить, что в течение первых 6 месяцев работы исправительного центра не было ни одного нападения на любого из 220 сотрудников. Также среди заключенных не было зафиксировано ни одного смертельного случая или побега — лишь один инцидент с причинением себе вреда, а количество нападений между заключенными значительно ниже по сравнению с другими тюрьмами особого режима. Целью Hunter Correctional Centre является «достижение почти 100-процентного участия заключенных в трудоустройстве, получении жизненных навыков, образовании и программах для устранения их противоправного поведения», — заявила представитель исправительного учреждения. Помимо 5 часов работы в день — с зарплатой 65 долларов в неделю, заключенные могут ещё 3 часа заниматься, включая доступ к беговой дорожке, библиотеке и старинной часовне.
Исправительный центр Hunter Correctional Centre был построен всего за 12 месяцев и открыт 30 января. Его дизайн включает в себя четыре крыла, каждое из которых состоит из четырех общежитий, вмещающих по 25 заключенных, разделенных перегородками, как в офисе открытого типа.
Конечно, меры безопасности размещения заключенных в Hunter Correctional Centre отличаются от других тюрем строгого режима, однако внешний периметр выглядит более традиционным, хотя и гораздо продвинутее технологически.
Исправительный центр Hunter Correctional Centre был построен всего за 12 месяцев и открыт 30 января. Его дизайн включает в себя четыре крыла, каждое из которых состоит из четырех общежитий, вмещающих по 25 заключенных, разделенных перегородками, как в офисе открытого типа.
Два забора высотой 5,1 м разделены стерильной зоной, которая контролируется системой визуального обнаружения движения, включающей инфракрасные камеры. Всего в тюрьме установлены более чем 600 камер видеонаблюдения, при этом операторы при желании могут приближать изображение, чтобы прочитать газеты в руках заключенных.
Чарли — 25-летний преступник, которому еще предстоит отсидеть по меньшей мере 12 лет и он находится в HCC с марта. Ранее он отбывал наказание в нескольких других тюрьмах: «Мне бы хотелось остаться здесь, эта тюрьма строгого режима чрезвычайно хороша по сравнению со всем, что я видел».
Заключенные обеспечены туалетной бумагой, пластиковыми столовыми приборами и безопасными бритвами, которые они могут хранить в личных кабинках.
«У нас здесь гораздо больше свободы. Нас не запирают в камере на всю ночь, — рассказывает парень. — Мы можем работать. Мы можем использовать телефоны в 9 часов вечера. Я могу поговорить с семьей почти в любое время». Хотя, конечно, у жизни в подобном общежитии есть и свои проблемы, среди которых громкий храп из соседней кабинки. «Наш модуль довольно тихий, — говорит Чарли. — У нас всего один или два ужасных храпуна. Иногда это вызывает некоторые проблемы».
Весь объект контролируется с центрального командного пункта, из которого можно управлять и контролировать все двери, сигналы тревоги и другие устройства.
В каждом блоке есть восемь санузлов с унитазом, раковиной и душем. Для максимальной безопасности и конфиденциальности в любое время в одном из них может находиться только один заключенный. Внутри санузла есть тревожная кнопка, а также сигнализация, которая активируется при заходе более одного человека или если заключенный слишком долго находится внутри.
В телевизоре с сенсорным экраном есть все свободные эфирные каналы, а также фильмы, радио и «киоск», с помощью которого заключенные могут следить за своими тюремными банковскими счетами и балансом телефона.
Этажи общежитий патрулируют офицеры, в том числе члены группы быстрого реагирования, вооруженные газовым оружием.
В случае возникновения проблем внутрь модуля может быть подан газ CS («Сирень») — одновременно с запиранием двери и отключением системы вентиляции.
Есть два телефона, которые можно использовать для 10-минутных платных звонков с 6 утра до 9 вечера, а также кухня с привинченными двумя микроволновыми печами, двумя холодильниками, одним тостером, кулером с горячей водой и прессом для поджарки сендвичей.
Некоторые кабинки украшены изображениями едва одетых девушек, другие — фотографиями внуков.
В каждой такой кабинке есть письменный стол, стул, кровать и 60-сантиметровый интерактивный телевизор.
Вопреки ожиданиям общественности, столь открытый характер размещения заключенных лишь уменьшил количество взаимных стычек. Со времени открытия исправительного центра было зафиксировано 4,33 нападения на 100 заключенных — по сравнению с 16,88 на 100 заключенных для других центров строгого режима в штате Новый Южный Уэльс.
Применение силы со стороны охраны в Hunter Correctional Centre было зарегистрировано 2,78 раза на 100 заключенных — по сравнению с 11,69 на 100 заключенных в других тюрьмах за один и тот же 6-месячный период. При этом во время ни одного из таких инцидентов не применялись газовые боеприпасы.
Заключенный Чарли говорит, что здесь меньше насилия, чем в других тюрьмах, в которых люди до 18 часов в день сидят запертыми в камере.
Вибухи в Бучі на Київщині організував 21-річний місцевий житель.
У Бучі правоохоронці затримали виконавця сьогоднішнього подвійного теракту, внаслідок якого дістали поранення двоє правоохоронців. Пише ТСН.
Про це повідомив Офіс генпрокурора.
«Встановлено та затримано безпосереднього виконавця — громадянина України 2004 року народження. Слідство також володіє інформацією про інших осіб, причетних до цього злочину. Тривають заходи для їхнього встановлення і затримання», — йдеться у повідомленні.
За фактом теракту розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 258 КК України. Завдяки злагодженій роботі прокуратури, СБУ та Національної поліції злочин вдалося розкрити.
Що відомо про затриманого
У Службі безпеки України повідомили, що за попередньою інформацією, його завербували російські спецслужби через Інтернет.
Від них він отримав інструкцію з виготовлення двох саморобних вибухових пристроїв. Для дистанційної активації кожну з бомб агент спорядив мобільним телефоном.
Далі зловмисник заклав вибухівки на місці запланованого теракту: одну заховав під лавкою біля входу до під’їзду житлового будинку, іншу — поблизу сміттєвого контейнера.
З його слів, він познайомився з невідомим через комп’ютерну гру. Через деякий час новий знайомий почав шантажувати хлопця та погрожувати йому.
Невідомий начебто казав, що знає, де перебуває мама хлопця і що нібито веде спостереження за нею з дрону. Тож аби вона залишилась живою, йому необхідно закласти вибухівку, повідомили деталі правоохоронці.
Теракт у Бучі 23 березня
За даними слідства, вранці о 5:34 надійшло повідомлення про вибух у Бучі. Саморобний вибуховий пристрій було закладено поблизу житлового будинку. Після прибуття на місце екстрених служб і правоохоронців під час проведення першочергових слідчих дій близько 7:35 стався другий вибух.
Перший вибуховий пристрій був закладений під лавкою біля багатоповерхового будинку. Вибухом вибито вікна, пошкоджено фасад і газові мережі. Пожежі вдалося уникнути.
За попередніми даними, другий пристрій також перебував поруч, і його підірвали дистанційно.
Очевидці події розповідають, що прокинулися від вибуху, ударна хвиля була відчутною.
Одразу зʼявилася підозра про теракт, тому що на землі побачили вирву, а навколо багато нових, невикористаних гайок, розповів один зі свідків у відео Бучанської міської ради. 23.03.2026 — 4 — 461
Філарета поховають у Володимирському кафедральному соборі.
Прощання зі святійшим патріархом Філаретом, який помер 20 березня, триватиме до ранку неділі, 22 березня, у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі Києва. Пише ТСН.Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це сказано на сайті Православної церкви України.
Церемонія прощання
Церемонія прощання з Філаретом розпочалася о 20:00 20 березня. Вранці у суботу, 21 березня, над гробом з тілом патріарха проведуть заупокійну Божественну літургію і панахиду.
Прощання триватиме протягом сьогоднішнього дня. У ПЦУ зазначили, що доступ загалом буде вільним, але «може на деякий час обмежуватися з поважних причин».
Поховання
Приблизно об 11:00 від Михайлівського монастиря через Софіївську площу до Володимирського кафедрального собору вирушить жалобна процесія з тілом Філарета. У Володимирському соборі буде довершене відспівування та відбудеться поховання патріарха.
Помер патріарх Філарет
20 березня у Києві на 98-му році життя помер колишній предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет. Причиною смерті стали наслідки загострення хронічних хвороб.
9 березня в УПЦ (КП) опублікували повідомлення про те, що Філарета госпіталізували у зв’язку з погіршенням стану здоров’я.
Президент України Володимир Зеленський повідомив, що говорив із митрополитом ПЦУ Епіфанієм і висловив співчуття йому та всім вірянам у зв’язку зі смертю патріарха Філарета.
«Велика втрата для українців. Він був сильною особистістю та одним із найбільш міцних захисників української церкви, самостійності та державності. Український народ завжди шануватиме його внесок у розбудову помісної церкви. І без енергії, характеру та сміливості патріарха Філарета просто не було би багатьох здобутків України», — наголосив президент. 21.03.2026 — 4 — 761
У водах поблизу української станції в Антарктиді кит влаштував серію з понад 50 стрибків.
Поблизу української антарктичної станції «Академік Вернадський» горбатий кит вразив учасників 30-ї Української антарктичної експедиції серією з понад 50 стрибків поспіль. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомив Національний антарктичний науковий центр.
Зустріч сталася під час фінальних виходів полярників в океан — команда 30-ї УАЕ завершує свою роботу на станції.
Того дня дослідники вирушили двома човнами на південь від острова Галіндез. Один екіпаж працював у районі островів Берселот і Дарбу, де вченим вдалося зафіксувати групу горбатих китів та відібрати біопсію для досліджень.
На зворотному шляху полярники помітили ще двох китів. Поки біологи готувалися до роботи, один із них почав активно вистрибувати з води та виконав десятки стрибків різних типів — повних, часткових і бокових.
За словами біологині Зої Швидкої, таке видовище стало унікальним навіть для досвідчених дослідників. Протягом зимівлі команда регулярно спостерігала китоподібних, однак настільки тривалої та інтенсивної активності раніше не фіксували.
Спостереження тривали близько години. За цей час науковці встигли зробити фото і відео, зокрема з дрона, а також задокументувати хвіст кита для подальшої ідентифікації у світовій базі даних.
У Національному антарктичному науковому центрі зазначають, що невдовзі оприлюднять відео цієї зустрічі та пояснять, чому горбаті кити здійснюють такі стрибки.
Нагадаємо, раніше вчені розкрили, як одна тварина живе більше двох століть і майже не старіє. «Ген довголіття» виявили у гренландських китів. 17.03.2026 — 4 — 1598
Дві з них — персональні, і, за збігом, присвячені художникам з однаковими прізвищами: Анатолію Марчуку та Івану Марчуку.
Обидва мають звання спочатку Залуженого, а згодом і Народного художника України. Обидва є членами Національної спілки художників України. Обидва експериментували з техніками та стилями. В обох виставки приурочені до їх ювілеїв — 70-тиріччю першого та 90-торіччю другого. Можливо через більш тривалу практику Іван Марчук є лауреатом Шевченківської премії. А можливо тому, що створив унікальну техніку пльонтанізму, це коли зображення складається ніби з численних кольорових ниток.
Виставка Анатолія Марчука «Земне у сув'язі з небесним» відкрилася 9 березня у Національному музеї Тараса Шевченка і займає хол та зали правого крила першого поверху. Виставка Івана Марчука «Я сколихнув цей світ» відкрилася 12 березня в Музейно-виставковому центрі «Музей історії міста Києва» та займає майже всі виставкові приміщення його чотирьох поверхів.
А з 7 березня в Національному музеї «Київська картинна галерея» працює виставка «Карпати. Ці гори не знають покори». Її презентація відбулася 10 березня. Складається вона з творів українських художників, що присвячені цим горам та які створені переважно у період з п’ятдесятих по сімдесяті роки минулого сторіччя. Це майже п’ятдесят імен різних шкіл та різних регіонів країни.
Текст та фото — Олександр Зубко 15.03.2026 — 18 — 2956
Так називається виставка, що проходить в Національному центрі «Український Дім» з 5 березня по 12 квітня. Це друга масштабна експозиція творів цього стилю, перша відбувалася взимку 2017–2018 років, про неї теж був наш фоторепортаж.
Організатори розказують, що не старалися потрапити на свято 8 березня, це випадковість, а хотіли вони окремо розказати про жінок українського монументалізму, тому що їм слави дісталося ще менше, ніж чоловікам — майже всі представники школи або загинули, або опинилися в таборах, а твори їх планомірно знищувалися.
Тим не менш, для виставки вдалося зібрати не лише живописні та графічні твори, а також скульптури, книжки з ілюстраціями бойчукістів, фотографії мозаїк, фресок і самих художників.
Текст та фото — Олександр Зубко 14.03.2026 — 21 — 2963
