Ультрасовременная тюрьма строгого режима в Австралии
В новейшей австралийской тюрьме строгого режима нет привычных камер, заключенные могут звонить поздним вечером или смотреть собственные телевизоры с сенсорным экраном, но все они они находятся под неусыпным контролем. Исправительный центр Hunter Correctional Centre (HCC) находится к северу от Сиднея и его руководство считает, что подобные заведения помогут реабилитации некоторых из самых отъявленных убийц, насильников и рецидивистов. И хотя все 400 заключенных имеют привилегии, недоступные в других местах строгого режима, все они работают и проходят образовательные программы, готовящие их к жизни снаружи. За ними также производится одно из самых пристальных наблюдений среди тюрем страны, к тому же внутри объекта размещена элитная вооруженная группа быстрого реагирования, способная мгновенно уладить любой инцидент. Любого, кто подвергает сомнению такую новую тюремную модель, может удивить, что в течение первых 6 месяцев работы исправительного центра не было ни одного нападения на любого из 220 сотрудников. Также среди заключенных не было зафиксировано ни одного смертельного случая или побега — лишь один инцидент с причинением себе вреда, а количество нападений между заключенными значительно ниже по сравнению с другими тюрьмами особого режима. Целью Hunter Correctional Centre является «достижение почти 100-процентного участия заключенных в трудоустройстве, получении жизненных навыков, образовании и программах для устранения их противоправного поведения», — заявила представитель исправительного учреждения. Помимо 5 часов работы в день — с зарплатой 65 долларов в неделю, заключенные могут ещё 3 часа заниматься, включая доступ к беговой дорожке, библиотеке и старинной часовне.
Исправительный центр Hunter Correctional Centre был построен всего за 12 месяцев и открыт 30 января. Его дизайн включает в себя четыре крыла, каждое из которых состоит из четырех общежитий, вмещающих по 25 заключенных, разделенных перегородками, как в офисе открытого типа.
Конечно, меры безопасности размещения заключенных в Hunter Correctional Centre отличаются от других тюрем строгого режима, однако внешний периметр выглядит более традиционным, хотя и гораздо продвинутее технологически.
Исправительный центр Hunter Correctional Centre был построен всего за 12 месяцев и открыт 30 января. Его дизайн включает в себя четыре крыла, каждое из которых состоит из четырех общежитий, вмещающих по 25 заключенных, разделенных перегородками, как в офисе открытого типа.
Два забора высотой 5,1 м разделены стерильной зоной, которая контролируется системой визуального обнаружения движения, включающей инфракрасные камеры. Всего в тюрьме установлены более чем 600 камер видеонаблюдения, при этом операторы при желании могут приближать изображение, чтобы прочитать газеты в руках заключенных.
Чарли — 25-летний преступник, которому еще предстоит отсидеть по меньшей мере 12 лет и он находится в HCC с марта. Ранее он отбывал наказание в нескольких других тюрьмах: «Мне бы хотелось остаться здесь, эта тюрьма строгого режима чрезвычайно хороша по сравнению со всем, что я видел».
Заключенные обеспечены туалетной бумагой, пластиковыми столовыми приборами и безопасными бритвами, которые они могут хранить в личных кабинках.
«У нас здесь гораздо больше свободы. Нас не запирают в камере на всю ночь, — рассказывает парень. — Мы можем работать. Мы можем использовать телефоны в 9 часов вечера. Я могу поговорить с семьей почти в любое время». Хотя, конечно, у жизни в подобном общежитии есть и свои проблемы, среди которых громкий храп из соседней кабинки. «Наш модуль довольно тихий, — говорит Чарли. — У нас всего один или два ужасных храпуна. Иногда это вызывает некоторые проблемы».
Весь объект контролируется с центрального командного пункта, из которого можно управлять и контролировать все двери, сигналы тревоги и другие устройства.
В каждом блоке есть восемь санузлов с унитазом, раковиной и душем. Для максимальной безопасности и конфиденциальности в любое время в одном из них может находиться только один заключенный. Внутри санузла есть тревожная кнопка, а также сигнализация, которая активируется при заходе более одного человека или если заключенный слишком долго находится внутри.
В телевизоре с сенсорным экраном есть все свободные эфирные каналы, а также фильмы, радио и «киоск», с помощью которого заключенные могут следить за своими тюремными банковскими счетами и балансом телефона.
Этажи общежитий патрулируют офицеры, в том числе члены группы быстрого реагирования, вооруженные газовым оружием.
В случае возникновения проблем внутрь модуля может быть подан газ CS («Сирень») — одновременно с запиранием двери и отключением системы вентиляции.
Есть два телефона, которые можно использовать для 10-минутных платных звонков с 6 утра до 9 вечера, а также кухня с привинченными двумя микроволновыми печами, двумя холодильниками, одним тостером, кулером с горячей водой и прессом для поджарки сендвичей.
Некоторые кабинки украшены изображениями едва одетых девушек, другие — фотографиями внуков.
В каждой такой кабинке есть письменный стол, стул, кровать и 60-сантиметровый интерактивный телевизор.
Вопреки ожиданиям общественности, столь открытый характер размещения заключенных лишь уменьшил количество взаимных стычек. Со времени открытия исправительного центра было зафиксировано 4,33 нападения на 100 заключенных — по сравнению с 16,88 на 100 заключенных для других центров строгого режима в штате Новый Южный Уэльс.
Применение силы со стороны охраны в Hunter Correctional Centre было зарегистрировано 2,78 раза на 100 заключенных — по сравнению с 11,69 на 100 заключенных в других тюрьмах за один и тот же 6-месячный период. При этом во время ни одного из таких инцидентов не применялись газовые боеприпасы.
Заключенный Чарли говорит, что здесь меньше насилия, чем в других тюрьмах, в которых люди до 18 часов в день сидят запертыми в камере.
6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи.
Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного.
Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю.
Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал
Текст та фото — Олександр Зубко. 07.05.2026 — 16 — 1277
Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року.
Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою.
Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці.
Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club.
А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США.
Текст та фото — Олександр Зубко.
03.05.2026 — 23 — 3480
6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках.
З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє.
Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї.
Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге.
На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок.
Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3544
Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії.
Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи.
Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA.
Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась
Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості.
Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому.
Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується.
Зона: територія зупиненого часу
Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося.
Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір.
Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу.
Природа: життя після людини
Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається.
Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла.
Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує.
Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором.
Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини.
ЧАЕС: станція, яка не може померти
Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році.
На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху.
Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати.
Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу.
І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах.
Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему.
Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію.
Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.
фото: Дмитро Дятлов 26.04.2026 — 17 — 3625
Дрони прилетіли по трьох резервуарах з нафтою.
В ніч на четвер, 23 квітня, безпілотники Центру спецоперацій "Альфа" СБУ уразили нафтоперекачувальну станцію "Горький" у Нижньогородській області РФ.
Про це РБК-Україна повідомили джерела в СБУ. Про це повідомляють Контракти.UA.
НПС "Горький" є важливою ланкою нафтотранспортної системи Росії та входить до структури АТ "Транснефть - Верхняя Волга".
Станція транспортує нафту магістральними трубопроводами, зокрема за напрямком Сургут - Горький - Полоцьк. Вона забезпечує перекачування сировини на внутрішні маршрути, зокрема до НПЗ "Лукойл" у місті Кстово.
Згідно з попередніми даними, внаслідок удару було пошкоджено три резервувари з нафтою. Виникла масштабна пожежа площею 20 тисяч метрів квадратних.
"Ураження таких системоутворюючих станцій створює серйозні перебої в логістиці постачання нафти всередині РФ. Порушується робота магістральних трубопроводів, знижується ефективність переробки на НПЗ та зростають витрати на транспортування", - наголосило джерело.
Воно зазначило, що у підсумку це безпосередньо впливає на доходи російського бюджету, які використовуються для фінансування війни проти України.
Нагадаємо, у країні-агресорці після атаки безпілотників зупинили роботу одразу два нафтопереробні заводи, що належать компанії "Роснефть". Йдеться про Туапсинський та Новокуйбишевський НПЗ.
Крім того, в ніч на 22 квітня безпілотники атакували російське місто Сизрань у Самарській області. На місцевому НПЗ пролунали вибухи. 23.04.2026 — 4 — 3937
