Неймовірні Карпати: історія одного походу
Літо - відмінна пора для відпочинку з друзями. Одним із чудових рішень є похід у гори. Саме таке дозвілля й обрав закарпатський фотограф Сергій Денисенко, який нещодавно повернувся з мандрівки Карпатами. Фотограф докладно описав етапи подорожі компанії, а також оприлюднив авторські світлини, на яких передав і емоційні враження туристів, і погодні настрої, що часто змінювалися, і творчий погляд із високогір'я. "Як кажуть туристи, у поході під дощем суп можна їсти вічно. Вирушаючи в цю подорож, ми ще не знали, що нас чекає. Якби знали, можливо, залишилися б удома. Але ми все-таки пішли. П'ятниця, 13-е. О 4 ранку виїхали на бусику з Ужгорода, доїхали до кінця села Луги. Там пересіли на бортовий "УАЗик" і їхали вгору, поки у нього не закипів мотор. Тут і стартував безпосередньо сам похід. На першому перевалі всі намастилися кремом від засмаги. Це стало головною темою для жартів в наступні два дні. Піп Іван здалеку нам позував, але коли ми підійшли ближче, сховався в хмару. Перекусили біля обсерваторії і пішли вниз. Погода стала псуватися, почав крапати дощик. Ми спустилися в мальовничу долину і встановили табір. Субота, 14-е. Вранці ми встигли поснідати, просушити намети, зібратися і вийти на хребет. І тут гостинні Чорногори показали всю свою привітність. Хмари перетворилися в одну суцільну хмару, яка огорнула все навколо. Пішов дрібний дощ. Видимість - метрів 20. І ще вітер. Іноді він дув з такою силою, що треба було впиратися палицею в схил, щоб не полетіти в Івано-Франківську область. Вибору у нас не було - треба йти. І ми йшли. Йшли через гори Менчул, Бребенескул, Ребра, Туркул, Пожижевська, обходячи вершини траверсом, йшли повз озер Бребенескул і Несамовите. Ми йшли по одному з найкрасивіших хребтів українських Карпат і нічого не бачили. Черевики забули, що таке gore-tex і відчайдушно хлюпали. Але у нас була мета - будиночок на схилі Говерли, де можна переночувати. І доля нагородила нас за страждання - будиночок був вільний. І там було сухо, а це головне. Вигребли купу сміття і розташувалися на нічліг. Грузинський коньяк, макарони по-флотськи, теплий спальник - життя прекрасне! Але фотографій цього дня в альбомі майже не буде. Шкода було камеру діставати і фотографувати всередині хмари було нічого. Неділя, 15-е. Вранці поснідали, натягнули на себе вологі речі, взули мокрі черевики і вийшли в дощ. На цей день у нас був запланований найдовший перехід - близько 25 км. Але практично весь час вниз. Погода почала поліпшуватися, дощ іноді стихав, туман розсіювався і можна було щось сфотографувати. На траверсі Петроса зустріли знайомих джиперів. Вони сказали, що нас не розуміють і поїхали далі, усі такі причесані і в білих футболках. А ми спустилися з Говерли, обійшли Петрос і пішли в село Кваси. А там нас вже чекало пиво, піца і бусик, тобто happy end. Ще про туристів. Ми зустрічали їх досить багато, незважаючи на погоду. Здивувало екіпірування, точніше його відсутність. Люди йдуть в гори в тканинних кросівках, а деякі - в кедах або навіть сандалях на босу ногу. Захист від дощу - одноразовий дощовик. Ми вирішили, що десь в найближчому селі повинен бути триповерховий супермаркет "Світ поліетіленових дощовиків". У районі Туркула зустріли двох з велосипедами. У них був розгублений вигляд. І ще закон: чим ближче до села, тим чистіші туристи. На думку корів, які жують траву і спостерігають за людськими потоками вгору і вниз, туристи йдуть вгору, щоб забруднитися. Ось такі у нас вийшли пригоди в Карпатах".
